Роль фази резорбції процесу ремоделювання кісткової тканини в розвитку несправжнього суглоба після остеосинтезу медіального перелому шийки стегнової кістки (огляд літератури)

Abstract

We presented an analytical review of scientific information on the mechanisms of local bone resorption within a remodeling process of bone fragments in cases of medial femoral neck fractures. Mar­ginal resorbtion of fragments should be considered during osteo­synthesis as a result of this process because result of this process is partial loss of bone material in fracture area, reducing of the geometric parameters of bone fragments, changing of structural and mechanical properties of bone tissue in the vicinity of the zone of fracture and, consequently, violations of tension-deformed state of materials on the verge of «lock – bone» reached in the process of surgery. Most researchers recognize that certain fragments resorption always occurs mostly after fractures of epimetaphiseal bone areas. However there were not described any its possible mechanisms and chronological relationship with stages of repara­tive regeneration, and an idea of marginal resorption in the initial phase of consolidation of bone fragments is rather vague. In most mechanical or mathematical model process of marginal resorbtion is not taken into consideration which inevitably leads to errors in biomechanical grounding of application of different fixateurs. The authors highlighted information on local and systemic factors that affect the extent and dynamics of local bone resorption and its role in the development of early complications after osteosynthesis of medial femoral neck unstable fractures. We described some typical processes of bone tissue loosing and their relationship to the level of blood circulation. Recognizing the marginal resorption as a typi­cal process of remodeling bone fragments and further study of its mechanisms will help to resolve a problem of treatment of medial femoral neck fractures and to create some novel biomechanically substantiated fixateurs.Представлен аналитический обзор научной информации о механизмах локальной резорбции костной ткани в рамках процесса ремоделирования костных отломков при медиальных переломах шейки бедренной кости. Краевую резорбцию отломков необходимо учитывать при остеосинтезе, поскольку результатом этого процесса является частичная потеря костного вещества в зоне перелома, уменьшение геометрических параметров костных отломков, изменение структурно-механических свойств костной ткани в непосредственной близости от зоны перелома и, как следствие, нарушение достигнутого в процессе операции упруго-деформированного состояния материалов на грани «фиксатор – кость». Большинство исследователей признают, что определенная резорбция отломков всегда происходит после переломов преимущественно эпиметафизарных участков костей. Однако не описаны возможные механизмы и хронологическая связь с этапами репаративной регенерации, а представление о процессе краевой резорбции на начальном этапе консолидации отломков кости достаточно расплывчатое. В большинстве механических или математических моделей процесс краевой резорбции не учтен, что неизбежно приводит к ошибке в биомеханическом обосновании применения различных фиксаторов. Авторы представили информацию о местных и системных факторах, влияющих на степень и динамику локальной резорбции, и ее роль в развитии ранних осложнений после остеосинтеза медиальных нестабильных переломов шейки бедренной кости. Описаны типичные процессы потери костного вещества и их связь с уровнем кровообращения. Признание факта краевой резорбции как типового процесса ремоделирования костных отломков и дальнейшее изучение его механизмов поможет решить проблему лечения медиальных переломов шейки бедренной кости и создать новые биомеханически обоснованные фиксаторы.Представлено аналітичний огляд наукової інформації про механізми локальної резорбції кісткової тканини в межах процесу ремоделювання кісткових відламків у разі медіальних переломів шийки стегнової кістки. Крайову резорбцію відламків необхідно враховувати під час остеосинтезу, оскільки результатом цього процесу є часткова втрата кісткової речовини в зоні перелому, зменшення геометричних параметрів кісткових відламків, зміна структурно-механічних властивостей кісткової тканини в безпосередній близькості від зони перелому і, як наслідок, порушення досягнутого в процесі операції пружньо-деформованого стану матеріалів на межі «фіксатор — кістка». Більшість дослідників визнають, що певна резорбція відламків завжди відбувається після переломів переважно епіметафізарних ділянок кісток. Однак не описані можливі її механізми й хронологічний зв’язок з етапами репаративної регенерації, а уявлення про процес крайової резорбції на початковому етапі консолідації відламків кістки досить розпливчасте. У більшості механічних або математичних моделей процес крайової резорбції не врахований, що неминуче призводить до помилки в біомеханічному обґрунтуванні застосування різних фіксаторів. Автори висвітлили інформацію про місцеві та системні фактори, які впливають на ступінь та динаміку локальної резорбції та її роль у розвитку ранніх ускладнень після остеосинтезу медіальних нестабільних переломів шийки стегнової кістки. Описано типові процеси втрати кісткової речовини та їх зв’язок з рівнем кровообігу. Визнання факту крайової резорбції як типового процесу ремоделювання кісткових відламків і подальше вивчення його механізмів допоможе розв’язати проблему лікування медіальних переломів шийки стегнової кістки та створити нові біомеханічно обґрунтовані фіксатори.