Електронний архів

ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України»

 

Останні подання

Документ
95149 ІМПЛАНТАТ ДЛЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ СПОНДИЛОЛІЗНОГО СПОНДИЛОЛІСТЕЗУ ІЗ ПЕРЕДНЬОГО ДОСТУПУ
(2014) Радченко В.О.; Куценко В.О.; Сіренко О.А.; Федотова І.Ф.; Попов А.І.; Шманько О.П.; Чернишов О.Г.; Лисак М.В.; Палкін О.В.
Імплантат для хірургічного лікування спондилолізного спондилолістезу із переднього доступу містить трансплантат та механізми вправлення та фіксації вправленого хребця артродезованого сегменту хребта. Трансплантат виконаний складовим із двох пластинчастих стрижнів, верхнього і нижнього, накладених один на другий з можливістю переміщення верхнього стрижня відносно нижнього. Ширина обох стрижнів в сагітальній площині складає у межах 0,6-0,7 ширини міжтілового проміжку, а загальна висота трансплантату у зібраному вигляді дорівнює необхідній висоті міжхребцевого диска. Верхній стрижень оснащений поздовжніми ребордами і перпендикулярно розташованими до них виступом і кронштейном з отворами в кожному із них, через отвір виступу просунутий кріпильний гвинт для закріплення цього стрижня до тіла верхньорозташованого зміщеного хребця, а через отвір кронштейна встановлений механізм вправлення зміщеного хребця у вигляді втягуючого гвинта з циліндричною головкою, з'єднуючого обидва стрижні між собою. Нижній стрижень виконаний Пподібної форми і оснащений поздовжніми і поперечними отворами, а механізм фіксації вправленого хребця являє собою набір конічно-загострених з обох кінців циліндрів, встановлених в поперечних отворах нижнього стрижня з можливістю взаємодії їх із циліндричними штовхачами, розташованими в поздовжніх отворах.
Документ
96866 ФІКСАТОР ПРОКСИМАЛЬНОГО ЕПІФІЗА СТЕГНОВОЇ КІСТКИ У ДІТЕЙ
(2015) Хмизов С.О.; Ковальов А.М.; Єршов Д.В.; Рахман П.М.
Фіксатор проксимального епіфіза стегнової кістки у дітей містить пустотілий циліндричний стержень з різьбою на його дистальній частині. Стержень має дистальну та проксимальну частини, що виконані з різьбою протилежного напрямку, які на 9/10 довжини розташовані в муфті із внутрішньою різнонаправленою різьбою, яка співпадає з напрямком різьби відповідної частини стержня, а 1/10 довжини дистальної частини стержня розташована поза муфтою, та має відповідний їй діаметр, при цьому кінець проксимальної частини стержня, що без різьби, має дві паралельні лиски для встановлення стопорної шайби з отвором під гвинт.
Документ
96037 СПОСІБ КОРЕКЦІЇ ДЕФОРМАЦІЇ ДОВГИХ КІСТОК КІНЦІВОК У ДІТЕЙ.
(2015) Хмизов С.О.; Ковальов А.М.; Єршов Д.В.; Рокутов В.С.
Спосіб корекції деформації довгих кісток кінцівок у дітей включає блокування наросткової зони деформованої кістки, яке виконують симетрично по бокових поверхнях кістки двома фіксаторами, розташованими під кутом 30-45° до поздовжньої осі кістки у взаємно протилежних напрямках в сагітальній площині, з урахуванням необхідного напрямку корекції.
Документ
108813 СПОСІБ ВИГОТОВЛЕННЯ БІОМАТЕРІАЛУ З КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ
(2015) Корж М.О.; Вирва О.Є.; Воронцов П.М.; Хмизов С.О.; Сербін М.Є.; Тімченко Д.С.; Кур'ята О.П.; Кур'ята О.П.; Максименко О.М.
Винахід належить до медицини, а саме до технології виготовлення біоматеріалів, які використовують як пластичний матеріал при оперативних заміщеннях кісткових дефектів в ортопедії, травматології та інших галузях відновної хірургії. Спосіб виготовлення біоматеріалу із кісткової тканини включає очищення кістки природного походження та її здрібнювання до необхідних розмірів, обробку кісткових фрагментів перекисом водню та сумішшю етанолу із хлороформом, а також стерилізацію та герметизацію, де обробку кісткових фрагментів здійснюють 10 % перекисом водню протягом доби об'ємом розчину до об'єму тканини 5:1 зі зміною розчину 1-2 рази; обробку кісткових фрагментів виконують сумішшю 96 % етанолу із хлороформом в пропорції 1:1 протягом 8 годин та додатково витримують кісткові фрагменти при температурі мінус 25 °C протягом 20 годин у розчині 0,45 М NaCl з об'ємом розчину до об'єму тканин 5:1, потім протягом 8 годин кісткові фрагменти витримують при температурі мінус 25 °C в розчині 0,1 М Na2HPO4 об'ємом розчину до об'єму тканини 5:1, після чого кістковий матеріал витримують у розчині цефтриаксону та 0,9 % NaCl з додаванням диметилсульфоксиду та насичують аскорбіновою кислотою.
Документ
92055 Спосіб діагностики вірогідності розвитку гіперкоагуляційних ускладнень у хворих на остеоартроз великих суглобів.
(2014) Леонтьєва Ф.С.; Туляков В.О.; Філіпенко В.А.; Морозенко Д.В.; Яковенко Н.В.
Спосіб діагностики вірогідності розвитку ступеня гіперкоагуляційних ускладнень у хворих на остеоартроз великих суглобів за допомогою дослідження біологічної рідини. У сироватці крові визначають вміст глікопротеїнів, сіалових кислот, гаптоглобіну, загальних хондроїтинсульфатів, фібриногену, розчинних фібрин-мономерних комплексів. Вимірюють фібринолітичну активність, у відповідності до значень досліджених показників нараховують бали