2024, №1
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Останні подання
Документ Життя та творчий шлях Миколи Петровича Новаченка (до 125-річчя з дня народження)(2024) Корж М.О.; Танькут В.О.; Голубєва І.В.; Рикун М.Д.Документ Modern Technologies for Bone Defect Replacement (Literature Review)(2024) Buryanov O.A.; Kvasha V.P.; Kuprii V.О.; Sobolevskiy Yu.L.; Chornyi V.S.; Hliba H.H.; Rohozynskyi V.O.Наведено інформацію стосовно матеріалів, які застосовуються для заміщення кісткових дефектів, утворених унаслідок вогнепальних поранень. Описано матеріали та різних технік для заміщення кісткових дефектів кінцівок. Мета. Провести аналіз хірургічних технологій та матеріалів при заміщенні кісткових дефектів, шляхом аналізу літературних джерел. Методи. У трьох реномованих базах даних (PubMed, Scopus і Web of Science) проведено аналіз останніх наукових досліджень, присвячених темі лікування дефектів довгих трубчатих кісток у період з 2015 по 2022 роки. Пошук проведено за ключовими словами «кісткові дефекти», «аутотрансплантат», «алотрансплантат», «метод Ілізарова», «метод Masquelet», «біокомпозитні матеріали». Результати. Проведено аналіз остеоіндуктивних та остеокондуктивних властивостей ауто- та алотрансплантатів, сучасних біокомпозитних матеріалів. Встановлені переваги та недоліки. Аналіз сучасник літературни джерел не дають об’єктивної порівняльної оцінки результативності лікування кісткових дефектів за методикою Masquelet та Ілізарова в зв’язку з відсутністю достатньої кількості рандомізованих досліджен, що є підгрунтям для подальших цілеспрямованих досліджень. Висновки. Лікування дефектів кісткової тканини різного генезу актуальною проблемою сучасної ортопедії і травматології. Широкий спектр варіантів лікування є доказом того, що жодна стратегія не працює для кожного пацієнта, як не існує ідеального універсального матеріалу для заповнення та забезпечення регенерації кістки в місті дефекту. Перспективним напрямком є пошук нових, або комбінація відомих матеріалів та методів, які в змозі максимально забезпечити компенсацію цих патологічних станів. Ключові слова. Кісткові дефекти, аутотрансплантат, алотрансплантат, метод Ілізарова, метод Masquelet, біокомпозитні матеріали.Документ Метааналіз процедур Ravitch та Nuss для лікування лійкоподібної деформації грудної клітини у дітей та підлітків(2024) Карпінська О.Д.; Левицький А.Ф.; Пилипко В.М.Лійкоподібна деформація грудної клітини — найпоширеніша аномалія розвитку грудної стінки, яка зустрічається у 8 із кожних 1 000 дітей. Дефект помітний при народженні приблизно у 86 % пацієнтів з деформацією грудної клітини. Мета. Провести систематичний огляд щодо порівняння лікування лійкоподібної деформації грудної клітини у дітей та молодих людей до 20 років хірургічними методами за Ravitch та Nuss за кількістю ускладнень, які виникають у найближчому (до 30 діб) та віддаленому періодах (2–3 роки). Методи. За пошуком у наукометричних базах даних знайдено 1 734 джерела, з яких для подальшого аналізу відібрано 8 робіт. Результати. Проаналізовано систематичні огляди та метааналізи, які порівнювали методи лікування лійкоподібної деформації грудної клітини в дітей і підлітків. Визначено, що на сьогодні немає рандомізованих досліджень, які б порівнювали ці процедури саме у дітей та підлітків. За проведеним порівняльним аналізом ризику виникнення ускладнень у разі хірургічного лікування лійкоподібної грудини цієї категорії пацієнтів за методами Ravitch та Nuss визначено, що немає різниці в загальній частоті ускладнень між процедурами Nuss та Ravitch під час розгляду педіатричної популяції щодо загальних, ранніх і пізніх ускладнень. Із розвитком технології Nuss ускладнення, пов’язані зі зміщенням пластин практично не зустрічаються, а розвиток нових методик контролю проведення операцій, анестезії та подальшого ведення пацієнтів знизили розвиток як післяопераційних, так і віддалених ускладнень. Висновки. За результатами проведеного метааналізу ризику розвитку ранніх і пізніх ускладнень, не можна остаточно визначити перевагу будь-якої хірургічної методики для корекції лійкоподібної деформації грудної клітини. Кількість операції за Nuss із часом зростає, тобто малоінвазивний підхід є методом вибору для пацієнтів і хірургів, хоча залишаються питання досягнення стабільності конструкції та способів корекції за Nuss у разі важких форм деформацій. До відсутності остаточних висновків призводить недостатнє число методологічних проблем аналізованих даних, серед яких обмежена кількість спостережень і велика різниця за віком у групах спостереження, відсутність стандарту подання інформації стосовно опису стану пацієнта (величини й типу деформації, первинних ускладнень з боку серцевої та дихальної систем, наявність ускладнюючих чинників).