Проблема вибору пріоритетності хірургічного втручання за поєднаної патології поперекового відділу хребта і кульшового суглоба (огляд літератури)

Abstract

Патологічні процеси, які уражують кульшовий суглоб і поперековий відділ хребта, часто співіснують, призводячи до значної втрати якості життя. Тому актуальною є проблема хірургічного лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта за умов коксартрозу. Мета. Проаналізувати наявну наукову інформацію з приводу пріоритетності вибору хірургічного втручання за умов поєднання патології поперекового відділу хребта і кульшового суглоба. Методи. Матеріалом дос­лідження послужив аналіз релевантної літератури в спеціалізованих джерелах за останні 10 років. Результати. Відмічено думку фахівців про можливість безпосереднього впливу нестабільності та сагітального балансу хребта на функціо­нальну орієнтацію кульшової западини й, отже, на ризик імпінджменту та вивиху кульшового суглоба. І навпаки, згинальна контрактура стегна за умов коксартрозу може впливати на сагітальний баланс хребта і спричинювати біль у спині. Показанням для пріоритетного хірургічного лікування хребта, крім виникнення гострого чи швидко прогресованого неврологічного дефіциту, є втрата сагітального балансу, зокрема, поперекового лордозу з подальшою зміною сагітального профілю. Коли за умов коксартрозу збільшується нахил таза та посилюється лордоз поперекового відділу хребта на фоні стенозу перевагу віддають спінальній хірургії. Поєднання поперекового стенозу з коксартрозом може бути чинником підвищення ризику неврологічного дефіциту після ендопротезування кульшового суглоба. Проте деякі автори у випадку поєднаної патології в будь-якому разі рекомендують насамперед виконувати тотальне ендопротезування суглобів через його очевидні відмінні результати, інші — не виявили найкращого варіанта пос­лідовності втручання на підставі оцінювання якості життя. Висновки. Незважаючи на тривалу історію вивчення, практичні питання лікування поєднаної патології поперекового відділу хребта і кульшового суглоба, вибору оптимальної лікувальної тактики залишаються дискутабельними та потребують подальшого вивчення.