Критерії прогнозування ризиків у разі заміни зовнішнього фіксатора на внутрішній під час лікування вогнепальних переломів кінцівок

Abstract

У лікування постраждалих із вогнепальними переломами дов­гих кісток кінцівок важливе значення надається визначенню необхідності та умов виконання конверсії (заміни методу фіксації) з формулюванням аргументованих показань. На першому етапі спеціалізованої допомоги таким пацієнтам встанов­люють зовнішні фіксатори, що забезпечує адекватну стабілізацію та простий догляд за ранами. Конверсія їх на другому етапі на внутрішньокісткові підвищує ефективність лікування. Мета. Проаналізувати результати застосування бальної шкали для обґрунтування заміни методу фіксації переломів у системі лікування постраждалих із бойовою травмою кінцівок. Методи. Вивчено медичну документацію за період 2014-2021 рр. Кількість пацієнтів з вогнепальними переломами довгих кісток склала 350, середній вік — (36,4 ± 1,42) років. Хворих розподілили на дві групи: основна (193 поранених) — у передопераційному періоді використана авторська шкала «Оцінка можливості проведення конверсії»; порівняння (157 осіб) — бальне оцінювання не проводили. Методи. Описовий, порівняльного аналізу, системного підходу, статистичний. Для оцінювання якості життя пацієнтів використовували опитувальник SF-36. Результати. Аналіз результатів лікування у віддаленні терміни (1,2‒1,5 року) показав, що використання авторської шкали у передопераційному періоді та проведене подальше лікування дає змогу покращити суб’єктивний показник якості життя в середньому на 22,2 %. Висновки. Обґрунтування доцільності заміни методу фіксації під час лікування пацієнтів із вогнепальними переломами довгих кісток із використанням розробленої бальної шкали дає можливість уникнути невиправданого виконання конверсії, зменшити ризики та мінімізувати виникнення інфекційних ускладнень.