2023, №1
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Останні подання
Документ Концептуальна модель впливу низькочастотної вібрації на процес відновлення рухливості суглобів після іммобілізації(2023) Тяжелов О.А.; Хасавнех А.А.М.; Карпінська О.Д.; Карпінський М.Ю.; Біцадзе М.З.Порушення рухомості суглобів (контрактури) є частим наслідком лікування травм або ортопедичних захворювань, коли у процесі лікування застосовують метод іммобілізації. Одним із фізіотерапевтичних методів профілактики контрактур і відновлення рухомості суглобів після тривалої іммобілізації є вібротерапія. Мета. Створити концепцію впливу низькочастотної вібрації на суглоби та періартикулярні тканини після іммобілізації. Методи. Роботу виконано за допомогою метааналізу джерел літератури з наукових баз даних. Проаналізовано публікації, де розглянуто вплив вібрації на суглоби або є дані щодо її біологічного впливу на тканини організму. Результати. В основі фізіологічного впливу вібрації на організм лежать механічні, фізико-хімічні та теплові ефекти. Вираженість фізіологічної відповіді залежить від частоти й амплітуди коливань, умов проведення та локалізації. Концепція базується на особливостях впливу вібрації на структурні елементи кінцівок і суглобів. Застосовувана до кінцівки вібрація подразнює механорецептори, які подають сигнал у ЦНС і завдяки мотонейронам відбувається скорочення м’язів, котре впливає на периферичний кровоток і оксигенацію крові. Відповідно, запускаються окислювально-відновні процеси в тканинах. Мікропереміщення, спричинені вібрацією, сприяють живленню хряща й обміну речовин у синовіальній рідині, покращенню живлення періартикулярних тканин. Це сприяє відновленню як тканин суглоба, так і прилеглих до нього. Скорочення м’язів через мотонейрони дає поштовх до поступового збільшення їхньої рухової активності та сили, відновлення живлення та поверхні хряща — до відновлення рухомості. Висновки. Створена концептуальна модель впливу низькочастотної вібрації на суглоби з обмеженням рухомості внаслідок іммобілізації враховує зміни тканин під її дією. Концепція передбачає відновлення живлення прилеглих до суглоба тканин і м’язів. Саме вібрація завдяки можливості передавання енергії коливання між тканинами дає змогу ввімкнути процеси скорочення м’язів, які посилюють кровопостачання й обмін речовин суглоба.Документ Хірургічне лікування переломів проксимального відділу плечової кістки в пацієнтів з остеопорозом. Проблемні питання та перспективи розвитку(2023) Корж М.О.; Макаров В.Б.Переломи проксимального відділу плечової кістки (ППВПК) є третіми за поширеністю в людей похилого віку після переломів стегнової та променевої кісток. Мета. На підставі аналізу літератури визначити проблемні питання хірургічного лікування пацієнтів із ППВПК та остеопорозом і перспективи вдосконалення імплантатів і алгоритмів лікування. Методи. Матеріалом дослідження були відповідні наукові роботи, доступні в пошукових системах Google, PubMed, Medline, опубліковані в спеціалізованих джерелах. Результати. Показано, що сьогодні використовуваними є класифікації ППВПК Neer та AO/OTA. Консервативно лікують ППВПК у 80 % пацієнтів із двофрагментарними переломами за Neer або типу А2/А3 за AO/ОТА. У решти 20 % хворих трапляються три- та чотирифрагментарні ППВПК (типи В і С за AO/ОТА), консервативне лікування яких є складною проблемою, особливо на фоні остеопенії та остепорозу. Хірургічне лікування ППВПК рекомендовано в разі переломів типів 11В2- 3, 11С2-3 у молодих пацієнтів або в осіб похилого віку, яким необхідна значна функціональність верхньої кінцівки. Позитивні результати лікування ППВПК типів 11В3, 11С2-3 на фоні остеопорозу отримані після встановлення LCP-пластин і ало- або автоімплантатів із малогомілкової кістки. Медіальні опорні гвинти, заповнення порожнин у кістці й аугментація наконечника гвинта кістковим цементом, застосування кісткових імплантатів є найчастіше застосовуваними методами. Вони дають змогу досягти та підтримувати стабільну репозицію навіть складних переломів типу 11С2-3. Блоковані інтрамедулярні цвяхи третього покоління мають удосконалені механізми кріплення проксимальних гвинтів і специфічну фіксацію фрагментів кістки, а також пряму геометрію. Первинне реверсивне ендопротезування плечового суглоба в разі переломів типів 11С2, 11С3 за AO/OTA дає змогу отримати позитивні результати в більшості пацієнтів. Висновки. Хірургічне лікування пацієнтів із ППВПК доцільне, можна покращити функціональні результати порівняно з консервативним і уникнути післяопераційних ускладнень.