2022, №3-4
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Останні подання
Документ Професор Юлій Федорович фон Фінк: сторінки життя, здобутки та спадщина(2022) Корж М.О.; Диннік О.А.; Нікольченко О.А.; Самойлова К.М.; Тимченко І.Б.Документ 115 років Державній установі «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України»(2022) Корж М.О.; Танькут В.О.; Голубєва І.В.; Рикун М.Д.Документ Проблема вибору пріоритетності хірургічного втручання за поєднаної патології поперекового відділу хребта і кульшового суглоба (огляд літератури)(2022) Коверник О.В.; Попсуйшапка К.О.; Підгайська О.О.; Федотова І.Ф.; Шманько О.П.Патологічні процеси, які уражують кульшовий суглоб і поперековий відділ хребта, часто співіснують, призводячи до значної втрати якості життя. Тому актуальною є проблема хірургічного лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта за умов коксартрозу. Мета. Проаналізувати наявну наукову інформацію з приводу пріоритетності вибору хірургічного втручання за умов поєднання патології поперекового відділу хребта і кульшового суглоба. Методи. Матеріалом дослідження послужив аналіз релевантної літератури в спеціалізованих джерелах за останні 10 років. Результати. Відмічено думку фахівців про можливість безпосереднього впливу нестабільності та сагітального балансу хребта на функціональну орієнтацію кульшової западини й, отже, на ризик імпінджменту та вивиху кульшового суглоба. І навпаки, згинальна контрактура стегна за умов коксартрозу може впливати на сагітальний баланс хребта і спричинювати біль у спині. Показанням для пріоритетного хірургічного лікування хребта, крім виникнення гострого чи швидко прогресованого неврологічного дефіциту, є втрата сагітального балансу, зокрема, поперекового лордозу з подальшою зміною сагітального профілю. Коли за умов коксартрозу збільшується нахил таза та посилюється лордоз поперекового відділу хребта на фоні стенозу перевагу віддають спінальній хірургії. Поєднання поперекового стенозу з коксартрозом може бути чинником підвищення ризику неврологічного дефіциту після ендопротезування кульшового суглоба. Проте деякі автори у випадку поєднаної патології в будь-якому разі рекомендують насамперед виконувати тотальне ендопротезування суглобів через його очевидні відмінні результати, інші — не виявили найкращого варіанта послідовності втручання на підставі оцінювання якості життя. Висновки. Незважаючи на тривалу історію вивчення, практичні питання лікування поєднаної патології поперекового відділу хребта і кульшового суглоба, вибору оптимальної лікувальної тактики залишаються дискутабельними та потребують подальшого вивчення.Документ Хірургічні методи відновлення суглобового хряща: огляд літератури та метааналіз(2022) Бурʼянов О.А.; Омельченко Т.М.; Левицький Є.А.Мета. Оцінити клінічну ефективність і безпечність застосування позаклітинного матриксу (extracellular matrix, ECM), аутологічного матриксу індукції хондрогенезу (Autologous Matrix Induced Chondrogenesis, AMIC), мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини (adipose tissue derived mesenchymal stem cell, AD-MSCs) та мезeнхімальних стромальних клітин кісткового мозку (bone marrow mesenchymal stem cells, BM-MSCs) для лікування остеохондральних дефектів колінного та надпʼятково-гомілкового суглобів. Методи. Пошук у PubMed, Embase та ручний проведені із 2018 року до січня 2022. Включено статті з рівнем доказовості І‒ІV, вивченням остеохондральних дефектів понад 0,5 см2, тривалістю спостереження за понад 10 пацієнтами не менше року, визначенням балів за VAS (Visual Analogue Scale), Tegner Activity Scale, FAOS (Foot and Ankle Outcome Score). Результати оцінювали через 1–2, 3–5 та понад 5 років спостереження. Метааналіз проведений за допомогою RStudio. Результати. Включено 14 досліджень із 720 пацієнтами. ECM, AMIC, AD-MSCs та BM-MSCs показали значно кращі результати порівняно з процедурами стимуляції кісткового мозку (marrow stimulation procedures, MSP) за шкалами VAS, Tegner Activity Scale, FAOS. У пацієнтів, які отримали лікування за методикою AMIC + BMAC визначено кращі функціональні результати порівняно зі стандартною методикою AMIC. Рівень невдалих маніпуляцій із подальшим проведенням ревізійних операцій у групі MSP значно вищий, ніж в інших через 4 та більше років спостереження. Отримані в довгостроковому дослідженні результати не показали жодних погіршень через 5 та більше років. Висновки. Сучасні методи відновлення хряща в порівнянні зі створенням мікропереломів і мікросвердленням забезпечують якісніший регенерат, кращі довгострокові результати, мають меншу кількість ускладнень і вищі показники повернення до активності. Майбутні дослідження мають бути тривалішими й охоплювати більш репрезентативні популяції для визначення ефективності та безпеки цих методів.Документ Методика підготовки індивідуального інструмента для ендопротезування колінного суглоба(2022) Головаха М.Л.; Бондаренко С.А.