Документ Комп’ютерна навігація та роботизована хірургія під час виконання тотального ендопротезування колінного суглоба(2024) Зазірний І.М.Тотальне ендопротезування колінного суглоба (ТЕКС) є успішним методом лікування його артрозу. Акцент на оптимальному розмірі та вирівнюванні компонентів привів до збільшення використання інструментів, які дозволяють складати передопераційні плани та перевіряти інтраопераційні етапи. Компʼютерна навігація та роботизована хірургія з’явилися як інструменти, які допомагають планувати та виконувати хірургічне втручання з більшою точністю та послідовністю. Мета. На підставі власного досвіду й аналі1зу сучасних джерел літератури систематизувати інформацію зі застосування роботизованої системи під час тотального ендопротезування колінного суглоба. Методи. Матеріали дослідження складалися з фахових статей, які містять відомості щодо плюсів і недоліків використання роботизованих систем під час ендопротезування колінного суглоба. Інформаційний пошук здійснено в електронних базах PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar із глибиною пошуку понад 20 років. Комп’ютерний або навігаційний пристрій відноситься до пристрою, який має інтерфейс та дозволяє вводити анатомічні дані, а потім надає відгук хірургу щодо вирівнювання імплантатів і загального вирівнювання коліна, але не може бути запрограмований для виконання завдань. Нині існує кілька запатентованих систем, а швидкий технологічний прогрес комп’ютерної обчислювальної потужності стимулював розвиток роботизованих хірургічних систем. Роботизовані системи зазвичай забезпечують зворотний зв’язок, подібний до компʼютерних систем, але також можуть бути запрограмовані для допомоги у виконанні певних хірургічних завдань. Таким чином, із часом очікується, що РА-ТЕКС стануть усе більш надійними та точними, що потенційно приведе до зменшення ролі лікарів у певних аспектах хірургічного процесу, причому їхня участь буде обмежена наглядом за роботою і, отже, покращенням робочого процесу операційного блока. Проте очікується, що інтеграція нових технологій, таких як змішана реальність, яка накладає змодельовані зображення на зображення реального життя, ще більше розширить діапазон можливостей цих роботів. Але наразі вкрай важливо встановити довгострокові результати тотального ендопротезування колінного суглоба за допомогою роботів як процесу для визначення життєздатності широкого впровадження цих пристроїв.Документ Comparative Characteristics of Patients Structure in the Orthopedics Department of a Clinical Hospital in a Region Remote from the Front Line during Peacetime and the First Year of a Full-Scale War in Ukraine(2024) Trutyak I.; Korolkov O.; Hnateiko N.; Ivashchenko V.; Trunkvalter V.Мета. Проаналізувати зміни в нозологічній структурі хворих, лікувальних технологіях, окреслити особливості хірургічних втручань травматологічного профілю цивільної клінічної лікарні у воєнний період та наголосити на потребах у відповідних знаннях і вміннях фахівців щодо лікування бойової травми та її наслідків. Методи. Проведено порівняльний аналіз клініко-нозологічної структури 2 475 цивільних пацієнтів ортопедо-травматологічного відділення, які лікувались протягом року перед війною та 3 838 осіб, госпіталізованих протягом року під час неї (цивільні — 83,1 %, тимчасово переселені — 7,7 і 9,2 % військових). Використано бібліосемантичний, медико-статистичний і клінічний методи аналізу. Результати. В активну фазу війни профільне відділення надає спеціалізовану допомогу як цивільному населенню, так і військовим. Це спричинило зміни в клініко-нозологічній структурі пацієнтів: збільшилось на 4,83 % відносне