Пластика зв’язок опорно-рухового апарата аутодермальними трансплантатами (експериментально-клінічне дослідження)

Abstract

В дисертації на підставі даних експериментальних досліджень та клінічних спостережень вивчені умови, які впливають на процес трансформації аутодермальних трансплантатів при пластиці ними зв’язок опорно-рухового апарату. Експериментально на секційному матеріалі вивчені у порівняльному аспекті біомеханічні властивості зв’язок опорно-рухового апарату і шкірних лоскутів. Визначені шляхи корекції біомеханічних властивостей шкірних лоскутів, які дозволяють зменшити їх розтяжність і тим самим наблизити до біомеханічних властивостей зв’язок. Вивчені у динаміці морфологічні зміни, які відбуваються у препаратах аутодермальних трансплантатів. Доведено позитивний вплив дозованого розтягуванняшкірнихлоскутівпередімплантацієюнамісцеушкодженоїзв’язкиіадекватного функціонального навантаження у ранньому післяопераційному періоді на процес трансформації аутодермальних трансплантатів у тканину зв’язки. Проведено аналіз лікування 75 пацієнтів, яким була виконана аутодермальна пластика зв’язок різних ділянок опорно-рухового апарату. У тому числі 15 – аутодермальна пластика зв’язок ключично-лопаткового зчленування при лікуванні вивихів акроміального кінця ключиці, 34 – аутодермосуспензія плеча з приводу нестабільності плечового суглоба, 14 – аутодермопластика зв’язок колінного суглоба, 6 – аутодермопластика зв’язок переднього відділу стопи з приводу її поперечно-розпластаної деформації, та ще 6 пацієнтам – аутодермальна пластика зв’язок опорно-рухового апарату інших ділянок. З’ясовано, що використання аутодермальних трансплантатів при пластичному відновлені зв’язок опорно-рухового апарату дозволяє досягати позитивних наслідків лікування хворих з даною патологією, навіть у тих випадках, коли застосування інших пластичних матеріалів малоефективне або зовсім неможливе (остеопороз, рубцеві зміни, запальний процес).