Хірургічне лікування переломів проксимального відділу плечової кістки в пацієнтів з остеопорозом. Проблемні питання та перспективи розвитку

dc.contributor.authorКорж М.О.
dc.contributor.authorМакаров В.Б.
dc.date.accessioned2025-11-07T09:53:38Z
dc.date.available2025-11-07T09:53:38Z
dc.date.issued2023
dc.description.abstractПереломи проксимального відділу плечової кістки (ППВПК) є третіми за поширеністю в людей похилого віку після переломів стегнової та променевої кісток. Мета. На підставі аналізу літератури визначити проблемні питання хірургічного лікування пацієнтів із ППВПК та остеопорозом і перспективи вдосконалення імплантатів і алгоритмів лікування. Методи. Матеріалом дослідження були відповідні наукові роботи, доступні в пошукових системах Google, PubMed, Medline, опубліковані в спеціалізованих джерелах. Результати. Показано, що сьогодні використовуваними є класифікації ППВПК Neer та AO/OTA. Консервативно лікують ППВПК у 80 % пацієнтів із двофрагментарними переломами за Neer або типу А2/А3 за AO/ОТА. У решти 20 % хворих трапляються три- та чотирифрагментарні ППВПК (типи В і С за AO/ОТА), консервативне лікування яких є складною проблемою, особливо на фоні остеопенії та остепорозу. Хірургічне лікування ППВПК рекомендовано в разі переломів типів 11В2- 3, 11С2-3 у молодих пацієнтів або в осіб похилого віку, яким необхідна значна функціональність верхньої кінцівки. Позитивні результати лікування ППВПК типів 11В3, 11С2-3 на фоні остеопорозу отримані після встановлення LCP-пластин і ало- або автоімплантатів із малогомілкової кістки. Медіальні опорні гвинти, заповнення порожнин у кістці й аугментація наконечника гвинта кістковим цементом, застосування кісткових імплантатів є найчастіше застосовуваними методами. Вони дають змогу досягти та підтримувати стабільну репозицію навіть складних переломів типу 11С2-3. Блоковані інтрамедулярні цвяхи третього покоління мають удосконалені механізми кріплення проксимальних гвинтів і специфічну фіксацію фрагментів кістки, а також пряму геометрію. Первинне реверсивне ендопротезування плечового суглоба в разі переломів типів 11С2, 11С3 за AO/OTA дає змогу отримати позитивні результати в більшості пацієнтів. Висновки. Хірургічне лікування пацієнтів із ППВПК доцільне, можна покращити функціональні результати порівняно з консервативним і уникнути післяопераційних ускладнень.
dc.identifier.citationКорж, М.О., & Макаров, В.Б. (2023). Хірургічне лікування переломів проксимального відділу плечової кістки в пацієнтів з остеопорозом. Проблемні питання та перспективи розвитку. Ортопедія, травматологія та протезування, (1), 86-99. http://dx.doi.org/10.15674/0030-59872023186-99
dc.identifier.issn0030-5987
dc.identifier.urihttps://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2980
dc.language.isouk
dc.subjectперелом проксимального відділу плечової кістки
dc.subjectвідкрита репозиція та внутрішня фіксація
dc.subjectпластини з кутовою стабільністю
dc.subjectінтрамедулярні блоковані цвяхи
dc.subjectаугментація цементом
dc.subjectалоімплантат із малогомілкової кістки
dc.titleХірургічне лікування переломів проксимального відділу плечової кістки в пацієнтів з остеопорозом. Проблемні питання та перспективи розвитку
dc.title.alternativeSurgical treatment of the proximal humerus fractures in patients with osteoporosis. Problematic issues and development prospects
dc.typeArticle

Файли

Оригінальний пакет
Зараз показано 1 - 1 з 1
Завантаження...
Зображення мініатюри
Назва:
14.pdf
Розмір:
811.69 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Ліцензійний пакет
Зараз показано 1 - 1 з 1
Немає доступних мініатюр
Назва:
license.txt
Розмір:
1.71 KB
Формат:
Item-specific license agreed to upon submission
Опис:

Колекції