число госпіталізованих чоловіків і зменшилась кількість звернень в ургентному порядку. Попри збільшення сумарної кількості операцій на одного пацієнта, хірургічна активність зменшилась із 86 до 80 %, оскільки низка хворих були оперовані на попередніх етапах Інтенсифікація організації стаціонарного лікування, підготовки пацієнтів до подальшого етапу хірургічних втручань у реабілітаційному відділенні та роботи амбулаторної медицини знизило середній ліжко-день у відділенні на 12,3 %. Висновки. Отже під час війни в цивільній медичній клінічній установі змінилася структура пацієнтів ортопедо-травматологічного відділення: збільшилась кількість пацієнтів чоловічої статі з множинними і поєднаними ушкодженнями. Особливістю організації лікувального процесу є етапність спостереження поранених не лише на рівнях медичної евакуації, але і в клінічній лікарні. Інтенсифікація організаційної компоненти й амбулаторної ланки лікувального процесу дозволяє зменшити ліжко-день і забезпечити стаціонарним лікуванням більшу кількість пацієнтів. Ключові слова. Oртопедо-травматологічне відділення, клініко-нозологічна структура пацієнтів, організація лікувального процесу.Документ Використання тренувальної 3D-моделі під час лікування хворого з патологічним переломом проксимального відділу стегнової кістки (випадок з практики)(2024) Дроботун О.В.; Коноваленко С.В.; Терновий М.К.Онкологічне ураження передміхурової залози є другою за поширеністю причиною злоякісних новоутворень у чоловіків, причому метастази в кістки є значним джерелом захворюваності та смертності в запущених випадках. Мета. Навести клінічний приклад пацієнта з патологічним черезвертлюговим переломом правої стегнової кістки зі зміщенням відламків, наявністю метастазування в місці перелому, акцентувати увагу на важливості 3D-тренінгу перед хірургічним втручанням. Методи. Наведено клінічний приклад із порушенням функції правої нижньої кінцівки на тлі значного больового синдрому. Встановлено діагноз: патологічний черезвертлюговий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням відламків, наявність метастаз в місці перелому. Проведено тренування перед хірургічним втручанням із використанням 3D-моделі та здійснено тотальне ендопротезування правого кульшового суглоба ревізійним індивідуальним імплантом цементного типу фіксації. У хворого повністю відновлено функцію правої нижньої кінцівки, кульшового суглоба, усунуто больовий синдром, відбулася нормалізація сну. Застосування 3D-моделі для передопераційного тренінгу лікарів дозволило раціонально обмежити травматизацію здорових тканин під час видалення пухлини, запобігти можливим ускладненням та оптимізувати час хірургічного втручання і, таким чином, мінімізувати крововтрату. Висновок. Застосування тренувальної 3D-моделі перед хірургічним втручанням, із подальшим проведенням протезування спеціальним онкологічним ендопротезом, забезпечило в наведеному клінічному випадку задовільні функціональні результати й відновлення якості життя пацієнта. Використання 3D-моделі є запорукою ретельної підготовки до оперативного втручання з урахуванням індивідуальних анатомічних особливостей патологічного процесу і прилеглих тканин, що дозволяє значно оптимізувати терміни операції та скоротити крововтрату, а також допомагає набути досвіду для подальшої хірургічної практики.Документ Lumbar Discectomy with Canal Decompression by Destandau Endospine system(2024) Santosh Kumar Sahu; Dattatreya KarГрижа міжхребцевого диска попереку є поширеним захворюванням. Виникає сильний біль у ділянці сідниці та в нозі, який зникає протягом 6 тижнів за умов консервативного лікування. Наразі існує декілька хірургічних методик лікування гриж поперекового диска, починаючи від ламінектомії до мікродискектомії. Основні переваги ендоскопічної дискектомії включають: косметичну привабливість, мінімально інвазивний характер, кращу візуалізацію, менший термін госпіталізації та більш швидке одужання. Мета. Розглянуто спостереження за пацієнтами з дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта за допомогою системи Дестандау. Автори діляться досвідом техніки хірургічного втручання та результатами черезшкірної ендоскопічної дискектомії за системою Дестандау під час