2024, №2

Постійний URI для цієї колекції

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2157

Перегляд

Перегляд 2024, №2 за датою видання

Фільтрувати результати за роком або місяцем
Зараз показано 1 - 5 з 5
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Біохімічні показники крові військових із ішемічним і денерваційним процесами у м’язах після мінно-вибухового ураження
    (2024-01-17) Магомедов С.; Поляченко Ю.В.; Долгополов О.В.; Коструб О.О.; Літовка І.Г.; Рогозинський В.О.
    Отримані поранення супроводжуються масивними ушкодженнями м’яких тканин кінцівок, магістральних судин і нервів, розвитком компартмент-синдрому. Також через денервацію — ушкодження периферичних нервів, ішемію з подальшим некрозом і фіброзом — у результаті прямого або опосередкованого ураження м’язів, «синдрому тенотомії» — за травматичного ушкодження сухожилків і м’язів, за одночасного поєднання денервації й ішемії. Маркери для оцінювання стану м’язової тканини — рівні електролітів Na+, K+ і Са++, показники функції нирок (сечовина, креатинін); глюкоза та продукти її перетворень — лактат (молочна кислота) й піруват (піровиноградна кислота) і, нарешті, м’язових ферментів, а саме: креатинкінази (КК) і лактатдегідрогенази (ЛДГ). Мета. Дослідити біохімічні показники крові (активність ферментів енергетичного обміну та вмісту електролітів) військових з ішемічною контрактурою та денервацією м’язів після мінно-вибухового ураження. Методи. Проаналізовано сироватку крові 45 осіб, яких розподілили на ІV групи. Середній вік пацієнтів IІ групи становив 33,75 ± 3,46; ІІІ — 37 ± 3,66; ІV — 35,86 ± 2,35. Результати. У сироватці крові визначали активність ЛДГ і КК, і вміст електролітів Na+, K+, Ca++. Висновки. ЛДГ відіграє ключову роль у метаболізмі лактату й підтриманні енергетичного балансу в скелетних м’язах. Підвищена її активність вказує на наявність гіпоксії за ішемічної контрактури кінцівки й ушкодження периферичних нервів. Фермент КК захищає клітинні мембрани від ушкодження. Тенденція до зниження активності КК — негативна ознака, яка відоб­ражає початковий процес руйнування клітинних мембран м’язів, ушкоджених мінно-вибуховою травмою. Отримані результати можуть бути застосовані для визначення важкості патологічних процесів у пацієнтів після травматичного ушкодження периферичних нервів і ішемічної контрактури, а також під час оцінювання доцільності проведення оперативного втручання.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Напружено-деформований стан ключично-акроміального суглоба за умов ушкодження lig. acromioclavicular superior і різних способів фіксації
    (2024-02-20) Бур’янов О.А.; Кваша В.П.; Чекушин Д.А.; Задніченко М.О.; Карпінський М.Ю.; Яресько О.В.
    За оперативної стабілізації акроміального кінця ключиці (АКК) у разі його вивиху діють двома шляхами: ключиця – дзьобоподібний відросток, ключиця – акроміальний відросток. Фіксація АКК до акроміального відростка лопатки є пріоритетною. Конкуруючими металевими конструкціями є гачкоподібна пластина — hook platе та спосіб Вебера. Суттєвими недоліками застосування способу фіксації за Вебером є міграція шпиць і порушення їхньої цілісності й дроту. Мета. Провести порівняльний аналіз фіксації акроміального кінця ключиці за Вебером, hook platе та запропонованою конструкцією шляхом вивчення напружено-деформованого стану ключично-акроміального суглоба в разі ушкодження lig. acromioclavicular superior і різних способів фіксації. Методи. Побудовано скінчено-елементну модель ключично-акроміального суглоба. Моделювали ушкодження lig. claviculo-acoacromiale superior, а також фіксацію АКК трьома способами: за Вебером, hook plate та запропонованою конструкцією. Результати. Найкращі результати, із точки зору зниження рівня напружень у неушкоджених звʼязках, забезпечує фіксація АКК за Вебером, але його використання призводить до підвищення рівня напружень на АКК й акроміальному відростку лопатки, що може спричинити руйнування останньої. Фіксатор шарнірного типу забезпечує найкращий розподіл напружень як у кісткових елементах моделі, так і в неушкоджених звʼязках. Тримач hook plate посідає середню позицию як за рівнем напружень, так і за величиною відносних деформацій у звʼязках. Висновки. Фіксація за Вебером забезпечує найкращі результати для зниження рівня напружень і відносних деформацій в неушкоджених звʼязках, але призводить до підвищення в кілька разів рівня напружень на АКК й акроміальному відростку лопатки. Тримач hook plate займає середню позицию, як за рівнем напружень, так і за величиною відносних деформацій у звʼязках. Запропонована конструкція забезпечує найкращий розподіл напружень як у кісткових елементах моделі, так і в неушкоджених звʼязках.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Операція Сайма при лікуванні вогнепальних ушкоджень стопи
    (2024-03-04) Лябах А.П.; Турчин О.А.; Євлантьєва Т.А.; Харчик В.С.
