Журнал «ОРТОПЕДІЯ, ТРАВМАТОЛОГІЯ та ПРОТЕЗУВАННЯ»

Постійний URI для цього фонду

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/196

Journal

Журнал «ОРТОПЕДІЯ, ТРАВМАТОЛОГІЯ та ПРОТЕЗУВАННЯ»

«Ортопедія, травматологія та протезування» (ОТП) — рецензований журнал, який засновано у 1927р. «ОТП» є офіційним виданням Української асоціації ортопедів-травматологів. Журнал публікує оригінальні статті, огляди, дискусії на допомогу лікарям-практикам і дослідникам, діяльність яких пов’язана з травматологією, ортопедією та протезуванням. Статті відображають передовий досвід і результати наукових досліджень стосовно захворювань і пошкоджень опорно-рухової системи та їх лікування. Важливою частиною редакційної політики є публікація лекцій провідних фахівців. Крім цього, журнал публікує матеріали з історії медицини, короткі обговорення клінічних випадків, повідомлення про з’їзди та конференції, рецензії.

Згідно з наказом МОН України від 07.11.2018 № 1218 журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України в галузі медицини для публікації наукових результатів дисертацій (категорія Б) (попередні реєстрації № 1а/5 від 22.05.1997, № 1-05/7 від 09.06.1999, № 1-05/4 від 14.10.2009, №793 від 04.07.2014).

Журнал індексується Scopus, Google Scholar, WorldCat, BASE, EBSCO, Research Bible.

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 290

115 років Державній установі «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України»
(2022) Корж М.О.; Танькут В.О.; Голубєва І.В.; Рикун М.Д.
3D-друк під час планування хірургічних втручань із приводу позасуглобових деформацій нижніх кінцівок
(2021) Романенко К.К.; Прозоровський Д.В.; Долуда Я.А.
Під час лікування наслідків ушкоджень довгих кісток, зокрема, деформації, украй важливою запорукою отримання хороших функціональних результатів є адекватне планування лікувальних заходів. Використання 3D-моделювання в процесі передопераційного планування дає змогу повніше оцінити як деформацію, так і стан суглобів. Додаткові можливості для планування надає візуалізація ушкодженого сегмента за допомогою об’ємної моделі в реальному розмірі, виготовленої методом 3D-друку в масштабі 1:1. Мета. Проаналізувати можливості використання об’ємних моделей деформованого сегмента в масштабі 1:1 під час планування коригувальних операцій. Методи. Вивчено доцільність використання 3D-моделей, розроблених за результатами КТ-обстеження, у лікуванні 52 хворих із різними післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегна і гомілки, де під час первинної травми лінія перелому була поширена на ділянку суглоба. Клінічні результати оцінювали за класифікаціями SF-36 і AOFAS. Результати. Розрахунок 3D-моделей проводили переважно віртуально за допомогою стандартних комп’ютерних програм із 3D-реконструкцією, а технологію 3D-друку використано для 5 пацієнтів із найскладнішими випадками післятравматичних деформацій нижніх кінцівок. Динаміка функціональних результатів прооперованих хворих за SF-36 і AOFAS за 12 міс. була позитивною. Аналогічні результати досліджень демонструють зарубіжні колеги та вважають, що моделювання за допомогою 3D-друку здебільшого може сприяти розробленню безпечних, надійних і стандартизованих клінічних рішень для конкретного пацієнта. Висновки. Передопераційне використання 3D-друку на етапах планування хірургічного втручання дозволяє хірургу моделювати його етапи на фізичній моделі, усвідомити можливі технічні проблеми, адекватно вибрати конструкцію та інструментарій для її встановлення. Це сприяє скороченню часу операції, уникненню потенційних ускладнень і досягненню позитивних результатів функціонального лікування таких пацієнтів.
Approaches to surgical treatment and antibacterial therapy in patients with chronic infection after war injuries
(2023) Trampuz А.; Pidgaiska О.; Filipenko V.; Romanenko К.; Maruschack О.
Інфекція внаслідок переломів після ортопедичного втручання, у випадках травмування під час бойових дій, є серйозним ускладненням. Поранення, отримані в таких умовах, часто супроводжуються важкими ураженнями м'яких тканин, зокрема значними ушкодженнями судин, нервів, сухожилок, мʼязів і великих кісткових дефектів. До більших ускладнень призводить наявність в інфекції патогенів, які є стійкими до основних груп антибіотиків, що робить ефективне лікування серйозною проблемою. Лікування пацієнтів із бойовими травмами й ознаками інфекції вимагає ретельного підходу і їхнього перебування в спеціалізованих ортопедо-травматологічних центрах. Підхід до лікування має ґрунтуватись на чітко визначеному алгоритмі, який включає відповідні хірургічні втручання поряд із системним та локалізованим призначенням антибіотиків. У випадках, коли хронічна інфекція проявляється після поранень, унаслідок бойових дій, і конкретні збудники остаточно не ідентифіковані, доцільно почати емпіричну терапію. Комбінація меропенему, колістину та ванкоміцину може бути відповідним вибором для початкового лікування. Згодом, коли мікроби-збудники виявлені, можна призначати цілеспрямоване лікування на основі антибіотикограми. Розглянуто основні патогени, які, зазвичай, зустрічаються під час пораненнь, і наведено ефективні схеми використання антибіотиків на основі конкретних мікроорганізмів. Одним з ефективних підходів до лікування важких військових поранень є супресивна антибіотикотерапія, яка підвищує перспективи успішного лікування. Комплексна стратегія, викладена нами, має на меті пом’якшити серйозні ризики, через інфекційні ускладнення, у контексті травми, спричиненої війною, і покращити результати та прогноз для пацієнтів. Ключові слова. Інфекція, антибіотикотерапія, бойова травма.