лікування 51 пацієнта з грижею диска та стенозом каналу поперекового відділу хребта. Основні переваги ендоспічної системи Дестандау — це невеликий розріз шкіри та мінімальне ушкодження м’яких тканин. Це малоінвазивне втручання, яке застосовують через розріз шкіри 1,5–2 см завдовжки. Із метою забезпечення точності й безпеки пацієнта як перед операцією, так під час неї застосовується рентгенівське обладнання. Під контролем ендоскопа видаляють грижу міжхребцевого диска, вільні фрагменти диска та звільняють затиснений нерв. Таким чином досягають швидкого відновлення під час післяопераційної реабілітації. Висновки. Ендоскопічна система може бути використаною для лікування всіх видів гриж міжхребцевих дисків і супутнього стенозу каналу. Це відносно безпечна процедура за умови правильного передопераційного планування та досвіченої команди лікарів. Більшість поперекових патологій, які є не повʼязані з нестабільністю, можуть бути успішно вирішені за її допомогою. Дві основні переваги ендоспинальної системи Дестандау включать малоінвазивну хірургію з мінімальним ятрогенним ушкодженням і відмінній ефективності. У разі її успішного застосування, процес відновлення значно скорочується, без будь-яких обмежень для повернення до повсякденного життя. Ключові слова. Дестандау, ендоскопія, хребет, поперековий відділ.Документ Фізична терапія — невід’ємна частина хірургічного лікування вальгусної деформації І пальця стопи(2024) Пустовойт Б.А.; Пустовойт К.Б.; Стауде В.А.; Тохтамишев М.О.Мета. Визначення місця та ефективності фізичної терапії в хірургічному лікуванні вальгусної деформації І пальця стопи. Методи. Клінічний матеріал проведеного дослідження включав 38 спостережень, 34 пацієнта (38 оперативних втручань, 4 пацієнта — на 2 стопах). У контрольній групі (КГ) було 16 пацієнтів (16 втручань), а в основній групі (ОГ) — 18 пацієнтів (22 втручання). Всі пацієнти, які приймали участь у дослідженні, мали однаковий діагноз — hallux valgus ІІ–ІІІ ступеня та отримали однотипне оперативне втручання — варіант Z-подібної остеотомії І плеснової кістки за методикою Scarf або Сhevron, яка доповнювалась остеотомією проксимальної фаланги І пальця за Akin. Пацієнти обстежені за допомогою декількох шкал: візуально-аналогової (ВАШ), тестування рухових навичок та American Orthopaedic Foot and Ankle Society (AOFAS) (module 2). Метод математичної варіаційної статистики використовувався під час обробки отриманих результатів. Пацієнтам ОГ застосовані реабілітаційні заходи за розробленою програмою фізичної терапії (ФТ), яка включала 4 періоди. До реабілітації входили не лише масаж і гімнастичні вправи для м’язів переднього відділу стопи, але й комплекс методик, спрямованих на відновлення функції м’язів обох нижніх кінцівок із захватом стегон і сідниць. Програма ФТ для КГ складалася лише з ранкової гігієнічної гімнастики, класичного масажу та лікувальної гімнастики м’язів стопи та гомілки. Результати. Оцінювання стану пацієнтів після закінчення ФТ за шкалою COVS допомогло зробити висновок, що проведення програми ФТ пацієнтам ОГ сприяло отриманню значно кращих показників загальної фізичної працездатності, ніж в осіб КГ, у яких покращення результатів тесту не підтвердилося статистично. Аналіз отриманих результатів за шкалою AOFAS підтвердив, що в пацієнтів ОГ після застосування розробленої програми ФТ клініко-функціональний стан переднього відділу стопи статистично став кращим. Висновки. Ця програма ФТ дозволила значно прискорити відновлення клініко-функціональних показників не лише переднього відділу стопи, але й загальної працездатності.Документ Systemic and cerebral hemodynamic changes in patients undergoing shoulder arthroscopy in the beach chair position(2024) Lyzohub K.I.; Lyzohub M.V.Поєднання таких факторів як загальна анестезія та зміна положення тіла після індукції мають вплив на системну та церебральну гемодинаміку. Мета. Bиявити вплив зміни положення тіла та загальної анестезії на пікову систолічну швидкість внутрішньої сонної артерії (ПСШВСА) у пацієнтів під час проведення артроскопії. Методи. 