Мета. Покращити результати ендопротезування колінного суглоба за допомогою розроблення методики проєктування та виготовлення індивідуального інструмента для точності встановлення компонентів ендопротеза. Методи. Проведений аналіз літератури щодо різних концепцій вирівнювання. На практиці обирали одну з них залежно від клінічного випадку. Для проведення передопераційного планування виконували КТ нижніх кінцівок із захопленням таза або кульшового суглоба; стопи повністю або до надп’яткової кістки. Для кращої візуалізації та підвищення точності використано КТ 68 або 128 зрізів. За допомогою RadiAnt DICOM переводили 3D‒модель у STL‒файл, який завантажували в програму FreeformPlus, де виконували передопераційне планування. Програма дає змогу не лише оцінити наявність варусної або вальгусної деформацію кінцівки, визначити її ступінь, а й інші деформації стегнової кістки чи кісток гомілки. У програмі після оцінювання деформації виконуємо передопераційне планування з використанням однієї з концепцій: анатомічне, механічне чи кінематичне. Після вибору концепції та віртуальної корекції кінцівки готуємо індивідуальний інструмент. Окрім нього, друкуємо частку стегнової кістки та гомілки, що дає змогу хірургу орієнтуватись інтраопераційно. Результати. Завдяки виконаній роботі й освоєнню програмного забезпечення вдалося покращити результати ендопротезування колінного суглоба, збільшити точність встановлення компонентів ендопротеза. Розроблена методика 3D‒проєктування та виготовлення індивідуального інструмента дала змогу використовувати будь-яку з концепцій вирівнювання з високою точністю. Передопераційне планування підвищує розуміння хірурга кожного разу, оскільки він, а не інженер, виконує її. Висновки. Використання розробленої методики тривимірного моделювання нижньої кінцівки дало можливість правильно спроєктувати, виготовити та застосувати на практиці інструмент для ендопротезування колінного суглоба з урахуванням індивідуальних особливостей анатомії нижніх кінцівок пацієнта.Документ Сучасні можливості реґіонарної анестезії верхньої кінцівки(2022) Хмизов А.О.; Волошин М.І.Під час проведення оперативних утручань в ортопедичної хірургії сьогодні широко застосовують реґіонарну анестезію. Використовують як блокади окремих нервів, так і сплетінь. Мета. Ознайомити коло читачів-хірургів, ортопедів-травматологів із можливостями реґіонарної анестезії для адекватного вибору методу знеболювання в разі хірургічних утручань на верхній кінцівці. Методи. Проаналізовано релевантну літературу з баз PubMed, Scopus, Google Scholar та власний досвід використання реґіонарної анестезії. Результати. У роботі охарактеризовано вплив реґіонарної анестезії на нервову, дихальну, серцево-судинну та систему згортання крові. Наведено інформацію про блоки периферичних нервів верхніх кінцівок: міждрабинчастого, надключичного, підключичного, пахвового. Проаналізовано їхні переваги та недоліки. Виконання міждрабинчастого реґіонарного блока не рекомендовано пацієнтам із тяжкими захворюваннями легень через ризик розвитку дихальної недостатності. Також до ускладнень цієї аналгезії належать: блок діафрагмального нерва (до 100 %), симпатичного вегетативного ланцюжка та синдром Горнера; можлива ненавмисна ін’єкція в хребетну артерію. Показання до надключичного виду анестезії — операції на кисті, передпліччі, зоні ліктьового суглоба та плеча. Його ускладнення — блок діафрагмального нерва (17‒50 %), рецидивна блокада гортанного (22 %), пневмоторакс (0,6‒6,1 %). Під час планування анестезії слід ураховувати супутню патологію хворого, його загальний стан. Особливої уваги вимагають ситуації, коли пацієнт приймає антикоагулянтні засоби. У цих випадках ретельно зважують ризики виникнення тромбозу та кровотечі. Зауважено на такому ускладненні реґіонарної анестезії, як системна інтоксикація місцевими анестетиками та шляхах її подолання. Висновки. Реґіонарна анестезія може бути застосована в до-, інтра- та післяопераційному періодах, інколи є єдиним методом, що дозволяє провести хірургічне втручання. Розуміння її можливостей і обмежень — важлива складова якісної допомоги пацієнтам.Документ Викорисання апаратного міофасціального релізу, поздовжньої тракції з тепловим впливом у хворих із дорсалгіями, обумовленими дегенеративними захворюваннями хребта(2022) Стауде В.А.; Радзишевська Є.Б.; Стауде А.О.