Документ Використання індивідуального інструмента для кінематичного вирівнювання осі кінцівки під час ендопротезування колінного суглоба (випадок із практики)(2023) Головаха М.Л.; Бондаренко С.А.Мета. Навести клінічний приклад, де за умов гонартрозу пацієнтові виконано передопераційне планування з використанням сучасних технологій тривимірного модулювання; викласти етапи підготування індивідуального інструмента для кінематичного вирівнювання осі нижньої кінцівки та встановлення компонентів ендопротеза колінного суглоба. Методи. У пацієнтки віком 69 років встановлено діагноз: правобічний гонартроз IV стадії. Для передопераційного планування виконано комп’ютерну томограму нижніх кінцівок у положенні повного розгинання в колінних суглобах і нейтральній ротації стоп (товщина зрізів 1 мм). Побудовано 3D‒модель нижніх кінцівок у форматі «STL» у програмі RadiAnt DICOM Viewer Version 2021.2 та імпортовано в програму FreeformPlus. Передопераційне планування виконано за принципом кінематичного вирівнювання для відновлення конституціональної осі кінцівки та нахилу площини колінного суглоба. Наведено основні етапи підготовки індивідуального інструмента та проведення оперативного втручання. Функціональне оцінювання виконано до операції та після неї на різних етапах за шкалами EuroQоl-5D, KSS, HSS та функціональною пробою шести кроків. Результати. Індивідуальна навігація дала змогу точно провести зпили суглобових кінців і виконати відповідне до запланованого кінематичне вирівнювання кінцівки. За шкалою EuroQоl-5D визначено покращення якості життя пацієнтки, починаючи з 3-ї доби після операції. За шкалою KSS отримано відмінний результат (85 балів) через 6 тижнів після хірургічного втручання, який зберігся й через 3 міс. Оцінка результату ендопротезування за шкалою HSS через 6 тижнів склала 36 балів, через 3 міс. — 38 балів. Висновки. Клінічний приклад використання оригінального індивідуального інструмента для ендопротезування колінного суглоба показав основну переваги методу — точне встановлення компонентів ендопротеза згідно з передопераційним проєктуванням, що забезпечило високу задоволеність пацієнта та добрий функціональний результат.Документ Сучасна тактика лікування післятравматичної позасуглобової деформації стегнової кістки(2023) Романенко К.К.; Долуда Я.А.Питання адекватного лікування післятравматичних деформацій довгих кісток набуло більшої актуальності через велику кількість поранених в результаті бойової травми і наявність залишкового зміщення відламків після надання первинної допомоги. Мета. На підставі аналізу літератури та власного клінічного досвіду показати сучасні методики лікування післятравматичної позасуглобової деформації дистального відділу стегнової кістки (СК). Методи. The available professional literature, publications in electronic systems Google Scholar, PubMed, ScienceDirect were analyzed. Проаналізовано доступну фахову літературу, публікації в електронних системах Google Scholar, PubMed, ScienceDirect. Вивчено результати лікування 38 пацієнтів із післятравматичними позасуглобовими деформаціями СК, в яких на час первинної травми лінія перелому була поширена на ділянку суглоба. Для планування хірургічного лікування авторську технологію 3D-принту використано у 12 пацієнтів із найскладнішими випадками. Наведено клінічний приклад. Результати. Визначено ключові моменти обстеження пацієнтів, принципи корекції та підходи до її планування в разі деформацій СК в різних площинах. Оцінено результати застосування під час обстеження та планування корекції