Хірургічна корекція форми та положення великого вертлюга стегнової кістки у дітей з патологією кульшового суглоба

Abstract

Objective: To assess the results of correction of the shape and position of the greater trochanter of the femur (GTF) after surgical treatment of hip joint (HJ) pathology in children. Methods: A retrospective analysis of the results of surgical treatment of the GTF deformities in 70 children (46 boys and 24 girls) between 2 and 18 years old. The children were divided into several groups: 18 patients with deformities the GTF (pathological hip dislocation (PHD) and the consequences of osteomyelitis), 8 with avascular necrosis of the femoral head (ANFH), 33 with congenital hip dislocation and 11 with coxa vara. The results of the treatment were assessed in terms from 3 to 16 years with the help of clinical, biomechanical and radiological methods. Results: In 88.7 % of cases there was achieved an improvement in clinical, radiological, biomechanical marks characterizing the HJ state comparing to preoperative ones. So, the symptom of Trendelenburg disappeared or decreased, strength of the abductor muscles increased in average on 11–20 % in the cases of coxa vara and on 30-45% in cases of ANFH. Indicators statopodographic study had a clear tendency towards normalization. Radiographic characteristics of trochanteric component of the HJ were within normal limits for each patient. Based on the working classification of the deformations of the GTF developed a differentiated approach to surgical procedures on it was offered in view of multiplanar character, extent and rate of progression of deformation, as well as with etiological factor and age of the patients. The most favorable outcomes after 3 years or more after the operation were obtained in cases of ANFH and coxa vara, and the least favorable - in the group of children with consequences of inflammatory diseases. Conclusion: The diagnosis and correction of the shape and position of the GTF in children with pathology of the HJ deserves special attention, and the surgical treatment of these abnormalities allows you to get better anatomical and functional results.Цель: оценить результаты коррекции формы и положения большого вертела (БВ) бедренной кости при хирургическом лечении патологии тазобедренного сустава (ТБС) у детей.Методы: проведен ретроспективный анализ результатов хирургического лечения деформаций БВ бедренной кости у 70 детей (46 мальчиков и 24 девочки) в возрасте от 2 до 18 лет. Детей разделили на группы: 18 больных с деформациями БВ (патологический вывих бедра и последствия остеомиелита), 8 с асептическим некрозом головки бедренной кости (АНГБК), 33 с врожденным вывихом бедра и 11 с coxа vara. Результаты лечения оценены в сроки от 3 до 16 лет с помощью клинических, биомеханических и рентгенологических методов.Результаты: в 88,7 % случаев достигнуто улучшение клинических, рентгенологических и биомеханических показателей, характеризующих состояние ТБС, по сравнению с дооперационными. Так, исчезал или уменьшался симптом Тренделенбурга, увеличивалась сила отводящих мышц в среднем на 11–20 % (в случае coxа vara и АНГБК — на 30–45 %). Показатели статоподографического исследования имели четкую тенденцию к нормализации. Рентгенологические характеристики вертельного компонента ТБС были в пределах нормы каждого больного. На основе разработанной рабочей классификации деформаций БВ предложен дифференцированный подход к хирургическим вмешательствам на нем с учетом многоплоскостного характера, степени и темпов прогрессирования деформации, этиологического фактора и возраста больных. Наиболее благоприятные результаты лечения через 3 года и более после операции получены в случае АНГБК и coxа vara, а наименее благоприятные — в группе детей с последствиями воспалительных заболеваний.Вывод: диагностика и коррекция формы и положения БВ бедренной кости у детей с патологией ТБС заслуживает особого внимания, а хирургическое лечение таких отклонений позволяет получить лучшие анатомические и функциональные результаты.Мета: оцінити результати корекції форми та положення великого вертлюга (ВВ) стегнової кістки після хірургічного лікування патології кульшового суглоба (КС) у дітей.Методи: проведено ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування деформацій ВВ стегнової кістки у 70 дітей (46 хлопчиків та 24 дівчинки) віком від 2 до 18 років. Дітей розділили на групи: 18 хворих із деформаціями ВВ (патологічний вивих стегна і наслідки остеомієліту), 8 із асептичним некрозом головки стегнової кістки (АНГСК), 33 з вродженим вивихом стегна та 11 із соха vara. Результати лікування оцінені в терміни від 3 до 16 років за допомогою клінічних, біомеханічних та рентгенологічних методів.Результати: у 88,7 % випадків досягнуто покращення клінічних, рентгенологічних і біомеханічних показників, які характеризують стан КС, порівняно з доопераційними. Зокрема, зникав або зменшувався симптом Тренделенбурга, збільшувалася сила відвідних м’язів у середньому на 11–20 % (у разі соха vara і АНГСК на 30–45 %). Показники статоподографічного дослідження мали чітку тенденцію до нормалізації. Рентгенологічні характеристики вертлюгового компоненту КС були в межах норми кожного хворого. На підставі розробленої робочої класифікації деформацій ВВ запропоновано диференційований підхід до хірургічних втручань на ньому з урахуванням багатоплощинного характеру, ступеня і темпів прогресування деформації, етіологічного фактора та віку хворих. Найсприятливіші результати лікування через 3 роки та більше після операції отримано у випадку АНГСК і соха vara, а найменш сприятливі — в групі дітей з наслідками запальних захворювань.Висновок: діагностика й корекція форми і положення ВВ стегнової кістки в дітей з патологією КС заслуговує на особливу увагу, а завдяки хірургічному лікуванню таких відхилень можна отримати найкращі анатомічні та функціональні результати.