Мета. Дослідити ефективність застосування апаратного міофасціального релізу з термальним впливом і поздовжньою тракцією у хворих на дорсалгії, обумовлені дегенеративними захворюваннями хребта. Методи. Проведено проспективне дослідження результатів лікування 297 пацієнтів із дорсалгіями, обумовленими дегенеративними захворюваннями хребта, у 3 групах: Д (158) — дорсалгії; ДІК (31) — дорсалгії й іррадіація в нижню кінцівку; ДІС — дорсалгії й іррадіація в сідницю. Групу порівняння склали 43 волонтери-спортсмени. За допомогою апарата Nuga Best N5 усім учасникам проведений курс лікування (10 сеансів протягом двох тижнів, тепловий вплив — 45‒60 °С залежно від комфорту хворого). Пацієнтів до та після лікування обстежено за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), опитувальником Oswestry, волонтерів — за шкалою Oswestry. Виконано статистичний аналіз. Результати. У пацієнтів групи Д після лікування показник Josw знизився від 37,1 (24; 51) % до 9,1 (2; 14) % (КВ, p < 0,01), ВАШ — від 29,6 (20; 40) мм до 11,2 (10; 10) мм (КВ, p < 0,01). У групі ДІК визначено зниження показника Josw від 24,7 (12; 34) % до 7,3 (2; 13) % (КВ, p < 0,01), ВАШ — від 41,9 (20; 60) мм до 14,7 (10; 20) мм (КВ, p < 0,01). У пацієнтів групи ДІС після лікування показник Josw знизився від 30,5 (18; 41) % до 8,2 (2; 11) % (КВ, p < 0,01), ВАШ — від 24,9 (20; 30) мм до 11,3 (10; 10) мм (КВ, p < 0,01). У групі волонтерів показник Josw знизився від 5,9 (2; 4) % до 3,0 (2; 2) % (КВ, p < 0,01), ВАШ — від 12,6 (10; 10) мм до 2,1 (0; 0) мм (КВ, p < 0,01). Висновки. Застосування апаратного міофасціального релізу з теплом і поздовжньою тракцією значно знижує біль, спричинений тендопатіями та структурно-функціональними порушеннями в м’язах, підвищує якість життя хворих на дорсалгії, обумовлені дегенеративними захворюваннями хребта. У практично здорових людей зазначений метод лікування можна застосовувати для відновлення працездатності, позбавлення м’язового болю після фізичних навантажень.Документ Валідація шкали Pedi-IKDС та міжкультурна адаптація до української мови(2022) Якушкін Є.Ю.; Кацалап Є.С.; Хмизов С.О.На українськомовному просторі натепер немає анкет, за допомогою яких можна об’єктивізувати результати лікування ортопедичної та травматологічної патології колінного суглоба в дітей. У світовій практиці для цього використовують суб’єктивні шкали Pedi-IKDC і KOOS-Child. Мета. Валідація, міжкультурна адаптація та переклад шкали Pedi-IKDS з англійської мови (оригінальна) на українську для пацієнтів дитячого віку. Методи. Переклад та адаптацію узгоджено з правовласником тесту AOSSM та проведено згідно з вимогами Recommendations for the Cross-Cultural Adaptation of Health Status Measures від American Academy of Orthopaedic Surgeons Institute for Work & Health. Перекладену й адаптовану анкету апробовано на неоднорідній групі з 10 дітей, які отримували лікування з приводу патології колінного суглоба. Зроблено корекцію анкети. Для валідації учасників (обидві статі, вік 10–18 років) розподілили на дві групи: І — без патології колінного суглоба, тестували один раз; ІІ — із травмами коліна та фізичними обмеженнями, протестовані до та після лікування. Результати. Отримано 50 анкет у І групі (50 дітей). Для аналізу результатів обрали t-критерій Стьюдента. Для порівняння точності перекладу провели порівняння з результатами дослідження A. Y. Nasreddine (непарний t-критерій Стьюдента). Отримані розбіжності за умов тестування за оригінальною анкетою та її українським перекладом статистично не значущі (p = 0,966). У ІІ групі отримано 200 анкет. Для аналізу обрали парний t-критерій Стьюдента. Результати тестування до та після лікування суттєво відрізнялися (t2 > tкрит, p < 0,001). Підтверджено адекватність та об’єктивність оцінок, отриманих за допомогою опитувальника Pedi-IKDC. Висновки. Тест Pedi-IKDC успішно перекладений на українську мову та адаптований для використання. Підтверджено якість адаптації та порівняно з результатами світових досліджень не знайдено статистично значущої різниці. Pedi-IKDC рекомендовано використовувати під час лікування дітей із патологією колінного суглоба в клінічних і наукових цілях.Документ Гістологічні особливості суглобового хряща та репаративний потенціал кісткового мозку за умов коксартрозу у хворих із рентгенологічними ознаками епіфізарної дисплазії(2022) Гужевський І.В.; Герасименко С.І.; Полулях М.В.; Бабко А.М.; Герасименко А.С.; Полулях Д.М.; Дєдух Н.В.; Панченко Л.М.Остеоартроз у разі епіфізарної дисплазії (ЕД) навіть у молодому віці спричинює порушення соціальної адаптації пацієнтів, що обумовлює актуальність вивчення проблеми оптимізації їхнього ортопедичного лікування. Мета. Вивчити гістологічні особливості суглобового хряща та репаративний потенціал кісткового мозку, які визначають патогенез і впливають на тактику лікування коксартрозу у хворих із рентгенологічними ознаками ЕД. Методи. Обстежено 68 дорослих хворих на коксартроз за наявності рентгенологічних ознак ЕД. У 52 випадках виконано тотальне ендопротезування кульшових суглобів, отримано фрагменти суглобового хряща для гістологічного дослідження, кісткової тканини епіфізів — для вивчення репаративного потенціалу кісткової тканини. Результати. Встановлено, що за умов коксартрозу в пацієнтів із рентгенологічними ознаками ЕД патологічний процес розгортається на фоні глибоких порушень мікроструктурної організації матриксу суглобового хряща внаслідок змін типу організації колагенової сітки. Указані зміни обумовлюють проградієнтність перебігу захворювання та його резистентність до загальновизнаного консервативного лікування. Виявлено значно підвищений проліферативний потенціал стромальних клітин кісткового мозку за суттєво знижену кількість колінієутворюючих одиниць фібробластів в одиниці об’єму спонгіозої тканини епіфізів, що свідчить про загрозу декомпенсації репаративних можливостей кістки. Висновки. Патогенетичними чинниками остеоартрозу у хворих із рентгенологічними ознаками ЕД є порушення організації колагену в матриксі суглобового хряща та супутні макроскопічні зміни форми епіфізів кісток нижніх кінцівок. Сьогодні не існує можливостей попередження й етіологічної терапії остеоартрозу в таких пацієнтів, при цьому є загроза декомпенсації репаративних можливостей губчастої кістки епіфізів. Доцільне застосування методу ендопротезування суглобів.