Biotechnological aspects of the working-out and manufacturing of living bone equivalent
(2023) Zubov D.O.; Poliachenko Y.V.; Kostrub O.O.; Blonskyi R.I.; Magomedov O.M.; Dolgopolov O.V.; Zasadnyuk I.A.
Мета. Вивчити біотехнологічні аспекти процесу виробництва тривимірного живого еквівалента кістки для відновлення кісткових дефектів критичного розміру. Методи. Для його виготовлення живого еквівалента кістки використовували девіталізовані ксеногенні кісткові каркаси (чіпси з демінералізованого кісткового матриксу) й аутологічний фібриновий гідрогель, попередньо засіяні аутологічними культивованими мультипотентними мезенхімальними стовбуровими/стромальними клітинами кісткового мозку (МСК-КМ). Контроль якості/ідентичності клітинних культур для еквіваленту включав: інфекційний скринінг донора та саме культури клітин (ІФА, ПЛР), проточну цитометрію (фенотип клітин), каріотипування (G-забарвлення), функціональні тести (КУОф-аналіз, аналіз диференціювання на мультипотентність). Результати. Культури МСК-КМ мали нормальний каріотип і відповідний для МСК фенотип, потенціал до відповідного мультипотентного диференціювання, доцільну частоту КУОф і не мали ознак старіння клітинної культури. Комбіноване фарбування FDA/PI показало рівномірне розподілення життєздатних клітин на демінералізованих кісткових чипсах. Висновки. Сучасний підхід із використанням методів регенеративної медицини до органозбережної трансплантації тривимірного живого еквівалента кістки потребує подальшої доклінічної та клінічної апробації, включаючи проведення ретельних досліджень щодо ефективності відновлення цілісності кістки, формування нової кісткової тканини в місці кісткового дефекту та порівняння тривалості реабілітаційного періоду з «золотим стандартом» традиційного лікування дефектів кісток. Ключові слова. Регенеративна медицина, дефекти кісток, живий еквівалент кістки, лікарські засоби на основі клітин людини, мультипотентні мезенхімальні стромальні/стовбурові клітини.
Comparative Characteristics of Patients Structure in the Orthopedics Department of a Clinical Hospital in a Region Remote from the Front Line during Peacetime and the First Year of a Full-Scale War in Ukraine
(2024) Trutyak I.; Korolkov O.; Hnateiko N.; Ivashchenko V.; Trunkvalter V.
Мета. Проаналізувати зміни в нозологічній структурі хворих, лікувальних технологіях, окреслити особливості хірургічних втручань травматологічного профілю цивільної клінічної лікарні у воєнний період та наголосити на потребах у відповідних знаннях і вміннях фахівців щодо лікування бойової травми та її наслідків. Методи. Проведено порівняльний аналіз клініко-нозологічної структури 2 475 цивільних пацієнтів ортопедо-травматологічного відділення, які лікувались протягом року перед війною та 3 838 осіб, госпіталізованих протягом року під час неї (цивільні — 83,1 %, тимчасово переселені — 7,7 і 9,2 % військових). Використано бібліосемантичний, медико-статистичний і клінічний методи аналізу. Результати. В активну фазу війни профільне відділення надає спеціалізовану допомогу як цивільному населенню, так і військовим. Це спричинило зміни в клініко-нозологічній структурі пацієнтів: збільшилось на 4,83 % відносне число госпіталізованих чоловіків і зменшилась кількість звернень в ургентному порядку. Попри збільшення сумарної кількості операцій на одного пацієнта, хірургічна активність зменшилась із 86 до 80 %, оскільки низка хворих були оперовані на попередніх етапах Інтенсифікація організації стаціонарного лікування, підготовки пацієнтів до подальшого етапу хірургічних втручань у реабілітаційному відділенні та роботи амбулаторної медицини знизило середній ліжко-день у відділенні на 12,3 %. Висновки. Отже під час війни в цивільній медичній клінічній установі змінилася структура пацієнтів ортопедо-травматологічного відділення: збільшилась кількість пацієнтів чоловічої статі з множинними і поєднаними ушкодженнями. Особливістю організації лікувального процесу є етапність спостереження поранених не лише на рівнях медичної евакуації, але і в клінічній лікарні. Інтенсифікація організаційної компоненти й амбулаторної ланки лікувального процесу дозволяє зменшити ліжко-день і забезпечити стаціонарним лікуванням більшу кількість пацієнтів. Ключові слова. Oртопедо-травматологічне відділення, клініко-нозологічна структура пацієнтів, організація лікувального процесу.