85 пацієнтів із фізичним статусом за ASA I–II, середнього віку (33,0 ± 11,3) років, проведено артроскопію плечового суглоба під загальним наркозом. Основними вимірюваннями були систолічний артеріальний тиск (САТ), діастолічний артеріальний тиск (ДАТ), середній артеріальний тиск та ПСШВСА. Основні вимірювання: в положенні лежачи на столі перед індукцією, через 3 хв після введення в наркоз в положенні лежачи та в положенні пляжного крісла (ППК). Індукцію та забезпечення загальною анестезію проводили сибазоном, пропофолом і фентанілом. Дані проаналізовано статистично. Методи описової статистики використовували для розрахунку середнього, стандартного відхилення, мінімального і максимального значень вибірки. Порівняння проводили за допомогою Т-тесту для повторних порівнянь з розрахунком різниці середніх зі стандартним відхиленням (M ± SD), критичного значення критерію (t) та його статистичної значущості (p). Для порівняння динаміки зміни параметрів було проведено загальний лінійний аналіз з визначенням значення критерію Піллаї та його значення. Аналіз проводився в пакеті IBM SPSS Statistics 20.0. Результати. Початкові дані САТ, ДАТ та середнього артеріального тиску достовірно знижувались після індукції та після позиціонування, але індукція не вплинула на показник ПСШВСА. Після позиціювання до ППК було констатовано значне зниження показників ПСШВСА. Висновки. Констатовано достовірне зниження САТ, ДАТ, середнього артеріального тиску після индукції та подальшого позиціювання хворих у ППК. Постіндукційна гіпотензія не впливає на динаміку ПСШВСА, але виявлено достовірне її зниження після позиціювання. Ключові слова. положення пляжного крісла, артеріальний тиск, пікова систолічна швидкість внутрішньої сонної артерії, артроскопія.Документ Індекс колабування нижньої порожнистої вени як неінвазивний метод оцінки волемічного статусу в пацієнтів під час втручань на хребті(2024) Івачевський М.М.; Русин А.В.; Івачевська В.В.Мета. Довести можливість застосування неінвазивної діагностики волемічного стану післяопераційних пацієнтів за допомогою ультразвукового оцінювання індексу колабування нижньої порожнистої вени. Mетоди. У дослідження включено 67 пацієнтів, яким було проведено транспедикулярну фіксацію хребта з ламінектомією. Усім хворим визначали статус волемії двома способами: шляхом катетеризації центральної вени та вимірюванням центрального венозного тиску, а також за допомогою ультразвукового дослідження нижньої порожнистої вени і розрахунку індексу колабування нижньої порожнистої вени. Результати. Після проведення інвазивної оцінки центрального венозного тиску пацієнтів було поділено на 3 групи: І — стан гіповолемії, n = 31; ІІ — стан еуволемії, n = 25; ІІІ — гіперволемії, n = 11. Середнє значення показників центрального венозного тиску у хворих цих груп статистично вірогідно відрізнялось між собою (р < 0,01). Статистично вірогідною була відмінність між середніми значеннями індексу колабування нижньої порожнистої вени у відповідних групах (р < 0,01). Між показниками індексу колабування нижньої порожнистої вени та центрального венозного тиску виявлено достовірний зворотний, дуже високої сили, кореляційний зв’язок (р < 0,05). Висновки. Визначення волемічного стану пацієнта є надзвичайно важливим інструментом для правильного вибору обʼєму інфузійної терапії. Ультразвукове оцінювання волемії має низку переваг, таких як неінвазивність методу, широка доступність, низька ціна та швидкість виконання. За результатами проведеного нами дослідження продемонстровано можливість застосування індексу колабування нижньої порожнистої вени для оцінювання волемічного статусу пацієнтів.Документ Використання класифікації за Pipkin у визначенні тактики лікування переломів головки стегнової кістки(2024) Головаха М.Л.; Орлянський В.; Браунштайнер Т.; Лісунов М.С.; Перцов В.І.