Документ Морфологія загоєння критичного дефекту кістки за умов використання алогенних кісткових імплантатів у комбінації з мезенхімальними стромальними клітинами залежно від віку реципієнта в експерименті(2022) Ашукіна Н.О.; Воронцов П.М.; Мальцева В.Є.; Данищук З.М.; Нікольченко О.А.; Самойлова К.М.; Гусак В.С.Мезенхімальні стромальні клітини (МСК) використовують для оптимізації репаративного остеогенезу. Каркасом для їхнього прикріплення можуть бути алогенні кісткові імплантати (АлоІ). Мета. Проаналізувати перебіг репаративного остеогенезу в дефектах критичного розміру стегнових кісток щурів (вік 3 і 12 міс.) за умов пластики АлоІ із МСК. Методи. Використано 60 білих лабораторних щурів віком 3 міс. (n = 30) і 12 міс. (n = 30). Дефект (глибина 3 мм, діаметр 3 мм) у метафізі стегнової кістки заповнили в контрольних групах АлоІ (по 15 щурів кожного віку), у дослідних — АлоІ із МСК із жирової тканини (по 15 тварин кожного віку). Через 14, 28 і 90 діб після операції виконано гістологічні дослідження. Результати. Відносна площа АлоІ протягом експерименту зменшувалася. У досліді на 14-ту добу в 3-місячних щурів вона виявилася більшою в 1,6 раза, ніж у 12-місячних, а порівняно з контролем була більшою в молодших щурів на 14-ту добу, у старших — на 28-му. Відносні площі сполучної тканини за умов використання АлоІ та МСК у тварин обох вікових груп були більшими на 14- та 28-му доби, а у 3-місячних щурів — і на 90-ту, ніж у разі застосування АлоІ окремо. Відносна площа новоутворених кісткових трабекул у щурів віком 3 міс. на 14-ту добу була нижчою в 1,6 раза, на 90-ту — більшою у 2,3 раза, ніж у 12-місячних тварин. В останніх площа кісткової тканини досягла вищого показника на 14- ту добу і надалі значуще не змінювалася та не відрізнялася від контролю цього віку. У 3-місячних щурів на 14- та 28-му доби показник був нижчим приблизно в 1,5 раза, а на 90- ту — більшим в 1,9 раза порівняно з контролем цього віку. Висновки. Введення МСК разом із АлоІ у випадках свіжих травматичних ушкоджень кісток спричинює уповільнення кісткоутворення незалежно від віку реципієнта і надлишкове формування сполучної тканини.Документ Group antibodies as factors specifically influencing erythrocytes sedimentation rate(2022) Korzh M.O.; Leontyeva F.S.; Dunayeva I.P.; Povelichenko O.D.; Dielievska V.Yu.Використання методу визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) визнано для моніторингу запального процесу, при цьому досліджено роль прозапальних білків у підвищенні ШОЕ. Мета. Оцінити роль групових антитіл у специфічному підвищенні ШОЕ. Методи. Для дослідження використовували еритроцити з антикоагулянтом ЕДТА. ШОЕ вимірювали після контакту еритроцитів з фізіологічним розчином (негативний контроль), стандартними антитілами анти-А і анти-В класу IgM, поліклональними сироватками анти-А, анти-В, анти-А, В (дослід), а також сироваткою крові групи АВ у співвідношенні 1 : 3: 0,2 мл еритроцитів і 0,6 мл фізіологічного розчину або сироватки. Результати оцінювали через одну та 12 год інкубації за кімнатної температури та 4 °C. Результати. Контакт антитіл IgM анти-А у розведенні 1 : 30 з еритроцитами А призводив до підвищення ШОЕ (від (3,25 ± 0,50) до (83,7 ± 1,60)) мм/год (p < 0,001) з наявністю червоного осаду. Контакт еритроцитів з поліклональною цитратною плазмою (або сироваткою) у співвідношенні 1 : 2 призводив до аналогічного підвищення ШОЕ зі специфічним зв’язуванням. Анти-А, В сироватка підвищувала ШОЕ у А еритроцитів (до (53,00 ± 2,64) мм/год) (p < 0,001) з наявністю червоного осаду, а анти-В сироватка не мала такого ефекту: ШОЕ — (5,25 ± 0,50) мм/год (p > 0,05). Сироватка крові, поглинена відповідними еритроцитами, показала знижені значення ШОЕ. Після абсорбції анти-А-антитіл А-еритроцитами сироватка крові втратила здатність специфічно підвищувати ШОЕ у А еритроцитів. Висновки. Групові антитіла здатні специфiчно підвищувати ШОЕ. Винайдена властивість може бути зменшена методом специфічної абсорбції сироваток. Лікарі можуть розглядати роль групових аутоімунних антитіл у підвищенні ШОЕ у пацієнтів. Для нормалізації цього показника може бути корисною терапія, спрямована на регуляцію аутоімунної гуморальної активації та специфічну абсорбцію. Ключові слова. Еритроцити, седиментація, підвищення, сироватка, антитіла.