Відновлення передньої схрещеної зв’язки на фоні гонартрозу

Abstract

Objective: To develop techniques for differential selection of in­dications for surgical treatment of anterior knee instability on the backdrop of osteoarthritis (OA). Methods: long-term outcomes were analyzed in 149 patients (86 men, 63 women) aged 36–63 years with knee OA which operated from 2 to 12 years ago. We assessed a stage of OA, medial tibial angle, tibial slope, area and extent of the cartilage damage, and a degree of joint space narrowing. Results: tactic of choice for surgical treatment in patients with injuries of the anterior crucial ligament (ACL) on the backdrop of gonarthrosis I–II stages was defined. Generally indications enunciated in patients up to 55 years. Plastic of the ACL on the backdrop of gonarthrosis in patients with a body mass index over 30 remains a subject of debate. The tendency for better results was observed in men. In patients aged up to 60 years without varus deformity in case of presence of an articular cartilage damage one may perform plastic of the ACL with predictable good outcomes. In case of damage of the articular cartilage III–IV stages up to 4 cm2 one may perform chondroplasty or substitution of the defect. Varus deformity or large cartilage defects more than 4 cm2 is an indication for the simultaneous reconstruction of the ACL and val­gization osteotomy. If in patients with varus deformity and damage of the ACL there is big tibial slope (11º or more) it is necessary to make a correction of varus deformity and to reduce a tibial slop. Conclusions: Chronic anterior instability leads to deterioration of cartilage in the medial part. Restoration of stability of the knee joint due to plastic of the ACL and change of geometry in the frontal and sagittal planes through valgization and reducing of a tibial slope facilitate reducing of mechanical loading on the graft cartilage and slower abrasion of the cartilage. Issues arising in cases of reconstruction of the ACL against the backdrop of gonarthrosis remain unsolved and proposed criteria are controversial.Цель: разработать методики дифференцированного выбора показаний к хирургическому лечению передней нестабильности коленного сустава на фоне остеоартроза (ОА).Методы: проанализированы отдаленные результаты лечения 149 пациентов (86 мужчин, 63 женщины) в возрасте 36–63 года с ОА коленного сустава, которых прооперировали от 2 до 12 лет назад. Оценивали стадию ОА, медиальный тибиальный угол, «тибиальный слоп», площадь и степень повреждения хряща, степень сужения суставной щели.Результаты: сформулирована тактика выбора метода хирургического лечения пациентов с повреждениями передней крестообразной связки (ПКС) на фоне гонартроза I–II ст. Показания обычно возникали у больных до 55 лет. Пластика ПКС на фоне гонартроза у пациентов с индексом массы тела более 30 остается предметом дискуссии. Тенденция лучших результатов отмечена у мужчин. У пациентов в возрасте до 60 лет без варусной деформации при наличии повреждения суставного хряща можно выполнять пластику ПКС с предсказуемыми хорошими результатами лечения. В случае повреждения суставного хряща III–IV ст. до 4 см2 можно провести хондропластику или замещение дефекта. Варусная деформация или большой дефект хряща более 4 см2 являются показанием для одновременного восстановления ПКС и вальгизирующей остеотомии. Если у пациента с варусной деформацией и повреждением ПКС есть большой тибиальный слоп (11º и более), необходимо делать коррекцию варусной деформации и уменьшать тибиальный слоп.Выводы: хроническая передняя нестабильность приводит к износу хряща в медиальном отделе. Восстановление стабильности коленного сустава за счет пластики ПКС и изменения геометрии во фронтальной и сагиттальной плоскостях путем вальгизации и уменьшения тибиального слопа способствуют уменьшению механической нагрузки на трансплантат и более медленному износу хряща. Вопросы, которые возникают при восстановлении ПКС на фоне гонартроза, остаются открытыми, а предложенные критерии — дискутабельными.Мета: розробити методики диференційованого вибору показань до хірургічного лікування передньої нестабільності колінного суглоба на фоні остеоартрозу (ОА).Методи: проаналізовані віддалені результати лікування 149 пацієнтів (86 чоловіків, 63 жінки) віком 36–63 роки з ОА колінного суглоба, яких прооперували від 2 до 12 років тому. Оцінювали стадію ОА, медіальний тібіальний кут, «тібіальний слоп», площу і ступінь ушкодження хряща, ступінь звуження суглобової щілини.Результати: сформульована тактика вибору методу хірургічного лікування пацієнтів з ушкодженнями передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ) на фоні гонартрозу I–II ст. Показання зазвичай виникали у хворих до 55 років. Пластика ПСЗ на тлі гонартрозу в пацієнтів з індексом маси тіла понад 30 залишається предметом дискусії. Тенденцію кращих результатів відмічено у чоловіків. У пацієнтів віком до 60 років без варусної деформації за наявності ушкодження суглобового хряща можна виконувати пластику ПСЗ із передбачуваними хорошими результатами лікування. У разі ушкодження суглобового хряща III–IV ст. до 4 см2 можна провести хондропластику або заміщення дефекту. Варусна де­формація або великий дефект хряща понад 4 см2 є показанням для одночасного відновлення ПСЗ і вальгізивної остеотомії. Якщо в пацієнта з варусною деформацією і ушкодженням ПСЗ є великий тібіальний слоп (11º і більше), необхідно робити корекцію варусної деформації та зменшувати тібіальной слоп.Висновки: хронічна передня нестабільність призводить до зношення хряща в медіальному відділі. Відновлення стабільності колінного суглоба завдяки пластиці ПСЗ і зміні геометрії у фронтальній і сагітальній площинах через вальгізацію та зменшення тібіального слопу сприяють зменшенню механічного навантаження на трансплантат та повільнішому зношенню хряща. Питання, які виникають за відновлення ПСЗ на тлі гонартрозу, залишаються відкритими, а запропоновані критерії — дискутабельними.