Остеосинтез при переломі гомілки

Abstract

The authors analysed treatment of 133 patients with fractures of the malleolus, 87.21 % of them being fractures of B and C types (according to AO classification). A differential tactics is suggested for stable-functional osteosynthesis of bone fractures with use of the plates, designed by the authors, for plate osteosynthesis of the external bone, these plates ensuring a more rigid fixation of fragments and an early restoration of the joint function. In osteosynthesis of the medial bone, Weber’s osteosynthesis was preferred. Tibiofibular syndesmosis in type C fractures was stabilized with two cortical screws; in other cases, stable osteosynthesis of the external bone was carried on with the suggested plates, using one blocking screw and restoring the anterior tibiofibular ligament. The complete support was allowed after 4 weeks in type A fractures and after 6–8 weeks in those of types B and C. The results, studied in compliance with Weber’s scale in 120 patients after 6–48 months, were good in 89.2 % of cases, satisfactory in 9.2 %, and unsatisfactory in 1.6 %.Проведен анализ лечения 133 больных с переломами лодыжек голени, среди которых у 87,21 % наблюдались переломы типа В и С (по АО). Предложена дифференцированная тактика стабильно-функционального остеосинтеза переломов лодыжек с использованием разработанных авторами пластин для накостного остеосинтеза наружной лодыжки, которые обеспечивают более жесткую фиксацию отломков и раннее восстановление функции сустава. Для остеосинтеза внутренней лодыжки преимущество отдавали остеосинтезу по Веберу. Стабилизацию межберцового синдесмоза при переломах типа С осуществляли двумя кортикальными винтами, в других случаях выполняли стабильный остеосинтез наружной лодыжки предложенными пластинами с использованием одного блокирующего винта и восстановлением передней межберцовой связки. Полную нагрузку разрешали через 4 недели при переломах типа А и через 6–8 недель при переломах типа В и С. Результаты по шкале Вебера изучены у 120 больных через 6–48 месяцев. Хорошие результаты составили 89,2 %, удовлетворительные – 9,2 %, неудовлетворительные — 1,6 %.Проведено аналіз лікування 133 хворих з переломами кісточок гомілки, серед яких у 87,21 % спостерігалися переломи типу В і С (за АО). Запропоновано диференційовану тактику стабільно-функціонального остеосинтезу переломів кісточок з використанням розроблених авторами пластин для накісткового остеосинтезу бічної кісточки, які забезпечують більш жорстку фіксацію відламків та раннє відновлення функції суглоба. Для остеосинтезу присередньої кісточки перевагу надавали остеосинтезу за Вебером. Стабілізацію міжгомілкового синдесмозу в разі переломів типу С здійснювали двома кортикальними гвинтами, в інших випадках проводили стабільний остеосинтез бічної кісточки запропонованими пластинами з використанням одного блокуючого гвинта та відновленням передньої міжгомілкової зв'язки. Повне навантаження дозволяли через 4 тижні в разі переломів типу А і через 6–8 тижнів у разі переломів типу В і С. Результати за шкалою Вебера вивчено у 120 хворих через 6–48 місяців. Хороші результати склали 89,2 %, задовільні — 9,2 %, незадовільні — 1,6 %.