Документ Зміни показників метаболізму сполучної тканини в сироватці крові дослідних щурів за умов моделювання розвитку дегенеративних процесів у паравертебральних м’язах(2022) Радченко В.О.; Леонтьєва Ф.С.; Туляков В.О.; Скіданов М.А.; Нікольченко О.А.; Скіданов А.Г.Біль у попереку — поширена проблема охорони здоров’я. Для поглиблення розуміння патогенезу хвороби необхідні експериментальні дослідження на тваринах із моделюванням патологічного процесу. Мета. На підставі аналізу біохімічних маркерів метааболізму сполучної тканини в сироватці крові лабораторних щурів оцінити придатність досліджуваних моделей дегенеративного ураження м’язової тканини для вивчення взаємозв’язку цього стану з розвитком порушень у хребтових рухових сегментах. Методи. Апробовано дві моделі відтворення дегенеративних процесів у паравертебральних м’язах білих щурів: І (n = 5) — аліментарного (дієт-індукованого) ожиріння, шляхом утримання упродовж 3 міс. на висококалорійному раціоні; ІІ (n = 5) — ішемії, шляхом перев’язування великих прямих м’язів спини шовним матеріалом (45 діб). Контрольна група (n = 5) — інтактні тварини аналогічного віку та статі. У сироватці крові щурів досліджено вміст глікопротеїнів, загальних хондроїтинсульфатів (ХС), гексозамінів, гексоз, пов’язаних із білком, сероглікоїдів, фракційний розподіл і сумарний вміст гідроксипроліну та глікозаміноглікансульфатів (ГАГс). Результати. У сироватці крові щурів І і ІІ груп визначено значуще підвищення порівняно з контролем рівня глікопротеїнів, з більшим ефектом у моделі ішемії, проте не зафіксовано значущих змін гексоз, пов’язаних із білком, гексозамінів і загальних ХС. Рівень маркерів запалення (сіалових кислот і сероглікоїдів) у сироватці крові тварин обох груп значуще не відрізнявся від контролю, а зміни показників гідроксипроліну (крім мало змінюваної білково-зв’язаної фракції) і ГАГс були значущими лише для моделі ішемії. Висновки. На підставі аналізу біохімічних маркерів метаболізму сполучної тканини щурів І та ІІ груп визначено зміни, характерні для дегенеративних процесів, із більшим проявом у моделі ішемії. Не зафіксовано істотного підвищення біохімічних маркерів запалення. Обидві моделі можуть бути використані для відтворення дистрофічних процесів за остеохондрозу.Документ Аналіз взаємозв’язку дегенеративних змін у суглобі за умов коксартрозу з порушенням гемостазу в пацієнтів за результатами біохімічного дослідження(2022) Бондаренко С.Є.; Філіпенко В.А.; Морозенко Д.В.; Леонтьєва Ф.С.; Висоцький О.В.; Мальцева В.Є.Венозний тромбоемболізм є одним із серйозних ускладнень, яке виникає після тотального ендопротезування кульшового суглоба (ТЕКС). Серед чинників ризику може бути наявність порушень гемостазу та фібринолізу в пацієнтів до хірургічного втручання. Мета. Виявити вплив наявності коксартрозу III–IV ст. на гемостаз хворих до виконання ТЕКС. Методи. Проспективне дослідження проведено за участю 60 пацієнтів із коксартрозом III–IV ст. та 30 здорових добровольців (контрольна група). У всіх учасників отримали зразки крові та сечі (у пацієнтів — за добу до ТЕКС). У крові визначали протромбіновий час (ПТ), активований частковий тромбопластиновий час (АЧПЧ), фібриноген, фібринолітичну активність (ФА), розчинні фібрин-мономерні комплекси (РФМК), глікопротеїни, сіалові кислоти, хондроїтинсульфати (ХС), кислу і лужну фосфатази, β-ліпопротеїни; у сечі — оксипролін, уронові кислоти, Ca та P. Коефіцієнт кореляції Пірсона (r) розрахований для визначення взаємозв’язку між маркерами гемостазу і метаболізму сполучної тканини. Результати. Порівняно з контрольною групою в крові хворих на коксартроз рівень лужної фосфатази був вищий у 1,5 рази (р < 0,05), кислої — у 1,2 разу (р < 0,05), β-ліпопротеїдів — у 1,5 разу (р < 0,05); глікопротеїнів, сіалових кислот і ХС — в 1,6; 1,7; 5,1 разу відповідно (р < 0,001). Рівень фібриногену в пацієнтів був вищим у 1,2 разу, ФА — в 1,6 (р < 0,001) за показники контролю. У сечі пацієнтів рівень гідроксипроліну був вищим у 1,7 разу, Са — в 1,4 (р < 0,05), а фосфору — нижчим в 1,5 разу (р < 0,05). У хворих рівень фібриногену корелював із рівнем глікопротеїнів (r = 0,97; р < 0,05), ХС (r = 0,91; р < 0,05); рівень РФМК — із рівнем глікопротеїнів (r = 0,99; р < 0,05), ХС (r = 0,94; р < 0,05). Висновки. У пацієнтів із коксартрозом III–IV ст. рівні сполучнотканинних маркерів (глікопротеїни, ХС) корелюють із рівнями маркерів гемостазу (фібриноген, РФМК). Це має клінічне значення для своєчасної профілактики розвитку тромбоемболічних ускладнень у хворих, яким рекомендоване ТЕКС. Ключові слова. Артропластика кульшового суглоба, фібриноліз, фібриноген, хондроїтинсульфати, розчинні фібрин-мономерні комплекси.Документ Концептуальна модель процесу формування іммобілізаційних контрактур(2022) Тяжелов О.А.; Хасавнех Айхам А.М.; Карпінська О.Д.; Карпінський М.Ю.; Біцадзе М.З.