деформації 3D-візуалізації та 3D-друку ушкодженого сегмента. Усіх пацієнтів, яким застосовано методику 3D-моделювання, прооперовано з урахуванням індивідуальних особливостей деформації. Після кожного етапу хірургічного лікування проведений курс індивідуального реабілітаційного лікування. Отримано позитивну динаміку функціональних результатів протягом 12 міс. згідно з результатами обстеження за шкалами SF- 36 та AOFAS. Висновки. Використання 3D-моделювання під час планування коригувального хірургічного втручання надає можливість хірургу підвищити точність корекції та значно скоротити час виконання операції. Відомі й удосконалені нами методики з індивідуально підібраною реабілітацією, застосовувані для лікування післятравматичної позасуглобової деформації стегнової кістки сприяють швидшому відновленню, уникненню потенційних ускладнень і досягненню гарних функціонального результатів таких хворих. Ключові слова: післятравматична позасуглобова деформація, стегнова кістка, хірургічне лікування, 3D-моделювання, 3D-друк.Документ Management of osteoporosis in men based Ukrainian version of FRAX(2023) Povoroznyuk V.V.; Grygorieva N.V.; Musiienko A.S.; Bystrytska M.A.Мета. Оцінити ефективність використання запропонованих межових значень українського алгоритму FRAX у чоловіків. Методи. Обстежено 653 чоловіки віком 40‒88 років (середній вік (60,5 ± 11,8)). За допомогою української версії опитувальника FRAX розраховували 10-річну ймовірність основних остеопоротичних переломів й окремо переломів стегнової кістки. Межі втручання встановлювали на підставі вік-залежної ймовірності переломів згідно з методологією National Osteoporosis Guideline Group, застосованої для створення настанов FRAX у Великобританії й адаптованої для України. Оцінювали інформативність визначених раніше критеріїв щодо призначення інструментального обстеження кісткової тканини й ініціації антиостеопоротичої терапії української моделі FRAX за умов використання в чоловіків і порівнювали з оцінками в українських жінок. Результати. Серед чоловіків, скерованих для проведення двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (ДРА), переломи в анамнезі, які класифікували як критерій для початку антиостеопоротичного лікування, зареєстровано у 27 % осіб (51 % у жінок). Необхідність визначення мінеральної щільності кісткової тканини також була вищою в жінок, ніж у чоловіків (18,3 та 4,9 %, відповідно). Якби оцінка ризику переломів залежала від наявності принаймні одного фактора ризику FRAX, частка чоловіків і жінок, яким необхідно призначення антиостеопоротичного лікування, зросла б від 5 до 89 % у чоловіків і від 57 до 93 % у жінок. Висновки. Дослідження продемонструвало більшу необхідність призначення антиостеопоротичного лікування й додаткового ДРА‒обстеження з метою переоцінки ризику остеопоротичних переломів в українських жінок порівняно з чоловіками, на підставі опитувальника FRAX. Акцентовано увагу на необхідності ретельного оцінювання ризику переломів у чоловіків із переломами в анамнезі. Розроблення національних рекомендацій разом із валідацією на підставі економічної ефективності допоможе запровадити узгоджений національний підхід до оцінювання ризику для чоловіків і жінок. Ключові слова: FRAX, остеопороз, лікування, перелом.Документ Моделювання роботи м’язів нижньої кінцівки в умовах згинально-привідної контрактури кульшового суглоба та згинальної — колінного(2023) Безсмертний Ю.О.; Браніцький О.Ю.; Тяжелов О.А.; Карпінська О.Д.