Коригувальні остеотомії проксимального відділу стегнової кістки з позиції подальшого ендопротезування (погляд на проблему)

Abstract

Every year in the world they perform about 1 million of total hip replacements (THR). In 6–10 % of patients with pathology of this joint they observe significant violations of configuration of the articular surface in the form of deformities and defects. Destructive changes in the hip joint (HJ) are also associated with proximal femoral corrective osteotomies (PFCO) and require THR. During reconstructive surgery it is necessary to restore normal anatomic relationships between the bone structures that form the HJ. This is due to physiological biomechanics of movement in the HJ which is possible just upon condition of restoration of its anatomical shape. In this paper we assessed the impact of PFCO in adults to possible further implantation of the endoprosthesis taking into account some technical features of surgery. It was established that PFCO in adults cause significant changes in the anatomical shape of the proximal femur manifesting with polygonal deformations of metaepiphysis and medullary canal. Pathological restructuring of bone structures associated with overgrowth medullary canal at the level of osteotomy and the formation of zones of local osteoporosis or cavities in the proximal metaepiphysis. These factors contribute to adverse outcomes for individual THR which is displayed in a large number of early postoperative complications due to the instability of the endoprosthesis' components. However one should note that in the last decade possibilities of diagnostic equipment significantly increased which creates prerequisites for early diagnosis of degenerative joint diseases at a new level. In this regard renaissance of reconstructive surgeries on the HJ is quite possible.Ежегодно в мире выполняют около 1 млн тотальных замещений тазобедренного сустава (ТС). У 6–10 % больных с патологией этого сустава наблюдают существенные нарушения формы суставной поверхности — деформации и дефекты. Деструктивные изменения в ТС также связаны с корригирующими остеотомиями проксимального метаэпифиза бедренной кости и требуют эндопротезирования. При реконструктивных вмешательствах необходимо восстановить нормальные анатомические связи между костными структурами, образующими сустав. Это обусловлено биомеханикой физиологических движений в ТС, возможных только при условии восстановления его анатомической формы. В статье оценивается влияние корректирующих остеотомий проксимального отдела бедренной кости у взрослых на возможную имплантацию эндопротеза с учетом технических особенностей хирургического вмешательства. Установлено, что корригирующие остеотомии у взрослых вызывают существенные изменения анатомической формы проксимального отдела бедренной кости, проявляющиеся многоплоскостными деформациями метаэпифиза и костномозгового канала. Патологическая перестройка костных структур связана с зарастанием костномозгового канала на уровне остеотомии и формированием зон локального остеопороза или полостей в проксимальном метаэпифизе. Эти факторы определяют неблагоприятные результаты индивидуального эндопротезирования ТС, отображающиеся в значительном количестве ранних послеоперационных осложнений из-за нестабильности компонентов эндопротеза. Однако следует отметить, что за последнее десятилетие существенно повысились возможности диагностического оборудования, что создает предпосылки для ранней диагностики дегенеративно-дистрофических заболеваний суставов на новом уровне. В связи с этим возможен ренессанс реконструктивно-восстановительных вмешательств на ТС.Щорічно у світі виконують близько 1 млн тотальних заміщень кульшового суглоба (КС). У 6–10 % хворих із патологією зазначеного суглоба спостерігають суттєві порушення форми суглобової поверхні — деформації та дефекти. Деструктивні зміни в КС також пов’язані з коригувальними остеотоміями проксимального метаепіфіза стегнової кістки та потребують ендопротезування. Під час реконструктивних втручань необхідно відновити нормальні анатомічні зв’язки між кістковими структурами, які утворюють суглоб. Це обумовлено біомеханікою фізіологічних рухів у КС, які можливі лише за умов відновлення його анатомічної форми. У статті оцінено вплив коригувальних остеотомій проксимального відділу стегнової кістки в дорослих на можливу імплантацію ендопротеза з огляду на технічні особливості хірургічного втручання. Встановлено, що коригувальні остеотомії в дорослих спричиняють суттєві зміни анатомічної форми проксимального відділу стегнової кістки, які проявляються багатоплощинними деформаціями метаепіфіза та кістковомозкового каналу. Патологічна перебудова кісткових структур пов’язана зі заростанням кістковомозкового каналу на рівні остеотомії та формуванням зон локального остеопорозу або порожнин у проксимальному метаепіфізі. Ці фактори визначають несприятливірезультати індивідуального ендопротезування КС, які відображуються в значній кількості ранніх післяопераційних ускладнень через нестабільність компонентів ендопротеза. Проте необхідно зауважити, що за останнє десятиріччя суттєво підвищилися можливості діагностичного обладнання, що створює передумови для ранньої діагностики дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів на новому рівні. У зв’язку з цим можливий ренесанс реконструктивно-відновлювальних втручань на КС.