Comparative study between lateral shelf acetabuloplasty and combined procedure of lateral shelf acetabuloplasty with trochanteric epiphysiodesis in cases of Legg-Calves-Perthes disease — a retrospective study
(2024-08-01) Pulin Bihari Das; Nihar Ranjan Mishra; Anantharama Krishnan Ganesh; Sarthak Mohanty; Rashmi Ranjan Dash; Sakti Prasad Das
Важливим під час лікування хвороби Легга-Кальве-Пертеса (ХЛКП) є раннє виявлення захворювання, що дозволить зменшити ймовірність ускладнень. Пацієнти віком до 8 років зазвичай мають сприятливий прогноз і лікуються консервативно. Основною метою є досягнення сферичної та конгруентної головки стегнової кістки, щоб зменшити ймовірність подальшого її підвивиху та вторинного артриту стегна. Мета. Проаналізувати рентгенологічні та функціональні результати лікування дітей у разі ХЛКП. Методи. Проаналізовано 80 осіб (45 у групі A та 35 у B) у період з 2008 по 2018 р., 63 — хлопчики та 17 — дівчата. У дослідження ввійшли хворі, яким не допомогло консервативне лікування протягом 6 міс., а також із типом Caterall II і III. Визначено такі рентгенологічні параметри: центральний крайовий кут, гострий кут, відстань між суглобовою щілиною, співвідношення висоти епіфіза, кульшової западини, суглобово-кульшовий проміжок. Результати. Здебільшого в пацієнтів обох груп діагностовано Catterall-III — 66,25 % та Catterall-II — 33,75 %. Відповідно до класифікації Stulberg, відмінний результат після лікування спостерігався в 22,2 % випадків групи А та 37,1 % групи B. Рентгенологічні та функціональні оцінки порівнювалися до операції та після неї до досягнення зрілості скелета, що показало значуще покращення в групі B. У 4 (8,8 %) осіб у групі А та у 3 (8,5 %) у групі В розвинулося незрощення та резорбція трансплантата. Висновки. Ацетабулопластика латеральної зони разом із епіфізіодезом вертлюга допомагає покращити ходу, уникнути підвивиху головки стегнової кістки та балансує конгруентність разом із фізіологічним ремоделюванням. Ми рекомендуємо цю комбіновану процедуру у випадках ХЛКП для протидії ускладненням раннього артриту та підвивиху головки стегнової кістки. Ключові слова. Хвороба Легга-Кальве-Пертеса, ацетабулопластика бічної зони, епіфізіодез вертела.
Comparison of the infrapatellar and subcutaneous adipose tissue biopsy material as a source of mesenchymal stromal cells for regenerative medicine in traumatology
(2024-05-13) Avramenko Yu.M.; Maslennikov S.O.; Bondarenko S.A.; Golovakha M.L.
Мета. Використання інфрапателярного жирового тіла, як джерела мезенхімальних стовбурових клітин демонструє незалежний від віку потенціал проліферації та диференціації. Крім того, виражений хондрогенний потенціал стовбурових клітин жирового тільця Гоффа робить їх перспективними кандидатами для дослідження та використання в різних методах регенеративної терапії. Методи.Проводили пряме імуногістохімічне дослідження серійних парафінових зрізів біопсійного матеріалу жирового тільця Гоффа та підшкірної жирової клітковини з використанням моноклональних антитіл. Мінімальні критерії, встановлені Міжнародним товариством клітинної терапії для забезпечення ідентичності мезенхімальних стовбурових клітин, використовують CD73 і CD105 як позитивні маркери та CD34, CD31, CD45 як негативні. Результати. За результатами гістологічних, імуногістохімічних, морфометричних та статистичних досліджень встановлено, що в біоптаті обох тканин відносна кількість клітин з імунопрофілем CD105+, CD73+, CD34–, CD31–, CD45– у стандартному полі зору (×200) була: 7,25 (5,42; 8,89) % та 11,11 (8,46; 13,45) %, статистично значущої різниці між групами не виявлено (p > 0,05). Висновок. Терапевтичний ефект мезенхімальних стовбурових клітин підшкірної жирової клітковини доведено, тому ідентифікація подібних клітин у біопсійному матеріалі та у відносно однаковій щільніості в тільці Гоффа робить його важливим джерелом стовбурових клітин жирового походження, які можна використовувати для регенерації та тканинної інженерії. Ключові слова. Стромальна васкулярна фракція, мезенхімальні стромальні клітини, остеогенез, хондрогенез.
Denying total hip arthroplasty in smokers, patients with alcohol abuse or in patients with human immunodeficiency viruses. Why?
(2021) Bondarenko S.Ye.; Kjærsgaard-Andersen P.; Maltseva V.Е.; Badnaoui A.A.
Тотальне ендопротезування кульшового суглоба (ТЕКС) є однією з найуспішніших хірургічних процедур у світі, їхня кількість зростає кожен рік. Проте успіх ТЕКС багато в чому залежить від відсутності післяопераційних ускладнень. Серед чинників ризику, які впливають на їхнє виникнення, — куріння, зловживання алкоголем, наркоманія, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), ожиріння, анемія, цукровий діабет, неправильне харчування, ревматоїдний артрит, серцево-судинні захворювання, ниркова недостатність і діаліз, депресія та тривога. Із них у поданій роботі розглянуті ВІЛ, куріння та зловживання алкоголем. Установлено, що в курців регенерація кісток сповільнюється через порушення кісткового метаболізму й уповільнення відновлення судин. Зловживання алкоголем впливає на імунітет людини, пригнічуючи клітини Т-хелпери, також порушується згортання крові. Надмірне вживання алкоголю збільшує ризик госпітальних, загальних медичних і пов’язаних із хірургічним втручанням ускладнень. Куріння може збільшити ризик септичних ускладнень після ТЕКС (інфекція нижніх дихальних шляхів, сепсис, інфекція сечовивідних шляхів), інфаркту міокарда, асептичного розхитування імплантатів. Післяопераційна смертність також вища в курців порівняно з некурцями. За ВІЛ збільшується ламкість кісток, частота серцево-судинних захворювань, зменшується кількість клітин CD4+ у крові, унаслідок чого підвищується ризик перипротезної інфекції та ревізійних втручань. Усі три чинники збільшують тривалість перебування пацієнта в лікарні після ТЕКС. Сьогодні розроблено рекомендації щодо профілактичних заходів для зменшення ризику післяопераційних ускладнень після первинного ТЕКС. Згідно з ними, відмова від куріння та вживання алкоголю за 4 тижні до операції значно знизить ризик післяопераційних ускладнень. ВІЛ-позитивним пацієнтам до ТЕКС слід призначати антиретровірусну терапію та оцінити вірусне навантаження. Передопераційні заходи можуть зменшити ризик ускладнень у разі запланованої операції ТЕКС. Ключові слова. ВІЛ, алкоголізм, куріння, тотальне ендопротезування кульшового суглоба, післяопераційні ускладнення.