Ураження великих суглобів досить часто призводить до непрацездатності й інвалідності та потребує тривалого лікування. Розвиток остеоартрозу супроводжується змінами в м’язах і необхідні спеціальні реабілітаційні заходи для відновлення їхньої сили, симетричності навантаження під час стояння та кроків — під час ходьби. Мета. За допомогою математичної моделі визначити найуразливіші групи м’язів нижніх кінцівок у разі остеоартрозу кульшового та колінного суглобів. Методи. У системі OpenSim створено 3 математичні моделі. Модель 1 (норма): розгинання/згинання — 10°/0°/45°; відведення/приведення — 5°/0°/12°; ротація — 3°/0°/3°, вигін стопи — 5°. Модель 2 із згинально-привідною контрактурою кульшового суглоба: згинальна установка — 20°, установка приведення — 10°, вигін стопи — 10°, укорочення стегнової кістки 2 см. Модель 3: згинальна контрактура колінного суглоба — 0°/20°/50°. Результати. За комбінованої контрактури кульшового суглоба ізометрична сила м’язів знижується майже на 60 %. У разі згинальної контрактури колінного суглоба прямий м’яз стегна розтягнутий дужче та для розгинання коліна використовуватиме на 3,5 % більше зусиль. За наявності привідної контрактури кульшового суглоба тонкий м’яз стегна перебуває в контрактильному стані, що зменшує її силу практично до 90 %. У випадку контрактури колінного суглоба цей м’яз первинно знаходиться в розтягнутому стані, тому необхідна більша сила для розгинання коліна — в нашій моделі на 6 %. За змін у нижній кінцівці внаслідок розвитку контрактури кульшового суглоба кравецький м’яз може втратити до 78 % своєї сили, колінного — до 5 %. За умов контрактури колінного суглоба найбільш вразливими є м’язи-стабілізатори таза (m. tensor fasciae latae) — зменшення сили до 44,4 %, та коліна (m. semimembranosus) — до 54,5 %. Висновки. Контрактури кульшового та колінного суглобів призводять до втрати сили м’язів нижньої кінцівки, що негативно впливають на її функціонування та відновлення після ендопротезування.Документ Робота м’язів, відповідальних за функціонування стопи в умовах контрактури колінного суглоба(2023) Карпінська О.Д.; Халед ОбейдатТривала ходьба в умовах контрактури колінного суглоба спричинює зміни в роботі м’язів гомілки та стопи. Мета. На моделі ходьби людини вивчити роботу м’язів стопи та гомілки за умов контрактури колінного суглоба. Методи. Аналіз ходьби проводили в програмі OpenSim 4.0. За основу моделювання взято модель gait2394. Вивчали роботу м’язів: m. peroneus brevis, m. peroneus longus, m. peroneus tertius, m. tibialis posterior, m. tibialis anterium, m. flexor digitorum longus, m. flexor hallucis longus, m. extensor digitorum longus, m. extensor hallucis longus. Результати. Обмеження рухомості в суглобах приводить до перерозподілу сили м’язів. За умов згинальної контрактури колінного суглоба 15° опора на пальці стопи спричинює значне перенапруження м’язів, відповідальних за функціонування гомілки, стопи та пальців. Зокрема, m. peroneus brevis, m. peroneus longus доволі довгі, їхня функція порушується, але визначене необхідне збільшення сили становить від 10 до 400 %, водночас m. peroneus tertius (короткий), для згинання стопи у деяких фазах кроку його сила підвищилася втричі. Серед м’язів гомілки найбільше підвищення ізометричної виявилося необхідним для m. tibialis anterior порівняно з m. tibialis posterior, який працює здебільшого на розгинання стопи. Для відповідальних за згинання/розгинання пальців стопи м’язів в умовах контрактури колінного суглоба необхідним виявилося значне, іноді в 3‒5 разів, збільшення сили для виконання необхідної функції. Висновки. Контрактура колінного суглоба призводить до зміни біомеханіки всієї нижньої кінцівки, а саме: до наростання змін у роботі м’язів, відповідальних за функціонування стопи, які працюють за таких умов з постійним збільшенням напруження. Ураховуючи вплив контрактури колінного суглоба на роботу м’язів нижньої кінцівки, можна прогнозувати перебіг патологічного процесу, визначити, які групи м’язів страждають найбільше та якій групі м’язів необхідно проводити корекцію до та після хірургічного втручання.Документ Регенерація кістки після імплантації цементів на основі метастабільного трикальційфосфату (експериментальне дослідження in vivo)(2023) Поплавська К.С.; Ашукіна Н.О.