Контрактури — обмеження пасивних рухів у суглобі — доволі часте ускладнення після іммобілізації чи обмеження рухомості та навантаження кінцівки внаслідок травм, але точна причина їхнього формування не з’ясована. Мета. На підставі метааналізу результатів експериментального моделювання та клінічних досліджень іммобілізаційних контрактур створити концептуальну модель їхнього формування. Методи. Проаналізовано джерела літератури з наукових баз: Cochrane Library, Scopus, National Library of Medicine, ReLAB-HS Rehabilitation Resources Repository, Mendeley Reference Manager, бібліотеки «The Physiological Society», Google Scholar. Результати. Створена концептуальна модель розвитку контрактур. Показано, що іммобілізація суглоба ушкодженої кінцівки блокує виконання сигналу рухових імпульсів. Відсутність рухів у суглобі призводить до зменшення сили м’язів та уповільнення кровообігу. Ці процеси взаємопов’язані: гіпотонія м’яза обумовлена обмеженням живлення через кровопостачання, а відсутність скорочувальної діяльності м’язів призводить до перебудови русла судин. Живлення суглобового хряща здійснюється через субхондральну кістку і завдяки осмосу з синовіальної рідини під час рухів. Відсутність рухів обмежує живлення, синтез білків порушується, починається перебудова поверхні хряща, синовіальної оболонки та рідини, потовщується суглобова капсула, зв’язки, сухожилки. Разом із цим змінюється структура м’язів, вони вкорочуються і стають щільнішими. За тривалої іммобілізації дегенеративні процеси в тканинах суглоба погіршують його загальний стан, що згодом може призвести до повного знерухомлення. Висновки. Створена концептуальна модель формування іммобілізаційних контрактур суглобів ураховує морфологічні зміни тканин унаслідок знерухомлення. Іммобілізація впливає на всі компоненти суглоба та прилеглі тканини з перших діб, зміни прогресують із плином часу. Використання моделі дозволить розробити систему лікувальних заходів для профілактики розвитку контрактур.Документ Ефективність протидії навантаженням на кручення різних варіантів остеосинтезу відламків кісток гомілки за переломів у верхній третині діафіза (математичне моделювання)(2022) Карпінський М.Ю.; Строєв М.Ю.; Березка М.І.; Григорук В.В.; Яресько О.В.Лікування пацієнтів із переломами кісток гомілки та надмірною вагою має певні особливості через зростання навантаження на пристрій для остеосинтезу. Мета. Порівняти напружено-деформований стан моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки у верхній третині діафіза під впливом навантаження на кручення за різних варіантів остеосинтезу залежно від ваги пацієнта. Методи. За допомогою методу скінченних елементів моделювали перелом у верхній третині великогомілкової кістки та три види остеосинтезу: з використанням апарата зовнішньої фіксації (АЗФ), накісткової пластини й інтрамедулярного стрижня. До плато великогомілкової кістки прикладали крутний момент величиною 7 Нм і 12 Нм. Результати. Найбільші показники рівня напружень в зоні перелому (6,3‒10,8 МПа) та на металевій конструкції (251,0‒430,2 МПа) визначено в моделі з накістковою пластиною. У моделі з остеосинтезом за допомогою АЗФ установлений досить низький рівень напружень (0,2‒0,3 МПа) у зоні перелому, але високий — у проксимальному відділі великогомілкової кістки (6,7‒11,5 МПа). Найнижчі показники напружень у зоні перелому (0,1‒0,2 МПа) та проксимальному фрагменті великогомілкової кістки (0,6‒1,0 МПа) визначені за умов відтворення остеосинтезу за допомогою інтрамедулярного стрижня, але в дистальному відділі великогомілкової кістки напруження залишилися досить високими — 11,1‒19,0 МПа. Висновки. Величини напружень в зоні перелому в моделях з АЗФ та інтрамедулярним стрижнем були значно нижчими за показники неушкодженої кістки, із накістковою пластиною — лише за навантаження в 7 Нм. У дистальному фрагменті великогомілкової кістки найвищій рівень напружень визначений у моделі з остеосинтезом інтрамедулярним стрижнем, у проксимальному — з АЗФ. Серед металевих конструкцій найбільші напруження виявлені в накістковій пластині та навколо фіксувальних гвинтів і стрижнів за умов її використання. Функція залежності величини напружень від ваги пацієнта в елементах моделі виявилася лінійною та прямопропорційною.Документ Математичне моделювання деформацій кульшової западини після переломів типу 62-B1.3 за класифікацією АO/ASIF та ендопротезування в комбінації з остеосинтезом(2022) Вирва О.Є.; Ватаманиця Д.Б.; Карпінський М.Ю.; Яресько О.В.