Does the type and length of nail affect the stability of fixation of subtrochanteric fractures under low displacement forces?
(2024-10-30) Ortaç Güran; Batuhan Gencer
Під час лікування субтрохантерних переломів, через складні біомеханічні властивості та зміщувальні м’язові сили, суперечки виникають майже під час всіх різновидів лікування. Мета. Вивчити біомеханічні властивості трьох різних інтрамедулярних цвяхів, щоб визначити найнадійніший метод фіксації за субмеханічних зворотних косих переломів стегнової кістки. Методи. Остеотомію виконували відповідно до моделі перелому сегмента 31А3 (міжвертлюговий зворотний косий) на 24 синтетичних моделях стегнової кістки. Після анатомічної редукції кожну групу фіксували окремою системою імплантатів: A-PFN (довжиною 220 мм), A-PFN (довжиною 280 мм) та цефаломедулярним цвяхом (довжиною 360 мм). Аналіз усіх моделей проводили в умовах як одноразового, так і циклічного навантаження, а також вивчали лінії переломів і загальне зміщення стегнової кістки. Результати. Не виявлено достовірної різниці між групами щодо зміщення лінії перелому (p > 0,05), але була достовірна різниця в загальному зміщенні стегнової кістки між групами як за одноразового, так і циклічного навантаження (p < 0,001 і p = 0,004, відповідно). Постфактум аналіз показав, що розбіжності між порівнюваними групами були між A-PFN (довжиною 220 мм) та двома іншими методами фіксації. Висновки. Адекватну і подібну стабільність можна отримати як з короткими, так і довгими цвяхами в анатомічно зменшеній моделі зворотного косого субтрохантерного перелому, що свідчить про те, що анатомічна редукція є більш важливою, ніж вибір імплантата за субтрохантерних однолінійних переломів. Хоча довший імплантат не впливає на зміщення лінії перелому, він відбивається на загальному зміщенні стегнової кістки і створює більш жорстку стегнову фіксацію. Ключові слова. Субтрохантерні переломи, проксимальний стегновий цвях, цефаломедулярний цвях, довжина цвяха, зміщення лінії перелому, стабільність.
Effect of magnesium deficiency on bone health
(2023) Dedukh N.V.; Grygorieva N.V.; Musienko A.S.
Мета. Hа підставі аналізу сучасних джерел літератури систематизувати інформацію щодо впливу дефіциту магнію на метаболізм кісткової тканини, розвиток остеопорозу, регенерацію кістки та розглянути його як чинник ризику перелому. Методи. Систематичний огляд ґрунтується на аналізі джерел літератури з PubMed, Scopus, Web of Science, Cochrane Library, Google, Google Scholar та RLNS. Пошук проведено за ключовими словами: магній, дефіцит, магній і вплив на кісткову тканину, магній і остеопороз, магній і переломи, магній і регенерація кістки. Результати. Магній є одним із ключових елементів у метаболічних і регуляторних процесах організму. Його вплив на кісткову тканину має прямий і опосередкований характер. Пряма дія магнію на гени, які беруть участь у остеогенезі, супроводжується проліферацією мезенхімальних стовбурових клітин та остеобластів, а його дефіцит призводить до зниження їхньої кількості й апоптозу. В умовах дефіциту магнію підвищується чисельність і активність остеокластів, посилюється резорбція кістки, розвивається остеопенія та остеопороз, що може відбуватися непрямим шляхом: через зниження рівня вітаміну D, підвищення біосинтезу паратиреоїдного гормону, посилення оксидативного стресу та біосинтезу прозапальних цитокінів. Дефіцит магнію розглядають як чинник ризику виникнення перелому. Він має велике значення для регенерації кістки, впливаючи різними шляхами: стимулює проліферацію та диференціацію мезенхімальних стовбурових клітин та остеобластів, клітин окістя, підвищує рух остеобластів до зони травматичного ушкодження кістки, активує сигнальні шляхи. На ранній стадії регенерації магній позитивно впливає на макрофаги, його особливістю є інгібування трансформації макрофагів М2 у М1 на тканинно-специфічній стадії регенерації. Одним із механізмів, який стимулюють регенерацію, може бути вплив магнію на аксони, вивільнення та підвищення поліпептиду-α, повʼязаного з геном кальцитоніну (CGRP). Висновки. Оскільки гіпомагнезія є потенційно модифікованим чинником, це відкриває перспективи підтримки здоровʼя кісток і потребує подальших досліджень у цьому напряму. Ключові слова. Магнійзалежні порушення кісткової тканини, остеопороз, переломи, регенерація кістки.
Group antibodies as factors specifically influencing erythrocytes sedimentation rate
(2022) Korzh M.O.; Leontyeva F.S.; Dunayeva I.P.; Povelichenko O.D.; Dielievska V.Yu.