Кальцій-фосфатні цементи (КФЦ) є перспективним матеріалом для заповнення дефектів кісток завдяки рідкому стану, який дає змогу заповнювати порожнини неправильної конфігурації, та спорідненості з кістковою тканиною й здатністю до біорезорбції. Проте недостатня міцність і непрогнозована біодеградація обмежують їхнє використання. Мета. Дослідити динаміку морфологічних змін стегнових кісток щурів після імплантації в дефект у дистальному метафізі двох видів цементів на основі метастабільного αʹ‒трикальційфосфату (αʹ‒ТКФ). Методи. У дослідженні використано 42 самці білих лабораторних щурів, яким моделювали дефект у дистальному метафізі лівої стегнової кістки і заповнювали одним із двох видів цементів. Залежно від цього тварин розподілили на групи: І (n = 21) — твердою фазою КФЦ був порошок α′-TКФ; ІІ (n = 21) — порошок α′-TКФ, зміцнений голчастими кристалами гідроксилапатиту (ГА) (4 мас%). Обидва КФЦ розроблені та виготовлені на кафедрі фізики твердого тіла фізичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Україна). Через 14, 30 і 60 діб після операції тварин виведено з експерименту та виконано гістологічні дослідження. Результати. Запальної реакції навколо обох видів КФЦ не зафіксовано на всі терміни спостереження. Кісткова тканина утворювалася безпосередньо на поверхні матеріалів, остеорепарація перебігала відповідно до загальновідомих стадій. Унаслідок резорбції КФЦ через 60 діб після введення в ділянці дефекту залишилось 26,83 % (група І) і 29,93 % (ІІ) кераміки, решту території займала кісткова тканина пластинчастої структури. Не встановлено відмінностей між групами за швидкістю біодеградації чи утворення кісткової тканини. Висновки. Досліджувані КФЦ, тверда фаза яких складається з α′-TКФ або α′-TКФ, армованого голчастими кристалами ГА, є біосумісними, мають остеоіндукутивні й остеокондуктивні якості. Матеріали є біорезорбтивними — поступово заміщуються кістковою тканиною.Документ Біохімічні показники сироватки крові щурів різного віку після заповнення дефекту в метафізі стегнової кістки алогенними кістковими імплантатами(2023) Воронцов П.М.; Леонтьєва Ф.С.; Туляков В.О.В ортопедичній і травматологічній хірургії дефекти кісток, які не загоюються самостійно, становлять значну проблему. Одним із підходів до її розв’язання є використання кісткових алоімплантатів (АлоІ). Мета. На підставі аналізу біохімічних показників метаболізму сполучної тканини в сироватці крові лабораторних щурів оцінити перебіг метаболічних процесів після заповнення дефекту в метафізі стегнової кістки АлоІ. Методи. Використано модель створення транскортикального дефекту критичного розміру (діаметр 3 мм, глибина 3 мм) в метафізі стегнової кістки щурів віком 3 та 6 міс. У тварин груп І (n = 15, вік 3 міс.) і ІІІ (n = 15, 12 міс.) дефекти залишали незаповненими, ІІ (n = 15, 3 міс.) і ІV (n = 15, 12 міс.) — заповнювали структурними АлоІ. Через 14, 28 і 90 діб досліджено вміст у сироватці крові глікопротеїнів, загальних хондроїтинсульфатів (ХС), білка та кальцію, активність лужної та кислої фосфатаз. Результати. Введення АлоІ призводить до підвищення вмісту глікопротеїнів на всі терміни спостереження у щурів обох вікових груп. Через 14 діб після імплантації у 12-місячних щурів порівняно з 3-місячними визначено підвищений рівень у сироватці крові ХС в 1,30 разу (р = 0,008), що обумовлено більшим вмістом у них в ділянці імплантації сполучної тканини; знижену в 1,80 разу (р = 0,016) активність лужної фосфатази та в 1,50 разу (р = 0,018) — кислої фосфатази, що свідчить про затримку утворення й реорганізацію кісткової тканини. Проте, рівень ХС за умов встановлення АлоІ на 90-ту добу був нижчим порівняно з відповідними групами без пластики дефекту: в 3-місячних щурів у 1,44 разу (р = 0,008), у 12-місячних — у 1,52 разу (р = 0,008). Висновки. За показниками біохімічних маркерів метаболізму сполучної тканини використання АлоІ для пластики дефектів критичного розміру в метафізі стегнової кістки щурів призводить до активації регенерації кістки з більшим проявом у молодших реципієнтів порівняно з групами з незаповненим дефектом.Документ Хірургічне лікування періацетабулярних пухлинних дефектів кісток таза(2023) Вирва О.Є.; Малик Р.В.; Головіна Я.О.