Після хірургічного лікування переломів кульшової западини (КЗ) у віддаленому періоді часто розвиваються вторинні дегенеративні інвалідизуючі зміни в кульшовому суглобі. Необхідний обґрунтований диференційний підхід до вибору компонентів ендопротеза та додаткових засобів стабілізації кісткових фрагментів. Мета. Дослідити зміни величин відносних деформацій у моделі кульшового суглоба з переломом КЗ типу 62-B1.3 за класифікацією АO/ASIF за умов його ендопротезування з використанням різних варіантів остеосинтезу. Методи. Розроблена базова скінченно-елементна модель тазового поясу людини з переломом дна КЗ типу 62-B1.3 (АO/ASIF), на якій моделювали 7 варіантів ендопротезування лівого кульшового суглоба: без перелому (1); без остеосинтезу відламків (2); фіксація фрагмента задньої стінки КЗ двома гвинтами (3), двома гвинтами та накістковою пластиною (4), двома гвинтами та накістковою пластиною зі встановленням чашки Jumbo cup (5); 5 випадок, довгий гвинт у передній колонні (6); варіант 5, довгі гвинти в передній і задній колоннах (7). Вивчали величину відносних деформацій кісткового регенерату в зоні перелому. Результати. За використання чашки великого розміру Jumbo cup зменшувалися відносні деформації кісткового регенерату в центрі дна КЗ до 1,0 % незалежно від варіанта остеосинтезу. Навколо вільного фрагмента КЗ найбільші відносні деформації (3,0 %) виявлено у варіанті 5 моделі. Застосування довгих стрижнів у колоннах привело до зниження величини відносних деформацій кісткового регенерату навколо вільного фрагмента КЗ до 2,0 %. Висновки. На математичних моделях доведено, що збільшення кількості засобів остеосинтезу за умов ендопротезування кульшового суглоба з переломом КЗ типу 62- B1.3 (АO/ASIF) приводить до зменшення величини відносних деформацій кісткового регенерату вздовж всій лінії зламу. Використання чашки великого розміру Jumbo cup дає можливість знизити рівень відносних деформацій кісткового регенерату в центральній частині КЗ.Документ Реконструктивні операції в разі остеоартриту колінного суглоба(2022) Попсуйшапка О.К.; Литвишко В.О.; Підгайська О.О.; Ашукіна Н.О.; Романенко К.К.; Данищук З.В.Мета. Уточнити показання та обсяг реконструктивних операцій за умов гонартрозу та удосконалити методики хірургічної корекції навколосуглобових деформацій із використанням зовнішнього стрижневого апарата. Методи. Упродовж 10 років (2012‒2022) проведено реконструктивні втручання 45 пацієнтам (49 суглобів). Показання до операції ставили на підставі вивчення болю та його локалізації, навоколосуглобової деформації кінцівки, ультразвукового і рентгенологічного обстежень. Результати. Обґрунтовано показання до певних реконструктивних хірургічних утручань на колінному суглобі. Визначено роль патологічних змін меніска в розвитку гонартрозу. Показано позитивний клінічний ефект паракапсулярної резекції передньої частини меніска з гіперпластичними розростаннями синовіальної тканини. Деформація кінцівки (43 пацієнти — варусна, 2 — вальгусна) обмежувала її функцію, спричинювала біль. Хірургічні втручання в таких випадках були спрямовані на усунення деформації проксимального відділу великогомілкової кістки. Наведено типи остеотомій, особливості встановлення авторського стрижневого апарата зовнішньої фіксації, післяопераційного ведення пацієнтів. Завдяки використанню апарата можна виконувати за необхідності кутову корекцію осі кінцівки в період, коли хворий починає ходити з частковою опорою, а функціональне навантаження кінцівки дозволяє досягти зрощення фрагментів упродовж 3,5–4 міс. Тривалий позитивний клінічний ефект отриманий у 42 (93 %) пацієнтів. Висновки. Показання до патогенетичного лікування мають ґрунтуватися, у першу чергу, на ідентифікації джерела (або патогенезу) больового синдрому, потім — аналізі виду, величини навколосуглобової деформації кінцівки, ознак функціональної недостатності кінцівки, пов’язаних із нею. У третю чергу слід аналізувати рентгенологічні ознаки. Усунення кутової навколосуглобової деформації кінцівки має позитивний вплив на перебіг гонартрозу, зменшує біль, підвищує фізичну активність, сповільнює прогресування деструкції хряща.Документ Фронтальні деформації колінного суглоба у хворих на ревматоїдний артрит(2022) Герасименко С.І.; Полулях М.В.; Бабко А.М.; Герасименко А.С.; Полулях Д.М.; Качан Д.І.; Костогриз Ю.О.; Дуда М.С.; Гужевський І.В.Ураження колінних суглобів за ревматоїдного артриту (РА) відмічають у 70 % випадках. Це найпоширеніша причина втрати працездатності, можливості самообслуговування. Пацієнти стають тяжкими інвалідами, оскільки захворювання супроводжується деформаціями та контрактурами з розвитком дискордантних положень нижніх кінцівок, що призводять до часткової або повної втрати функції опори та ходьби. Мета. Розглянуто аналіз результатів лікування вторинного артрозу колінних суглобів, ускладненого фронтальними деформаціями, у хворих на РА. Методи. Проаналізовано результати ортопедичного лікування, спрямованого на відновлення функції колінного суглоба у 66 хворих на РА з фронтальними деформаціями, яким проведено 75 операцій тотального ендопротезування у період з 2013 по 2020 рр. Вивчено анамнез, активність і стадію РА, фронтальні деформації колінного суглоба, рентгенологічну динаміку змін у ньому, лабораторні показники. Результати ендопротезування оцінювали за шкалою Кауфмана. Виконано кореляційний аналіз за Спірманом, однофакторний дисперсійний аналіз. Результати. Термін спостереження за пацієнтами після ендопротезування колінного суглоба становив від 6 міс. до 5 років. За шкалою Кауфмана добрі результати отримано в 46 (79,31 %) хворих, задовільні — 11 (18,97 %), незадовільні — 1 (1,72 %). Виявлено суттєвий зв’язок між рівнем фронтальної деформації суглобів і рівнем активності РА (r = 0,30; p < 0,05) та показником шкали Кауфмана (r = ‒0,46; p < 0,001). Визначено, що стадія захворювання, стать і вік пацієнта, медикаментозна терапія значуще не впливають на формування фронтальної деформації. Для розрахунку її ступеня отримано формулу залежно від рівня активності й тривалості РА, шкали Кауфмана до та після операції. Висновки. Тотальне ендопротезування колінного суглоба слід виконувати хворим на РА, починаючи з ІІ стадії 2 фази. Це дозволить пацієнтові повною мірою використати можливості ендопротеза, оскільки ураження суміжних сегментів, зазвичай, ще мінімальні.