Розбудова реабілітаційної системи в Україні. Організаційні аспекти

Abstract

Війна, розв’язана росією, потребує від держави та суспільст­ва надзвичайних і довготривалих зусиль не лише в галузі зруйнованої економіки. Першочергова необхідність — повернути достойне життя кожній постраждалій від війни людині, військовій чи цивільній. Від ефективності зусиль у цьому напрямі залежатиме доля кожного з нас і країни та суспільства загалом. Мета. Розробити та обґрунтувати пропозиції щодо системного підходу до надання реабілітаційної допомоги в країні. Результати. Сформульовано й обґрунтовано принципи, на яких доцільно створювати в Україні систему реабілітаційної допомоги, а саме: державності; сучасності; науковості; наступності, етапності та єдиної тактики; регіональності; спеціалізації; самореабілітації. Стисло охарактеризовано кожен принцип, наведено досвід провідних країн світу. Зауважено на ролі держави та суспільства в реабілітаційному процесі. Пропозиції. Розробити стратегію, концепцію та державну програму створення системи реабілітаційної допомоги в Україні. Передбачити будівництво й оснащення регіональних реабілітаційних центрів (РЦ) у межах післявоєнного відновлення держави. Створити всеукраїнський і регіональні реєстри людей, які потребують реабілітаційної допомоги (дітей і дорослих). Під час проєктування та будівництва нових РЦ ураховувати світові принципи щодо кількості стаціонарних ліжок у 200 одиниць. Розміщувати РЦ, зазвичай, за межами великих міст. У медичних нав­чальних закладах різного ступеня запровадити підготовку спеціалістів із реабілітації. Розгорнути комплекс робіт із переобладнання транспортних засобів на ручне управління та навчання користуванню ним. Не допустити ліквідацію УкрНДІпротезування, а функції цього закладу та майновий комплекс передати ДУ «ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України». Функції організатора та виконавця наукових досліджень передати Національній академії медичних наук України.