Ураження кісток таза в разі травм або пухлинних процесів призводить до великої кількості проблем у діагностиці, лікуванні та подальшому отриманні позитивних функціональних результатів, що значно впливає на якість життя пацієнтів. Найбільш прогностично складними є ушкодження ділянки кульшової западини. Адекватне її відновлення впливає на подальшу функцію опори та ходьби пацієнтів. Мета. Розробити метод реконструкції післярезекційного пухлинного дефекту періацетабулярної ділянки таза. Методи. Розроблено та подано нову методику реконструкції дефекту періацетабулярної ділянки таза. Вона полягає в його заміщенні штучним матеріалом у вигляді трубки з поліетилентерефталату («Attachment tube»), яку попередньо наповнюють кістковими алоімплантатами, та фіксують трансосально швами до зпилів здухвинної кістки та лобкової або сідничної кісток. Іншим фрагментом трубки фіксують головку стегнової кістки до зазначеного імплантата з алокісткою. Міцність і біоактивні характеристики «Attachment tube» у поєднанні з кістковими алоімплантатами дають змогу отримати еквівалент кульшової западини та відновити функцію опори та ходьби кінцівки з певним обсягом рухів у ділянці видаленої кульшової западини. Результати. Проведено клінічну апробацію запропонованої методики й оцінено результати хірургічного лікування 9 пацієнтів з її використанням. Отримано задовільні функціональні результати: (52,6 ± 20,0) % за шкалою MSTS. Проаналізовано ускладнення. Висновки. Використання розробленої методики заміщення дефектів періацетабулярної ділянки таза має низку переваг перед наявними, а саме: застосування біологічних матеріалів, відновлення анатомічних взаємовідношень у «кульшовому суглобі» дає змогу відновити функцію нижньої кінцівки. Отримані результати доводять, що застосування авторської методики може дати прийнятні результати лікування хворих на пухлини таза з ураженням кульшової западини.Документ Предиктори переломів у пацієнтів із хронічною хворобою нирок VД стадії, яким виконують гемодіаліз(2023) Анкін М.Л.; Петрик Т.М.; Дудар С.Л.; Ладика В.О.Патологія кісток починається на ранніх стадіях хронічної хвороби нирок (ХХН), але клінічні наслідки — біль у кістках і переломи — виникають переважно на 5-й стадії захворювання (VД) в пацієнтів, яким застосовують методи нирково-замісної терапії. Мета. Зʼясувати частоту, локалізацію та можливі предиктори переломів у хворих на ХХН VД стадії на фоні гемодіалізу за результатами проспективного дослідження. Методи. До когортного проспективного відкритого дослідження включено 254 пацієнти із ХХН VД стадії, яким застосовано гемодіаліз протягом 2018‒2022 рр. Дослідження проведено в два етапи. На першому на підставі аналізу медичної документації отримано дані щодо наявності переломів усіх локалізацій, цукрового діабету, артеріальної гіпертензії, вторинного гіперпаратиреозу, гіпергідратації, типу ініціального судинного доступу, eKt/V, індексу маси тіла (IMT), захворювання периферичних судин. На другому етапі проведено проспективне вивчення нових випадків переломів. Результати. Обстежено 72 (32,3 %) жінок і 151 (67,7 %) чоловік, середній вік — (49,4 ± 14,03) років — значуще не відрізнявся залежно від статі (р = 0,1088). Найчастішою причиною ХХН VД стадії був гломерулонефрит — 111 пацієнтів (49,77 %). На момент початку спостереження констатовано 30 випадків переломів у 26 пацієнтів, а на прикінці — 62 у 51 хворого. За результатами уніваріабельного регресійного аналізу Кокса встановлено, що незалежними предикторами виникнення нових переломів є вік пацієнта, жіноча стать, тютюнопаління, наявність захворювань периферичних судин, ІМТ, а також рівні в сироватці крові альбуміну, паратгормону, кальцію, фосфору, лужної фосфатази та вітаміну D. Висновки. Опрацьований метод оцінювання ризику переломів для пацієнтів із ХХН VД стадії на фоні гемодіалізу є індивідуалізованим, доступним у виконанні й інтерпретації, дозволяє виділити пацієнтів із підвищеним ризиком виникнення переломів за допомогою стандартних базових клінічних і лабораторних показників.Документ Механічна та клінічна характеристика з’єднання «стрижень – кістка» у разі лікування вогнепальних переломів зовнішніми стрижневими пристроями різних виробників(2023) Клапчук Ю.