Використання класифікації за Pipkin у визначенні тактики лікування переломів головки стегнової кістки

Abstract

Переломи головки стегнової кістки є рідкісною травмою, із обмеженою кількістю інформації в літературі. Дослідження останніх років базуються на невеликих серіях випадків, де зазначається, що частота переломів у разі вивиху стегна ва­ріює від 7 до 18 %. Переломи головки стегна класифікують за Pipkin. Лікування часто супроводжується значними ускладненнями, і вибір оптимальної методики залишається предметом суперечок. Від тактики лікування залежить як термін, так і функціональний результат. У статті презентовані результати лікування пацієнтів, під час визначення тактики лікування яких використовувалась класифікація Pipkin. Мета. Обґрунтувати застосування класифікації переломів головки стегнової кістки за Pipkin під час вибору лікувально-діаг­ностичної тактики. Методи. Дослідження виконали шляхом оцінювання результатів лікування 44 пацієнтів. Під час визначення тактики лікування використовувалась класифікація за Pipkin. Оцінювання результатів здійснювали за шкалою HHS. Проведено статистичний аналіз результатів — порівняння медіан оцінок для різних груп із використанням U-критерію Манна-Уітні. Результати. Найгірший прогноз для пацієнтів із переломами Pipkin III та Pipkin IV. Оцінка за HHS для осіб з ускладненим перебігом гірша, ніж для пацієнтів з неускладненим. Результати лікування для переломів типу ІІІ за Pipkin статистично значущо менші, ніж для інших типів. Висновки. Переломи Pipkin — рідкісна та важка травма, яка за умов неправильно обраної тактики лікування може призвести до знач­ного порушення функцій кінцівки. Лікування типів І та ІІ за Pipkin включає невідкладне вправлення вивиху й консервативне лікування у випадку задовільного розташування фрагментів або відкриту репозицію з металоостеосинтезом для переломів зі зміщенням; для типів ІІІ та IV у молодих пацієнтів можлива відкрита репозиція й остеосинтез, для осіб старше 60 років чи зі супутніми метаболічними захворюваннями рекомендується розглядати первинне ендопротезування, як варіант вибору.