<link rel="stylesheet" href="styles.f3b1fba60ec7970c.css">

Особливості терапії гонартрозу в пацієнтів зі зниженою мінеральною щільністю кісткової тканини

Вантажиться...
Ескіз

Дата

ORCID

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник/консультант

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Редакція журналу «Ортопедія, травматологія та протезування»

Анотація

Objective: to determine features of therapy of gonarthrosis in patients with decreased bone mineral density (BMD). Methods: we examined 120 patients with radiological grades II–III of knee osteoarthritis according to Kellgren-Lawrence. 54.2 % of them have had decreased BMD. Depending on therapy performed these patients were divided into four groups: 1 — patients received chondroitine-4, 6-sulfate (C-4, 6-S) 1 g daily for 6 months and nimesulide 200 mg per day up to 15 days; 2 — C-4, 6-S, 1 g daily for 6 months and diclofenac 150 mg daily up to 15 days; 3 — nimesulide 200 mg per day up to 15 days; 4th — diclofenac 150 mg per day up to 15 days. Results: correlations between BMD and clinical and laboratory data were determined. We found such distinctive peculiarities of gonarthrosis in patients with decreased BMD as more pronounced pain and limitation of functional activity as well as increased level of C-reactive protein. After 6 and 12 months of therapy we found significantly less decline in BMD (T-and Z-indices in standard deviations) in patients who has received C-4, 6-S which allows to conclude its positive impact on BMD. In case of nimesulide monotherapy after 6 months we observed significantly less negative dynamics of BMD indicators (Z-index standard deviation) than in cases of diclofenac monotherapy indicating a positive effect of nimesulide on BMD.
Цель: определить особенности терапии гонартроза у пациентов со сниженной минеральной плотностью костной ткани (МПКТ). Методы: обследовано 120 больных с остеоартрозом коленных суставов II–III рентгенологической стадии по Kellgren–Lawrence, из них 54,2 % были с пониженной МПКТ. В зависимости от проводимой терапии пациентов разделили на четыре группы: больные 1-й принимали хондроитин сульфат-4,6 (ХС-4,6) 1 г в сутки в течение 6 мес. и нимесулид 200 мг в сутки до 15 дней; 2-й – ХС-4,6 1 г в сутки в течение 6 мес. и диклофенак 150 мг в сутки до 15 дней; 3-й – нимесулид 200 мг в сутки до 15 дней; 4-й – диклофенак 150 мг в сутки до 15 дней. Результаты: установлены корреляционные связи между МПКТ и клиническими и лабораторными показателями. Выявлены отличительные особенности течения гонартроза у пациентов со сниженной МПКТ: выраженый болевой синдром и ограничение функциональной активности, повышенный уровень С-реактивного белка. Через 6 и 12 мес. после начала терапии установлено достоверно меньшее снижение показателей МПКТ (Т- и Z-индексов в стандартных отклонениях) в группах, пациенты которых принимали ХС-4,6, что позволяет сделать вывод о его положительном влиянии на МПКТ. При монотерапии нимесулидом через 6 мес. наблюдали достоверно меньшую отрицательную динамику показателей МПКТ (Z-индекса в стандартных отклонениях), чем при монотерапии диклофенаком, что свидетельствует о положительном влиянии нимесулида на МПКТ.
Мета: визначити особливості терапії гонартрозу в пацієнтів зі зниженою мінеральною щільністю кісткової тканини (МЩКТ). Методи: обстежено 120 хворих із остеоартрозом колінних суглобів II–III рентгенологічної стадії за Kellgren-Lawrence, з них 54,2 % були зі зниженою МЩКТ. Залежно від проведеної терапії пацієнтів розділили на чотири групи: хворі 1-ї приймали хондроїтин сульфат-4,6 (ХС-4,6) 1 г на добу протягом 6 міс. і німесулід 200 мг на добу до 15 днів; 2-ї — ХС-4,6 1 г на добу протягом 6 міс. і диклофенак 150 мг на добу до 15 днів; 3-ї — німесулід 200 мг на добу до 15 днів; 4-ї — диклофенак 150 мг на добу до 15 днів. Результати: встановлено кореляційні зв’язки між МЩКТ і клінічними та лабораторними показниками. Виявлено відмінні особливості перебігу гонартрозу в пацієнтів зі зниженою МЩКТ: вираженіші больовий синдром і обмеження функціональної активності, підвищений рівень С-реактивного білка. Через 6 і 12 міс. від початку терапії встановлено достовірно менше зниження показників МЩКТ (Т- і Z-індексів у стандартних відхиленнях) у групах, пацієнти яких приймали ХС-4,6, що дає змогу зробити висновок про його позитивний вплив на МЩКТ. У разі монотерапії німесулідом через 6 міс. спостерігали вірогідно меншу негативну динаміку показників МЩКТ (Z-індексу в стандартних відхиленнях), ніж за умов монотерапії диклофенаком, що свідчить про позитивний вплив німесуліду на МЩКТ.

Опис

Бібліографічний опис

2, 51–57

Посилання на пов’язаний ресурс

Колекції

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в