Як впливає ступінь деформівного артрозу кистьового суглоба на результати хірургічного лікування псевдоартрозу човноподібної кістки?

Abstract

Objective. To evaluate the effectiveness of surgical treatment of scaphoid nonunion using screw fixation with bone grafting in patients with different stages of wrist osteoarthritis. Methods. This single-center study included 81 adult patients with nonunion located in the middle third of the scaphoid. All patients underwent surgical treatment consisting of nonunion resection via a volar approach, iliac crest bone grafting, and fixation with a specialized compression screw. Exclusion criteria were nonunion of the proximal or distal third of the scaphoid, signs of avascular necrosis of bone fragments, and bilateral wrist involvement. Patients were divided into four subgroups: without osteoarthritis and with stage I, II, and III osteoarthritis according to the SNAC classification (SNAC 0, I, II, III), comprising 34, 21, 19, and 7 patients, respectively. Outcomes were assessed at 1 year or longer postoperatively, including union rate, cylindrical grip strength (as a percentage of the contralateral side), DASH score, and wrist flexion–extension range of motion. Results. Bone union was achieved in 88 % of cases overall. The rate of nonunion increased significantly with advancing osteoarthritis stage: 3, 10, 21 and 42 % for SNAC 0, I, II, and III, respectively (p = 0.0021). Most postoperative functional outcomes (range of motion, grip strength, and qDASH scores) demonstrated clinical and subjective improvement in patients with achieved union; however, the magnitude of improvement decreased with increasing osteoarthritis severity, particularly in SNAC III. Among patients who achieved scaphoid union, no statistically significant differences were found in the improvement of strength, range of motion, or disability scores depending on the stage of wrist osteoarthritis.

Мета. Визначити ефективність хірургічного лікування несправжнього суглоба човноподібної кістки шляхом її остеосинтезу гвинтом із кістковою пластикою на фоні деформівного артрозу кистьового суглоба різної стадії. Методи. Здійснено одноцентрове дослідження, відібрано 81 дорослого пацієнта з псевдоартрозом на рівні середньої третини човноподібної кістки. Усі прооперовані методикою резекції несправжнього суглоба човноподібної кістки з долонного доступу з кістковою пластикою з крила клубової кістки та остеосинтезом спеціалізованим компресійним гвинтом. Результати аналізували в 4-х підгрупах: перша — без деформівного артрозу та ще три — з деформівним артрозом першої, другої та третьої стадій (SNAC 0, I, II, III) — 34/21/19/7 пацієнтів відповідно. Ефективність лікування оцінювалась через рік і більше за частотою зрощення несправжнього суглоба, силою циліндричного захвату у відсотках від здорової сторони, балів qDASH та амплітудою згинання/розгинання в зап’ястку. Результати. Зрощення кістки у 88 % випадків за умов зростання стадії артрозу, відповідно SNAC 0, I, II, III, частота незрощення після хірургічного лікування склала 3, 10, 21, 42 % відповідно, і тенденція до збільшення частки незрощення достовірна (p = 0,0021). Більшість кінцевих післяопераційних амплітудно-силових та qDASH показників у пацієнтів із консолідацією псевдоартрозу човноподібної кістки були з клініко-субʼєктивнм покращенням, проте його кількісні значення зменшувалась згідно зі зміною стадії артрозу, особливо це стосувалось SNAC III. У пацієнтів, яким проведено втручання і досягнуто зрощення човноподібної кістки, приріст силових та амплітудних показників та динаміка змін недієздатності не відрізняється достовірно залежно від стадії артрозу зап’ястка.