Переломи головки стегнової кістки є рідкісною травмою, із обмеженою кількістю інформації в літературі. Дослідження останніх років базуються на невеликих серіях випадків, де зазначається, що частота переломів у разі вивиху стегна варіює від 7 до 18 %. Переломи головки стегна класифікують за Pipkin. Лікування часто супроводжується значними ускладненнями, і вибір оптимальної методики залишається предметом суперечок. Від тактики лікування залежить як термін, так і функціональний результат. У статті презентовані результати лікування пацієнтів, під час визначення тактики лікування яких використовувалась класифікація Pipkin. Мета. Обґрунтувати застосування класифікації переломів головки стегнової кістки за Pipkin під час вибору лікувально-діагностичної тактики. Методи. Дослідження виконали шляхом оцінювання результатів лікування 44 пацієнтів. Під час визначення тактики лікування використовувалась класифікація за Pipkin. Оцінювання результатів здійснювали за шкалою HHS. Проведено статистичний аналіз результатів — порівняння медіан оцінок для різних груп із використанням U-критерію Манна-Уітні. Результати. Найгірший прогноз для пацієнтів із переломами Pipkin III та Pipkin IV. Оцінка за HHS для осіб з ускладненим перебігом гірша, ніж для пацієнтів з неускладненим. Результати лікування для переломів типу ІІІ за Pipkin статистично значущо менші, ніж для інших типів. Висновки. Переломи Pipkin — рідкісна та важка травма, яка за умов неправильно обраної тактики лікування може призвести до значного порушення функцій кінцівки. Лікування типів І та ІІ за Pipkin включає невідкладне вправлення вивиху й консервативне лікування у випадку задовільного розташування фрагментів або відкриту репозицію з металоостеосинтезом для переломів зі зміщенням; для типів ІІІ та IV у молодих пацієнтів можлива відкрита репозиція й остеосинтез, для осіб старше 60 років чи зі супутніми метаболічними захворюваннями рекомендується розглядати первинне ендопротезування, як варіант вибору.Документ Використання лабораторних критеріїв для оцінювання ризику післяопераційних ускладнень після транспедикулярної фіксації поперекового відділу хребта(2024) Барков О.О.; Туляков В.О.; Аплевич В.М.Мета. Дослідити особливості розвитку післяопераційних ускладнень після операції дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта (ДЗПВХ) із транспедикулярною фіксацією хребців та їхній звʼязок із змінами передопераційних лабораторних показників. Методи. Проведено ретроспективний аналіз даних біохімічного обстеження 35-ти пацієнтів із ДЗПВХ після дискектомії з транспедикулярною фіксацією — у двох груп хворих, із післяопераційними ускладненнями: 10 осіб — запаленням м’яких тканин навколо металоконструкцій та 5 зі нестабільністю металоконструкції. Група порівняння — 20 осіб із неускладненим перебігом післяопераційного періоду. Порівняння проводили із контрольною групою (20 практично здорових людей). Результати. У пацієнтів без ускладнень виявлено достовірне збільшення в сироватці крові активності АЛТ й АСТ, а також рівня вмісту ХСТ і загальних глікопротеїнів порівняно з контрольною групою. У хворих із запаленням м’яких тканин навколо зони інструментації у сироватці крові зафіксовано нижчий вміст ліпопротеїнів низької щільності, сечової кислоти, результатів тимолової проби, але зростання активності АЛТ й АСТ, лужної фосфатази, ЛФ/КФ, концентрації ХСТ, загальних глікопротеїнів порівняно з контролем. У сироватці крові пацієнтів із розвитком нестабільності металевих конструкцій спостерігалося зростання АЛТ, лужної фосфатази, КФ та зменшення ЛФ/КФ, вмісту ХОЛ, збільшення вмісту ліпопротеїнів низької щільності порівняно з контролем. Висновки. Порівняльний аналіз результатів передопераційного клініко-лабораторного обстеження пацієнтів із ДЗПВХ із транспедикулярною фіксацією хребців із неускладненим та ускладненим перебігом післяопераційного періоду показав, що вірогідний розвиток ускладнень у післяопераційному періоді та їх особливості пов’язані зі змінами метаболізму пацієнтів, який відображається у відхиленнях їхніх передопераційних лабораторних показників від таких у осіб із неускладненим перебігом післяопераційного періоду після аналогічних оперативних втручань.Документ Аналіз результатів пункційної вертебропластики компресійних переломів тіл хребців грудного та поперекового відділів хребта на фоні остеопорозу(2024) Попов А.І.; Молодюк М.В.