Хірургічне лікування переломів проксимального відділу плечової кістки в пацієнтів з остеопорозом. Проблемні питання та перспективи розвитку

Abstract

Переломи проксимального відділу плечової кістки (ППВПК) є третіми за поширеністю в людей похилого віку після переломів стегнової та променевої кісток. Мета. На підставі аналізу літератури визначити проблемні питання хірургічного лікування пацієнтів із ППВПК та остеопорозом і перспективи вдосконалення імплантатів і алгоритмів лікування. Методи. Матеріалом дослідження були відповідні наукові роботи, доступні в пошукових системах Google, PubMed, Medline, опубліковані в спеціалізованих джерелах. Результати. Показано, що сьогодні використовуваними є класифікації ППВПК Neer та AO/OTA. Консервативно лікують ППВПК у 80 % пацієнтів із двофрагментарними переломами за Neer або типу А2/А3 за AO/ОТА. У решти 20 % хворих трапляються три- та чотирифрагментарні ППВПК (типи В і С за AO/ОТА), консервативне лікування яких є складною проблемою, особливо на фоні остеопенії та остепорозу. Хірургічне лікування ППВПК рекомендовано в разі переломів типів 11В2- 3, 11С2-3 у молодих пацієнтів або в осіб похилого віку, яким необхідна значна функціональність верхньої кінцівки. Позитивні результати лікування ППВПК типів 11В3, 11С2-3 на фоні остеопорозу отримані після встановлення LCP-пластин і ало- або автоімплантатів із малогомілкової кістки. Медіальні опорні гвинти, заповнення порожнин у кістці й аугментація наконечника гвинта кістковим цементом, застосування кісткових імплантатів є найчастіше застосовуваними методами. Вони дають змогу досягти та підтримувати стабільну репозицію навіть складних переломів типу 11С2-3. Блоковані інтрамедулярні цвяхи третього покоління мають удосконалені механізми кріплення проксимальних гвинтів і специфічну фіксацію фрагментів кістки, а також пряму геометрію. Первинне реверсивне ендопротезування плечового суглоба в разі переломів типів 11С2, 11С3 за AO/OTA дає змогу отримати позитивні результати в більшості пацієнтів. Висновки. Хірургічне лікування пацієнтів із ППВПК доцільне, можна покращити функціональні результати порівняно з консервативним і уникнути післяопераційних ускладнень.