Використання методу визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) визнано для моніторингу запального процесу, при цьому досліджено роль прозапальних білків у підвищенні ШОЕ. Мета. Оцінити роль групових антитіл у специфічному підвищенні ШОЕ. Методи. Для дослідження використовували еритроцити з антикоагулянтом ЕДТА. ШОЕ вимірювали після контакту еритроцитів з фізіологічним розчином (негативний контроль), стандартними антитілами анти-А і анти-В класу IgM, поліклональними сироватками анти-А, анти-В, анти-А, В (дослід), а також сироваткою крові групи АВ у співвідношенні 1 : 3: 0,2 мл еритроцитів і 0,6 мл фізіологічного розчину або сироватки. Результати оцінювали через одну та 12 год інкубації за кімнатної температури та 4 °C. Результати. Контакт антитіл IgM анти-А у розведенні 1 : 30 з еритроцитами А призводив до підвищення ШОЕ (від (3,25 ± 0,50) до (83,7 ± 1,60)) мм/год (p < 0,001) з наявністю червоного осаду. Контакт еритроцитів з поліклональною цитратною плазмою (або сироваткою) у співвідношенні 1 : 2 призводив до аналогічного підвищення ШОЕ зі специфічним зв’язуванням. Анти-А, В сироватка підвищувала ШОЕ у А еритроцитів (до (53,00 ± 2,64) мм/год) (p < 0,001) з наявністю червоного осаду, а анти-В сироватка не мала такого ефекту: ШОЕ — (5,25 ± 0,50) мм/год (p > 0,05). Сироватка крові, поглинена відповідними еритроцитами, показала знижені значення ШОЕ. Після абсорбції анти-А-антитіл А-еритроцитами сироватка крові втратила здатність специфічно підвищувати ШОЕ у А еритроцитів. Висновки. Групові антитіла здатні специфiчно підвищувати ШОЕ. Винайдена властивість може бути зменшена методом специфічної абсорбції сироваток. Лікарі можуть розглядати роль групових аутоімунних антитіл у підвищенні ШОЕ у пацієнтів. Для нормалізації цього показника може бути корисною терапія, спрямована на регуляцію аутоімунної гуморальної активації та специфічну абсорбцію. Ключові слова. Еритроцити, седиментація, підвищення, сироватка, антитіла.
Lumbar Discectomy with Canal Decompression by Destandau Endospine system
(2024) Santosh Kumar Sahu; Dattatreya Kar
Грижа міжхребцевого диска попереку є поширеним захворюванням. Виникає сильний біль у ділянці сідниці та в нозі, який зникає протягом 6 тижнів за умов консервативного лікування. Наразі існує декілька хірургічних методик лікування гриж поперекового диска, починаючи від ламінектомії до мікродискектомії. Основні переваги ендоскопічної дискектомії включають: косметичну привабливість, мінімально інвазивний характер, кращу візуалізацію, менший термін госпіталізації та більш швидке одужання. Мета. Розглянуто спостереження за пацієнтами з дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта за допомогою системи Дестандау. Автори діляться досвідом техніки хірургічного втручання та результатами черезшкірної ендоскопічної дискектомії за системою Дестандау під час лікування 51 пацієнта з грижею диска та стенозом каналу поперекового відділу хребта. Основні переваги ендоспічної системи Дестандау — це невеликий розріз шкіри та мінімальне ушкодження м’яких тканин. Це малоінвазивне втручання, яке застосовують через розріз шкіри 1,5–2 см завдовжки. Із метою забезпечення точності й безпеки пацієнта як перед операцією, так під час неї застосовується рентгенівське обладнання. Під контролем ендоскопа видаляють грижу міжхребцевого диска, вільні фрагменти диска та звільняють затиснений нерв. Таким чином досягають швидкого відновлення під час післяопераційної реабілітації. Висновки. Ендоскопічна система може бути використаною для лікування всіх видів гриж міжхребцевих дисків і супутнього стенозу каналу. Це відносно безпечна процедура за умови правильного передопераційного планування та досвіченої команди лікарів. Більшість поперекових патологій, які є не повʼязані з нестабільністю, можуть бути успішно вирішені за її допомогою. Дві основні переваги ендоспинальної системи Дестандау включать малоінвазивну хірургію з мінімальним ятрогенним ушкодженням і відмінній ефективності. У разі її успішного застосування, процес відновлення значно скорочується, без будь-яких обмежень для повернення до повсякденного життя. Ключові слова. Дестандау, ендоскопія, хребет, поперековий відділ.
Management of osteoporosis in men based Ukrainian version of FRAX
(2023) Povoroznyuk V.V.; Grygorieva N.V.; Musiienko A.S.; Bystrytska M.A.
Мета. Оцінити ефективність використання запропонованих межових значень українського алгоритму FRAX у чоловіків. Методи. Обстежено 653 чоловіки віком 40‒88 років (середній вік (60,5 ± 11,8)). За допомогою української версії опитувальника FRAX розраховували 10-річну ймовірність основних остеопоротичних переломів й окремо переломів стегнової кістки. Межі втручання встановлювали на підставі вік-залежної ймовірності переломів згідно з методологією National Osteoporosis Guideline Group, застосованої для створення настанов FRAX у Великобританії й адаптованої для України. Оцінювали інформативність визначених раніше критеріїв щодо призначення інструментального обстеження кісткової тканини й ініціації антиостеопоротичої терапії української моделі FRAX за умов використання в чоловіків і порівнювали з оцінками в українських жінок. Результати. Серед чоловіків, скерованих для проведення двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (ДРА), переломи в анамнезі, які класифікували як критерій для початку антиостеопоротичного лікування, зареєстровано у 27 % осіб (51 % у жінок). Необхідність визначення мінеральної щільності кісткової тканини також була вищою в жінок, ніж у чоловіків (18,3 та 4,9 %, відповідно). Якби оцінка ризику переломів залежала від наявності принаймні одного фактора ризику FRAX, частка чоловіків і жінок, яким необхідно призначення антиостеопоротичного лікування, зросла б від 5 до 89 % у чоловіків і від 57 до 93 % у жінок. Висновки. Дослідження продемонструвало більшу необхідність призначення антиостеопоротичного лікування й додаткового ДРА‒обстеження з метою переоцінки ризику остеопоротичних переломів в українських жінок порівняно з чоловіками, на підставі опитувальника FRAX. Акцентовано увагу на необхідності ретельного оцінювання ризику переломів у чоловіків із переломами в анамнезі. Розроблення національних рекомендацій разом із валідацією на підставі економічної ефективності допоможе запровадити узгоджений національний підхід до оцінювання ризику для чоловіків і жінок. Ключові слова: FRAX, остеопороз, лікування, перелом.