Як відомо, найчастішим важким ускладненням остеопорозу є компресійні переломи тіл хребців. На додаток до крихкості кісток і механічного стресу, накопичуються докази того, що компресійний перелом тіла хребця пов’язаний з багатьма чинниками ризику: старіння, стать, супутні патології серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань, стиль життя (хронічне куріння, вживання алкоголю). Мета. Проаналізувати стан хребта в пацієнтів із компресійними переломами тіл хребців на фоні остеопорозу після проведеної пункційної вертебропластики. Методи. Досліджено 553 хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні в клініці патології хребта ДУ «ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України» за період 2005–2022 рр., яким проводилася черезшкірна пункційна вертебропластика. Результати. Пацієнти були розподілені на три групи за кількістю ушкоджених хребців. У першу групу входили хворі з компресійним переломом одного хребця (185 — 33,4 %), другу групу становили особи, які мають від 2-х до 3-х деформованих хребців (216 — 39,0 %), третя група включала 4–5 ушкоджених хребців (152 — 27,4 %). Ступінь компресії тіл хребців під час рентгенометричної морфометрії становив до операції: І — 349 (24 %) хребців, ІІ — 494 (34 %), ІІІ — 552 (38 %), IV — 58 (4 %). Зменшення ступеня компресії тіла хребця під час пункційної вертебропластики ми досягли у 20 % випадків (більшість цих деформацій були в пацієнтів, які відзначили виникнення больового синдрому протягом 2 тижнів). Висновки. Результати аналізу пункційної вертебропластики 553 пацієнтів із використанням композитного матеріалу та кісткового цементу, у найближчому та віддаленому періоді, дають підстави говорити про те, що це оперативне втручання є ефективним і безпечним методом лікування (незважаючи на використаний матеріал). Повторні компресійні переломи діагностовано в 40 (24 %) пацієнтів із 165 в І групі, 52 (33 %) з 157 в ІІ групі, 54 (44 %) з 133 в ІІІ групі. Підсумовуючи результати цього дослідження, зазначимо, що чим більше в пацієнта компресійних переломів, тим вищий ризик у подальшому наростання інших деформацій тіл хребців.Документ Ранні результати використання артродезу плечового суглоба зі застосуванням 3D-титанових імплантатів для лікування важких вогнепальних поранень плечового поясу(2024) Бондаренко С.Є.; Фомін О.О.; Лазаренко Ю.В.Унаслідок широкомасштабних бойових дій в Україні різко збільшилась частота вогнепальних поранень верхніх кінцівок, які супроводжуються масивними ураженнями мʼяких тканин, судинно-нервових сплетень, значним дефіцитом кісткової тканини, тому їхнє лікування традиційними методами є ризикованим. Це обумовлює розробку нових методик лікування, зокрема, технік артродезу плечового суглоба. Мета. Дослідити ефективність застосування артродезу плечового суглоба з використанням індивідуального 3D-титанового імплантата або блокованої компресійної пластини (LCP) із кістковою аутопластикою для лікування важкої бойової травми верхньої кінцівки. Методи. Протягом 2022–2023 рр. 19 чоловікам віком 36,2 (24–52) роки з важкою бойовою травмою верхньої кінцівки виконано артродез плечового суглоба з використанням індивідуальних 3D-титанових імплантатів (n = 9) або LCP із кістковою аутопластикою (n = 10). Термін спостереження склав 18 місяців. Індивідуальні 3D-імплантати створили у CAD-програмі Autodesk Fusion 360 та виготовили зі сплаву Ti6AI4V методом тривимірного металевого 3D-друку. Функціональний стан плечового суглоба оцінювали за шкалами Oxford Shoulder Score, ВАШ через 6 та 12 міс. після хірургічного втручання. Ренгенографічно перевіряли зрощення через 1, 3, 6 та 12 міс. Результати. Середній термін спостереження склав 12 міс. У 18 (95 %) пацієнтів сформований анкілоз плечового суглоба, у одного пораненого (5 %) виявлено клінічну консолідацію без кінцевої перебудови з позитивною тенденцією до кісткового зрощення. Рентгенологічно підтверджено зрощення через 8,5 міс. (6–12). Через 12 міс. виявлено зниження больових відчуттів (ВАШ: від 5 до 1 балів; р < 0,001) та покращення стану плеча (Oxford Shoulder Score: від 25 до 40 балів, р < 0,001) порівняно з 6 міс. Висновки. Лікування важкої бойової травми верхньої кінцівки шляхом артродезу плечового суглоба дозволяє усунути больовий синдром і відновити достатню функцію для виконання повсякденних завдань через рік після хірургічного втручання. Поєднання артродезу плечового суглоба з індивідуальними 3D-імплантатами привело до відновлення функції верхньої кінцівки у всіх 9 пацієнтів із масивними дефектами кісткової тканини та м’язового каркаса.