Особливості ендопротезування кульшового суглоба за умов вродженого вивиху стегна в дорослих

Abstract

The goal: to optimize the tactics of total hip replacement (THR) under the conditions of congenital hip dislocation in adults. Methods: the results of THR in 11 patients (8 females, 3 males) with congenital hip dislocation Crowe IV type. The age of patients amounts from 15 to 57 years (37.4 years in average). 12 operations THR were performed. One patient underwent THR on both hips. An acetabular component was implanted on the place of true acetabulum in all cases. For 6 patients with more than 4 cm shortening of lower extremity THR was performed only after brining down of femoral head on the level of pure acetabulum using external fixator. In the case of bilateral hip dislocation THR procedure was performed on both sides with shortening osteotomies of proximal femurs that prevented biomechanical discrepancy of the lower extremities. Stem of endoprosthesis was selected according to the shape of intramedullar cavity of proximal femur in all cases. The results of treatment were observed from 6 months to 10 years. Average score according to Harris scale increased by 38.3 points. Healing of postoperative wounds was by the first intention. The bone grafts rearranged and played the role of acetabulum dome. The complications were observed in 2 cases. One patient with the shortening of 4.5 cm underwent THR simultaneously with extremity elongation. A sciatic neuritis was observed after the operation. The function of extremity was restored after 6 months of conservative treatment. Another case was associated with purulent complication that caused operative wound revision without removal of endoprothesis.Цель: оптимизировать тактику эндопротезирования тазобедренного сустава при врожденном вывихе бедра у взрослых. Методы: проанализированы результаты тотального эндопротезирования тазобедренного сустава у 11 больных (8 женщин, 3 мужчины) с врожденным вывихом бедра Crowe IV типа. Возраст пациентов составлял от 15 до 57 лет (в среднем 37,4 года). Выполнено 12 операций эндопротезирования тазобедренного сустава. Одному больному эндопротезирование тазобедренного сустава было проведено с двух сторон. Во всех случаях эндопротезирования ацетабулярный компонент имплантировали в место истинной вертлужной впадины. Для этого 6 пациентам с укорочением конечности больше 4 см выполняли эндопротезирование тазобедренного сустава после низведения головки бедренной кости до уровня истинной вертлужной впадины с помощью аппарата внешней фиксации. В случае двухстороннего вывиха бедра выполнено эндопротезирование обоих тазобедренных суставов с укорачивающей остеотомией проксимальных отделов бедренных костей, что не нарушило биомеханические соотношения конечностей. Ножку эндопротеза во всех случаях подбирали в зависимости от формы костномозгового канала проксимального отдела бедренной кости. Результаты: лечения пациентов наблюдали в промежутке от 6 мес. до 10 лет. Средний балл по шкале Харриса увеличился на 38,3. Послеоперационные раны заживали первичным натяжением. Аутотрансплантаты перестроились и выполняли функцию крыши вертлужной впадины. Осложнения возникли у 2 пациентов. В одном случае, при укорочении конечности на 4,5 см, выполнено эндопротезирование тазобедренного сустава с одномоментным удлинением конечности. При этом возник неврит седалищного нерва. Через 6 мес. после проведенного консервативного лечения функция конечности была восстановлена. В другом случае возникло гнойное осложнение, после чего выполнена ревизия послеоперационной раны без удаления эндопротеза.Мета: оптимізувати тактику ендопротезування кульшового суглоба за умов вродженого вивиху стегна в дорослих. Методи: проаналізовані результати тотального ендопротезування кульшового суглоба в 11 хворих (8 жінок, 3 чоловіки) із вродженим вивихом стегна Crowe IV типу. Вік пацієнтів коливався від 15 до 57 років (у середньому 37,4 року). Виконано 12 операцій ендопротезування кульшового суглоба. Одному хворому ендопротезування кульшового суглоба проведено з двох боків. У всіх випадках ендопротезування ацетабулярний компонент імплантували в місце справжньої кульшової западини. Для цього 6 пацієнтам із вкороченням кінцівки понад 4 см виконано ендопротезування кульшового суглоба після зведення головки стегнової кістки до рівня справжньої западини за допомогою апарата зовнішньої фіксації. У разі двостороннього вивиху стегна виконано ендопротезування обох кульшових суглобів з вкорочувальною остеотомією проксимальних відділів стегнових кісток, що не порушило біомеханічні співвідношення кінцівок. Ніжку ендопротеза у всіх випадках підбирали залежно від форми кістковомозкового каналу проксимального відділу стегнової кістки. Результати лікування пацієнтів спостерігали в період від 6 міс. до 10 років. Середній бал за шкалою Харріса збільшився на 38,3. Післяопераційні рани загоїлися первинним натягом. Автотрансплантати перебудувалися і виконували функцію даху западини. Ускладнення виникли у 2 пацієнтів. В одному випадку, у разі вкорочення кінцівки на 4,5 см, виконали ендопротезування кульшового суглоба з одночасним подовженням кінцівки. При цьому виник неврит сідничного нерва. Через 6 міс. після проведеного консервативного лікування функція кінцівки була відновлена. В іншому випадку виникло гнійне ускладнення, після чого виконано ревізію післяопераційної рани без видалення ендопротеза.