Methodological principles of diagnosis verification and treatment tactics determination in combat limb injuries with bone defects
(2023) Buryanov O.A.; Kvasha V.P.; Sobolevskiy Yu.L.; Yarmoliuk Yu.O.; Klapchuk Yu.V.; Los D.V.; Kuprii V.O.; Kolov G.B.
Мета. Розробити класифікацію дефектів довгих кісток у разі бойової травми кінцівок, встановити критерії прогнозування патологічного перелому та показники оцінювання можливості проведення конверсії способу фіксації. Mетоди. У трьох базах даних (PubMed, Scopus і Web of Science) проаналізовано сучасну літературу щодо лікування дефектів довгих кісток за ключовими словами: бойові ушкодження, дефект кістки, незрощення, ауто- та алотрансплантація, метод Ілізарова — кістковий транспорт, метод Masquelet — індукована мембрана, заміна способу фіксації. Клінічний матеріал базується на обстеженні та лікуванні 457 пацієнтів із дефектами довгих кісток у наслідок бойових травм на III–IV рівнях надання медичної допомоги. Результати. Визначення сучасних поглядів на базові питання бойових ушкоджень, власний аналіз результатів лікування таких пацієнтів дозволив розробити й провести апробацію класифікації дефектів кісток, яка включає обсяг втрати кісткової тканини; прогностичну таблицю ризику патологічного перелому за дефектів кісткової тканини. Упроваджено бальну шкалу оцінювання можливості виконання заміни методу фіксації. Висновки. Запропонована класифікація дозволяє верифікувати всі типи дефектів довгих кісток і дає змогу отримати оптимальні та стандартизовані методи лікування різних їхніх типів для покращення результатів шляхом вибору адекватних технологій для заміщення остеопластики. Обʼєктивізація показників визначення ризику перелому за дефектів кісткової тканини дозволяє обрати метод і способ стабілізації сегмента. Бальна оцінка дає змогу визначити загальний стан пацієнта та локальний статус можливості проведення заміни методу стабілізації перелому (апарат зовнішньої фіксації на заглибний остеосинтез) та суттєво знизити ускладнення під час проведення цього етапу. Kлючові слова. Бойові ушкодження, дефекти довгих кісток, заміна способу фіксації.
Modern Technologies for Bone Defect Replacement (Literature Review)
(2024) Buryanov O.A.; Kvasha V.P.; Kuprii V.О.; Sobolevskiy Yu.L.; Chornyi V.S.; Hliba H.H.; Rohozynskyi V.O.
Наведено інформацію стосовно матеріалів, які застосовуються для заміщення кісткових дефектів, утворених унаслідок вогнепальних поранень. Описано матеріали та різних технік для заміщення кісткових дефектів кінцівок. Мета. Провести аналіз хірургічних технологій та матеріалів при заміщенні кісткових дефектів, шляхом аналізу літературних джерел. Методи. У трьох реномованих базах даних (PubMed, Scopus і Web of Science) проведено аналіз останніх наукових досліджень, присвячених темі лікування дефектів довгих трубчатих кісток у період з 2015 по 2022 роки. Пошук проведено за ключовими словами «кісткові дефекти», «аутотрансплантат», «алотрансплантат», «метод Ілізарова», «метод Masquelet», «біокомпозитні матеріали». Результати. Проведено аналіз остеоіндуктивних та остеокондуктивних властивостей ауто- та алотрансплантатів, сучасних біокомпозитних матеріалів. Встановлені переваги та недоліки. Аналіз сучасник літературни джерел не дають об’єктивної порівняльної оцінки результативності лікування кісткових дефектів за методикою Masquelet та Ілізарова в зв’язку з відсутністю достатньої кількості рандомізованих досліджен, що є підгрунтям для подальших цілеспрямованих досліджень. Висновки. Лікування дефектів кісткової тканини різного генезу актуальною проблемою сучасної ортопедії і травматології. Широкий спектр варіантів лікування є доказом того, що жодна стратегія не працює для кожного пацієнта, як не існує ідеального універсального матеріалу для заповнення та забезпечення регенерації кістки в місті дефекту. Перспективним напрямком є пошук нових, або комбінація відомих матеріалів та методів, які в змозі максимально забезпечити компенсацію цих патологічних станів. Ключові слова. Кісткові дефекти, аутотрансплантат, алотрансплантат, метод Ілізарова, метод Masquelet, біокомпозитні матеріали.
Palliative embolization arteries or veins for a recurrent pelvic chondrosarcoma
(2019) Biz C.; Angelini A.; Crimі A.; Trovarelli G.; Igoumenou V.G.; Mavrogenis A.F.; Ruggieri P.