В.; Попсуйшапка О.К.; Литвишко В.О.Мета. З’ясувати стан кісткового різьблення за умов заведення стрижнів різних виробників і встановити тривалість стабільного з’єднання «стрижень – кістка» в разі лікування діафізарних переломів кісток кінцівок. Методи. Проведено експеримент з використанням великогомілкових кісток телят. Відібрані стрижні, які використовують у зовнішніх фіксаторах виробників: Biomet (Франція), Stryker (США), ТОВ Ейч Бі Орто (Україна), ОРТОПАК (Україна). Вивчали форму кісткового різьблення та його контакт із поверхнею стрижня за 2‒5 разового збільшення. Пристрої від вказаних виробників застосовані для фіксації відламків кісток під час лікування вогнепальних переломів у 91 постраждалого. Перевіряли стан стабільності стрижня в кістці. Результати. Експеримент показав, що для отримання відповідного за формою кісткового різьблення необхідно попередньо проходити обидва шари компактної кістки діафіза свердлом із діаметром, який відповідає внутрішньому діаметру різьбової частини стрижня. Без цього руйнуються кісткові витки в першому кірковому шарі або відколюються фрагменти кістки в другому, що зменшує міцність фіксації. У разі загвинчування стрижнів у просвердлений канал у другому шарі кіркової кістки в усіх випадках якість з’єднання «стрижень ‒ кістка» була гіршою. За умов установлення стрижнів у губчасту кістку в ній утворювалася більша кількість неповноцінних витків порівняно з компактною. Найменша частота нестабільності стрижнів у постраждалих виявлена в разі застосування апарата ОРТОПАК (18 %), значно частіша (35–51 %) — за пристроїв інших виробників. Частота нестабільного стану стрижнів була майже в 4 рази більшою за їхнього розташування в епіметафізі, ніж у діафізі. Висновки. Для максимально ефективного з’єднання стрижня з кісткою необхідно його загвинчувати в підготовлений канал діаметром, який відповідає внутрішньому діаметру різьбової частини стрижня. Якість і тривалість стабільного стану стрижня в кістці залежить від технічних характеристик його різьблення, локалізації та стану зрощення відламків.Документ Критерії прогнозування ризиків у разі заміни зовнішнього фіксатора на внутрішній під час лікування вогнепальних переломів кінцівок(2023) Бур’янов О.А.; Ярмолюк Ю.О.; Деркач С.О.; Грицай М.П.; Клапчук Ю.В.; Лось Д.В.; Омельченко Т.М.; Колов Г.Б.У лікування постраждалих із вогнепальними переломами довгих кісток кінцівок важливе значення надається визначенню необхідності та умов виконання конверсії (заміни методу фіксації) з формулюванням аргументованих показань. На першому етапі спеціалізованої допомоги таким пацієнтам встановлюють зовнішні фіксатори, що забезпечує адекватну стабілізацію та простий догляд за ранами. Конверсія їх на другому етапі на внутрішньокісткові підвищує ефективність лікування. Мета. Проаналізувати результати застосування бальної шкали для обґрунтування заміни методу фіксації переломів у системі лікування постраждалих із бойовою травмою кінцівок. Методи. Вивчено медичну документацію за період 2014-2021 рр. Кількість пацієнтів з вогнепальними переломами довгих кісток склала 350, середній вік — (36,4 ± 1,42) років. Хворих розподілили на дві групи: основна (193 поранених) — у передопераційному періоді використана авторська шкала «Оцінка можливості проведення конверсії»; порівняння (157 осіб) — бальне оцінювання не проводили. Методи. Описовий, порівняльного аналізу, системного підходу, статистичний. Для оцінювання якості життя пацієнтів використовували опитувальник SF-36. Результати. Аналіз результатів лікування у віддаленні терміни (1,2‒1,5 року) показав, що використання авторської шкали у передопераційному періоді та проведене подальше лікування дає змогу покращити суб’єктивний показник якості життя в середньому на 22,2 %. Висновки. Обґрунтування доцільності заміни методу фіксації під час лікування пацієнтів із вогнепальними переломами довгих кісток із використанням розробленої бальної шкали дає можливість уникнути невиправданого виконання конверсії, зменшити ризики та мінімізувати виникнення інфекційних ускладнень.