Клініко–експериментальне обгрунтування використання мінімально інвазивного штучного направленого перелому при лікуванні деформацій довгих кісток

Abstract

Дисертацію присвячено вдосконаленню існуючої системи хірургічного лікування деформацій довгих кісток. Вивчені зусилля, необхідні для виконання штучного направленого перелому діафізу довгої кістки. Запропоновано оригінальну методику виконання мінімально інвазивного штучного направленого перелому, при якому зберігається внутрішньокісткове кровопостачання. Проведені гістологічні та цитологічні дослідження репаративного остеогенезу після штучного направленого перелому. В експерименті на тваринах встановлено, що після виконання штучного направленого перелому в раньому періоді в грануляційній тканині регенерату переважають остеобласти, в кістковому мозку інтенсифікується процес еритропоезy. Регенерат формується, в основному, в ендостальній та інтермедіарній зонах. Має місце кісткостворення в ранні строки. Розроблено інструментарій для виконання ШНП. Клінічна апробація запропонованих нововведень при хірургічному лікуванні 21 хворого з деформаціями довгих кісток призвела до суттєвого, статистично значимого покращення результатів лікування. Основні результати праці знайшли впровадження в клініці.