Хондросаркома (ХС) — це злоякісна пухлина кісток, характерною рисою якої є утворення хрящових структур різного ступеня зрілості. На них припадає приблизно 20 % злоякісних пухлин скелета. Найчастіше ХС вражає таз (клубову кістку), проксимальний відділ стегнової та плечової кісток, ребра. ХС малого таза мають низьку реакцію на хіміо- та променеву терапії, отже, зазвичай, їх резектують за допомогою стандартної геміпельвектомії. Нові хірургічні реконструктивні методи дозволяють хірургам проводити великі реконструкції, покращуючи тим самим якість життя пацієнтів. Клінічний випадок: чоловік, 64 роки, зі скаргами на болі в лівому стегні протягом 6 міс. Пацієнту виконано комплексне обстеження — стандартну рентгенографію, МРТ та КТ малого таза, біопсію патологічного утворення. Встановлено діагноз: ХС ІІ клінічної групи, IIB стадії. Первинне хірургічне втручання — висічення з широкими полями та реконструкція масивним кістковим алотрансплантатом, встановлення біполярного ендопротеза стегна. Через 3 роки виявлено два великі локальні рецидиви. Через неефективність хіміо- та променевої терапій, відмову пацієнта від ампутації, високий ступінь васкуляризації пухлини виконано артеріальну емболізацію. Проведено селективне дослідження як медіальної, так і бічної стегнових артерій за допомогою уроангіографічного контрастного середовища. Досягнення повної деваскуляризації найбільшого ураження підтверджено ангіографічно. Через 20 днів у наслідок часткової реваскуляризації виконано повторну емболізацію бічної циркулярної стегнової артерії. Остаточну емболізацію всіх артеріальних гілок, які живлять пухлину, провели через 3 міс. за допомогою акрилового (н-бутил-2- ціаноакрилатного) клею для судин більшого діаметра та мікрочастинок полівінілового спирту (150– 250 мкм) для найменших гілок. Висновок: емболізацію можна ефективно використовувати як паліативне лікування високоваскуляризованих ХС таза. Ключові слова: хондросаркома, таз, емболізація, паліативне лікування, мікрочастинки полівінілового спирту.
Partial resection as a treatment for mucoid degeneration of the anterior cruciate ligament: a case report
(2024-10-15) Krishna Amith Kumar; Ranjith Narayan
Мукоїдна дегенерація передньої схрещеної зв’язки (МДПСЗ) є рідкісним дегенеративним захворюванням. Мета. Навести випадок мукоїдної дегенерації передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ), діагностований за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ), який лікували за допомогою артроскопічної резекції. Методи. У нашому клінічному випадку ми вивчили історію хвороби пацієнта та розробили перелік клінічних проявів, які спостерігали. МРТ-дослідження є найбільш ефективним підходом для диференціації між МДПСЗ та інших захворювань колінного суглоба. Результати. Наш пацієнт звернувся з 3-місячним анамнезом дискомфорту в правому коліні. Вік пацієнта становив 28 років. Не було жодних ознак набряку або нестабільності, хоча згинання коліна коливалося від 0°–100°. Ми діагностували МДПСЗ за допомогою МРТ та артроскопічних даних. На зображеннях ПСЗ демонстрував аномально підвищений сигнал із масоподібною структурою своїх волокон, а на корональних відбитках було помітно зв’язок між волокнами та аберантною м’якою тканиною. На основі передопераційних даних цей випадок було діагностовано. МРТ виявило, що ПСЗ зазнала змін, що свідчить про МДПСЗ із додатковим випотом у суглобі. За артроскопії ПСЗ виявилося, що зв’язка гомогенна та гіпертрофована у латеральному відділі. Жовті та склеротичні ураження на бічній частині ПСЗ було видалено. Висновки. У даному випадку артроскопічна резекція дегенеративної ПСЗ, яка викликає біль, продемонструвала хороші результати. Проте в деяких випадках це може призвести до суб’єктивного прогресуючого незрощення після операції. Прогноз залежить від віку пацієнта і від того, які ще травми в нього можуть бути. МДПСЗ слід розглядати, коли відчувається дискомфорт у хребті та обмежене згинання. МРТ і артроскопія мали однаковий діагноз. Ключові слова. Передня схрещена зв’язка, артроскопія, магнітно-резонансна томографія, мукоїдна дегенерація.
Regulation of reparative processes of proximal femur fractures by correction of arterial hypertension (experimental study)
(2024-11-10) Pavlov S.B.; Valilshchykov M.V.; Babalian V.O.; Babenko N.M.; Kumetchko M.V.; Litvinova O.B.; Babaieva O.I.