    Операція Сайма при вогнепальних ушкодженнях стопи може бути реальною альтернативою транстібіальній ампутації. Мета. Проаналізувати результати застосування операції Сайма в пацієнтів із вогнепальними ушкодженнями стопи, висвітлити важливі моменти хірургічної техніки, реабілітації та протезування. Методи. Проаналізовано результати лікування 12 чоловіків із вогнепальними ушкодженнями стопи у віці 23–54 роки (середній вік (36,1 ± 2,7) року), яким виконали операцію Сайма, усі пацієнти на момент поранення були військовослужбовцями. Застосовувалися клінічні, інструментальні та мікробіологічні обстеження. Тяжкість ушкодження і перспективи реконструктивного лікування оцінювали за Hannover Fracture Score (HFS-97), наявним анатомічним дефектом, вираженістю статико-динамічних розладів. Оцінювання результатів проводили за ВАШ (біль) та шкалою ALAC (користування протезом). Результати. Загоєння післяопераційних ран в усіх випадках сталось без ускладнень. Термін спостереження становив від 8 міс. до 7 років (у середньому 3,5 року). Усі протезовані 10 пацієнтів користуються протезом: 1 — ходьба на протезі за межами помешкання (ALAC ІV), 5 — незалежна мобільність (ALAC V), 4 — мобільність не відрізняється від норми (ALAC VI). У двох випадках (15,4 %) через больовий синдром (7,3 та 6,8 за ВАШ) протезування було неможливе — реампутація на рівні гомілки. Висновки. Операція Сайма забезпечує гарний функціональний результат протезування при вогнепальних ушкодженнях стопи, є реальною альтернативою транстібіальній ампутації у випадках збереженого заднього відділу.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Порівняльний аналіз результатів лікування хворих з диспластичним та ідіопатичним коксартрозом
    (2024-03-28) Юрченко Д.О.; Климовицький Ф.В.; Гончарова Л.Д.; Тяжелов О.А.; Карпінська О.Д.
    Ендопротезування кульшового суглоба — надійний і швидкий спосіб позбавлення пацієнта болю, відновлення рухів у кульшовому суглобі та покращення опороздатності ураженої кінцівки, але питання наскільки це втручання ефективне в разі диспластичного або ідіопатичного коксартрозу, потребує подальшого вивчення. Мета. Дослідити й оцінити ефективність лікування пацієнтів із ідіопатичним чи диспластичним кокс­артрозом, та вплив ендопротезування на роботу м’язів тазового пояса. Методи. Проведений порівняльний аналіз лікування 121 пацієнта, яких розподілено на дві групи — із диспластичним коксартрозом (63 хворих) та з ідіопатичним (58 осіб). Вивчено функціональні результати лікування за даними шкали Харріса, показниками стабілографічних досліджень та оцінювання роботи м’язів тазового пояса, відповідальних за утримання горизонтальної рівноваги таза. Результати. Здебільшого, наслідки ендопротезування оцінено як хороші в обох групах. Водночас середні показники в групі пацієнтів із ідіопатичним коксартрозом достовірно кращі (t = 2,076; p = 0,001), ніж у групі з диспластичним. Але показники роботи мʼязів, які забезпечують горизонтальну рівновагу таза, у більшості випадків лишаються зниженими в строки 6–8 місяців після операції ендопротезування. Про це свідчать клінічні показники і дані статографічних досліджень. Висновки. Ендопротезування кульшового суглоба є ефективним методом лікування коксартрозу і дозволяє знач­но покращити як опорно-кінематичну функцію пацієнта, так і якість його життя. Результати лікування хворих на ідіопатичний коксартроз за показниками бальної шкали Харріса достовірно кращі, ніж пацієнтів, хворих на диспластичний коксартроз. Але показники роботи мʼязів тазового пояса, здебільшого, лишаються зниженими в строки 6–8 місяців після операції ендопротезування у хворих обох груп.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Дослідження роботи м’язів, відповідальних за функціональність кульшового суглоба після ендопротезування з використанням латерального і переднього хірургічних доступів
    (2024-05-25) Бондаренко С.Є.; Середа Д.І.; Карпінська О.Д.
    Наведено м’язи, які можуть бути ушкоджені під час ендопротезування. Мета. Вивчити особливості роботи м’язів для забезпечення функції ходьби після ендопротезування кульшового суглоба залежно від хірургічного доступу. Методи. В основі моделювання лежить базова модель OpenSim Gate2392. Створено шість моделей, які передбачали стан м’язів нижньої кінцівки в нормі, за коксартрозу та через 6 і 12 міс. після операції з латеральним та переднім доступами. Результати. За латерального доступу через 6 міс. після операції м’язи-аддуктори, відповідальні за стабілізацію таза в одноопорній фазі кроку та під час перенесення стопи працюють недостатньо, у той час м’язи-згиначі стегна (у моделі прямий м’яз стегна) беруть на себе відповідальність за виконання кроку, але з перенапруженням. Навпаки, за переднього доступу спостерігаємо послаблення м’язів-згиначів, що призводить до перенапруження сідничних м’язів і м’язів-стабілізаторів стегна. Через 12 міс. сила м’язів нормалізується для більшості з них до 90–95 % від норми, спостерігаємно перевищення в 2–3 рази крутного моменту м’язів-згиначів та м’язів-стабілізаторів стегна. Виконання нормального кроку викликає перенапруження м’язів. За переднього доступу зазнає фаза перенесення стопи, тобто коли залучено більшість м’язів. Прямий м’яз стегна, який є найсильнішим серед м’язів, які розглянуті в роботі, бере на себе основну роботу переносу стопи. У разі можливого ушкодження прямого м’яза під час переднього доступу, навіть через рік спостерігається порушення його роботи — надмірне перенапруження і залучення в роботу резервів інших м’язів. Висновки. Математичне моделювання роботи м’язів, які можуть бути ушкодженими під час операції ендопротезування кульшового суглоба, умовні сили м’язів на 6 міс. після операції не здатні розвити необхідний крутний момент для здійснення нормального кроку. За сили м’язів, яка в моделі відповідала 12 міс., м’язи здатні виконати нормальну функцію незалежно від хірургічного доступу, але спостерігається їхнє перенапруження.