Документ Диференціальний підхід до хірургічного лікування переломів проксимального відділу плечової кістки в пацієнтів із остеопорозом(2022) Корж М.О.; Макаров В.Б.; Гупалов І.Г.; Перцева О.М.; Бойко К.П.; Підгайська О.О.Мета. Провести порівняльний ретроспективний аналіз анатомо-функціональних результатів хірургічного лікування переломів проксимального відділу плечової кістки (ППВПК) типів AO/OTA 11-B, 11-С із використанням різних методів у пацієнтів старших за 50 років із остеопорозом для обґрунтування диференційного підходу. Методи. У дослідження включено 102 пацієнти віком 50 років і старше з остеопорозом і три- та чотирифрагментарними ППВПК за класифікацією Neer або типу AO/OTA 11-B, 11-С. Хворих розподілили на три групи: I — 50 (16 чоловіків, 34 жінки), виконано відкриту репозицію, накістковий металоостеосинтез пластиною PHILOS; II — 44 (8 чоловіків, 36 жінок), застосовано відкриту репозицію та накістковий металоостеосинтез пластиною PHILOS із використанням 3D-імплантатів PLA; ІІІ — 8 (2 чоловіки, 6 жінок), первинне RTSA розробленим тотальним реверсивним ендопротезом. Результати лікування оцінювали за системою Constant-Murley Shoulder Score через 3, 6, 12 міс. після хірургічного втручання. Результати. Позитивні результати в І групі отримані в 72,0 % пацієнтів (середня оцінка за Constant-Murley Shoulder Score через 12 міс. склала 78,4 бала); у ІІ — у 81,8 % (88,0 балів); ІІІ — 75,0 % (82,0 бали). Запропоновано диференційований підхід до вибору хірургічного лікування пацієнтів віком 50 років і старше з переломами типу AO/OTA 11-В, 11-С. Клінічна апробація розробленого нами реверсивного модульного ендопротеза плечового суглоба з пористого 3D-титану, виготовленого за допомогою адитивних технологій, показала позитивні найближчі результати. Конструктивні особливості пристрою підвищують надійність і довговічність його роботи. Висновки. Тотальне реверсивне ендопротезування плечового суглоба в разі незрослих ППВПК, міграції металоконструкції, розвитку аваскулярного некрозу головки плечової кістки на фоні низької мінеральної щільності кістки є ефективним хірургічним утручанням, яке дає змогу досягти задовільних функціональних результатів у термін до 3 років.Документ Лікування вибухових ран кінцівок з використанням негативного тиску(2022) Вирва О.Є.; Міхановський Д.О.; Бець І.Г.; Біцадзе М.З.; Шевченко І.В.; Рикун М.Д.; Скіданов М.А.Вибухове поранення (ВП) — це бойове багатофакторне ураження внаслідок імпульсної дії комплексу травмувальних чинників вибуху мінного боєприпасу, характеризується взаємопов’язаним і чимраз тяжчим впливом, масивними глибокими ушкодженнями тканин і розвитком загального контузійно-комоційного синдрому. За важких ВП із великими дефектами шкіри та м’яких тканин, доцільно використовувати лікування ран негативним тиском (ЛРНТ). Мета. Проаналізувати ефективність використання системи ЛРНТ у пацієнтів із вибуховими пораненнями. Методи. Проведено пошук публікацій в електронних системах Google Scholar, PubMed, ScienceDirect, архівах спеціалізованих журналів. Проаналізовано результати лікування з використанням ЛРНТ 134 пацієнтів: 130 (97 %) чоловіків і 4 (3 %) жінки, середній вік 36,6 року (22‒64). За видами поранень пацієнти розподілилися так: вибухова травма — 128 (95,5 %), кульові — 6 (4,5 %). Результати. Мета лікування ВП негативним тиском — покращити загоєння ран завдяки численним механізмам дії на макроскопічному та мікроскопічному рівнях. Використання ЛРНТ зменшує ризик інфекційних ускладнень, запобігає надмірному прогресуванню некрозу вражених тканин, прискорює ріст грануляційних тканин і зменшує больовий синдром. Результатом лікування є підготовка рани для загоєння первинним натягом або, в разі значного ушкодження м’яких тканин, створення сприятливих умов для виконання пластичних утручань. Загалом, ЛРНТ прискорює терміни лікування, знижує ризики ускладнень і покращує функціональні результати. Власні дослідження з лікування ран негативним тиском співпадають із результатами більшості авторів та дозволяють продовжувати роботу в цьому напрямі. Висновки. Лікування вибухових поранень зі застосуванням вакуумних пов’язок і пристроїв для створення негативного тиску є ефективним підходом, який сприяє зменшенню інфекційних ускладнень, росту грануляційної тканини, полегшує подальшу шкірну пластику дефекту, прискорює час одужання пораненого та його реабілітацію.