Мета. Вивчення регуляції репаративних процесів за переломів проксимального відділу стегнової кістки з інтрамедулярним остеосинтезом на тлі корекції супутньої артеріальної гіпертензії (АГ). Методи. В експерименті було задіяно 36 щурів із двох груп: здорові нормотензивні особини і з генетично детермінованою артеріальною гіпертензією (SHR). Тварини обох груп розділили на підгрупи. Щурам підгруп 1.2, 2.2, 2.4 виконано закритий мініінвазивний інтрамедулярний остеосинтез після моделювання перелому проксимального відділу стегнової кістки. Тваринам підгруп 2.3 і 2.4 проводили корекцію артеріальної гіпертензії еналаприлом. У сироватці крові визначали рівні ІФН-γ, загального білка, аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази та лужної фосфатази. Вимірювали щільність кісткової тканини та відносну площу новоутвореної кісткової тканини в кістковому мозолі. Результати. Рівень ІФН-γ був підвищений після хірургічного втручання у тварин усіх груп, щурів лінії SHR вище порівняно з аналогічними показниками у інтактних тварин. Застосування еналаприлу знижувало концентрацію ІФН-γ. Продемонстровано різноспрямовану зміну рівнів біохімічних показників у крові. Встановлено, що мінеральна щільність кісткової тканини вірогідно знижена в групі тварин SHR порівняно з інтактними. За даними гістоморфометричного аналізу найбільша відносна площа новоутвореної кісткової тканини в кістковому мозолі була в інтактних щурів. Водночас відносна площа кісткових трабекул у групі, яка отримувала терапію еналаприлом, більша, ніж у групі без лікування. Висновки. Корекція супутньої артеріальної гіпертензії приводить до оптимізації процесів репарації переломів проксимального відділу стегнової кістки в експерименті. Ключові слова. Репаративні процеси, переломи проксимального відділу стегнової кістки, супутні захворювання, артеріальна гіпертензія, інтерферон, біохімічні показники.
Remote infrared thermography in the system of comprehensive diagnostics of the health of military personnel before surgical intervention
(2025-02-27) Kostrub O.O.; Shukalo O.I.; Dunaievskyi V.I.; Kotovskyi V.Y.; Timofeiev V.I.; Nazarchuk S.S.
Повноцінна й інформативна діагностика загального стану здоров’я військовослужбовців перед хірургічним втручанням має велике значення для його успішного проведення. Простим і доступним діагностичним методом променевої діагностики є спосіб дистанційної інфрачервоної термографії. Мета. Показати можливість та оцінити діагностичну інформативність дистанційної інфрачервоної термографії в системі комплексного діагностичного контролю за станом здоров’я військовослужбовців перед оперативним втручанням; отримати термографічні візуалізації виявлених патологічних змін, пов’язаних з участю в бойових діях. Методи. Застосовано вітчизняний термограф із температурною чутливістю 0,07 °С і термограф ThermaCAM E300 FLIR SYSTEM. Спостереження та контроль теплових полів здійснювались у діапазонах 3÷5 та 8÷14 мкм. Обстеження проводилось під час стаціонарного й амбулаторного лікування. Результати. Отримані термографічні візуалізації виявлених патологій: порушення функції дихання; термоасиметрії зони проєкції легень після перенесеного COVID-19; ускладнення після вогнепального поранення — пневмоторакс; зони гіпертермії скроневих кісток унаслідок контузії; порушення судинного рисунку в щитоподібній залозі; функціональні та хронічні розлади органів шлунково-кишкового тракту й урологічні патології; дегенеративно-дистрофічні зміни опорно-рухового апарата. Висновки. Наведено вперше отримані результати комплексного термографічного обстеження стану здоров’я військовослужбовців після тривалого перебування в зоні бойових дій та перед оперативним втручанням. Дистанційна інфрачервона термографія, як один із методів променевої діагностики, дозволяє комплексно обстежити значну кількість військових за короткий період часу та виявити патологічні зміни, які потребують додаткового обстеження вузькопрофільними спеціалістами. Ключові слова. Інфрачервона термографія, градієнт, температура, військовослужбовці, осцилографічний термозріз.
Sarcopenia, sarcopenic obesity and osteoarthritis
(2021) Dedukh N.V.; Zaverukha N.V.; Bystrytska M.A.; Yakovenchuk N.М.
Саркопенія — захворювання, пов’язане зі зниженням м’язової маси та сили. Саркопенічне ожиріння проявляється збільшенням вмісту підшкірного або вісцерального жиру, жировим переродженням м’язів і порушенням м’язової функції. Після 40 років визначають втрату м’язової маси в середньому на 8 %, а у 80 років цей показник може досягти 50 %. В огляді розглянуто взаємозв’язок між саркопенією, саркопенічним ожирінням й остеоартрозом (ОА). На розвиток і перебіг ОА впливає безліч екзогенних і ендогенних факторів, на основі дослідження механізмів клітинних і молекулярних профілів, виявлено особливості цих патологій, які часто перебігають у поєднанні. Наведено молекулярні механізми розвитку саркопенічного ожиріння й остеоартрозу. Збільшення жирової маси проявляється підвищенням адіпогенезу, експресією молекул запалення (лептину, адипонектину, інтерлейкіну-1, -1b, -6 і фактора некрозу пухлини α), що сприяє підтримці хронічного низькоградієнтного системного запалення та негативно впливає на якість м’язів і суглобів. Розглянуто зв’язок між підвищеним рівнем міостатину та слабкістю м’язів, а також накопиченням міостатину в синовіальній рідині та важкістю остеоартрозу. Виявлено загальні механізми в розвитку саркопенії й ОА — вплив оксидативного стресу, системне хронічне запалення, порушення сигнального шляху кісткових морфогенетичних білків. На основі аналізу асоціацій між саркопенією, саркопенічним ожирінням та ОА в популяційних дослідженнях встановлено високу поширеність ОА колінного суглоба з підвищеним ризиком серед чоловіків із саркопенічним ожирінням. У жінок із саркопенією та саркопенічним ожирінням ризик ОА колінного суглоба був високим в обох групах. Розглянуто питання профілактики та лікування поєднаної патології, зокрема вплив саркопенії на результати тотального ендопротезування великих суглобів у пацієнтів з ОА. Загалом, саркопенію, саркопенічне ожиріння й ОА можна розглядати як супутні вік-асоційовані захворювання, які спільно впливають на якість і тривалість життя. Ключові слова. Саркопенія, саркопенічне ожиріння, остеоартроз, м’язова маса, якість життя.