Біохімічні маркери для оцінювання стану м’язів за умов дегенеративних захворювань хребта (огляд літератури)

Abstract

Objective: to analyze modern laboratory markers of struc­tural and functional disorders of the muscle tissue, which can reflect the energy metabolism and the damage to paravertebral muscles under physiological and pathological processes. We consider the activity of the enzyme creatine as a biochemi­cal marker of muscle status in health and disease. Its activity in serum may increase depending on the degree and duration of exercise in patients suffering from muscle disorders, as well as during exercise, ie. to be an indicator of organism fitness. It is noted that the increase in creatine kinase activity in the as­sessment of muscle is a favorable prognostic sign. The authors also describe the role of creatinine to assess the functional activity of muscles. Analyze its clinical and diagnostic value as a marker of state violations of muscle tissue in its pathology. It emphasized that creatinine excretion depends on the nature of power. Demonstrated clinical and diagnostic value aspartic aminotransferase activity as an indicator of muscle destruction in myolysis and myopathies. Lactate dehydrogenase activity is considered as a marker of progressive muscular dystrophy. Part of the work devoted to myoglobin as a laboratory marker of muscle tissue state of skeletal muscle injuries, myositis, muscular dystrophy, as well as myolisis criteria during surgi­cal procedures on the skeletal muscles. It is shown that may be indicative of lactate metabolism in muscle loads and hypoxia. It is defined the direction of research on the widespread use of the most informative biochemical marker for the assessment of paravertebral muscle degenerative diseases of the lumbar spine to diagnose metabolic disorders and the effectiveness of conservative and surgical treatment of patients.Цель: проанализировать современные лабораторные маркеры структурно-функциональных нарушений мышечной ткани, которые могут отражать энергетический обмен и повреждения паравертебральных мышц при физиологических и патологических процессах. Рассмотрена активность фермента креатинфосфокиназы как биохимического маркера состояния мышц в норме и при патологии. Его активность в сыворотке крови может повышаться в зависимости от степени и длительности физической нагрузки как у пациентов, страдающих мышечными нарушениями, так и во время тренировок, т. е. служить показателем тренированности организма. Отмечено, что увеличение активности креатинфосфокиназы при оценке состояния мышц является благоприятным прогностическим признаком. Авторы также описали роль креатинина для оценки функциональной активности мышц. Проанализировано его клинико-диагностическое значение как маркера состояния нарушений мышечной ткани при ее патологии. Подчеркнуто, что уровень экскреции креатинина с мочой зависит от характера питания. Продемонстрировано клинико-диагностическое значение активности аспарагиновой аминотрансферазы как показателя деструкции мышечной ткани при миолизе и миопатиях. Рассмотрена активность лактатдегидрогеназы как маркера прогрессирующей мышечной дистрофии. Часть работы посвящена миоглобину как лабораторному маркеру состояния мышечной ткани при травмах скелетных мышц, миозитах, миодистрофии, а также в качестве критерия миолиза при хирургических вмешательствах на скелетных мышцах. Показано, что лактат может служить показателем метаболизма мышечной ткани при нагрузках и гипоксии. Определено направление исследований по широкому применению наиболее информативных биохимических маркеров для оценки состояния паравертебральных мышц при дегенеративных заболеваниях поясничного отдела позвоночника с целью диагностики метаболических нарушений и эффективности консервативного и хирургического лечения пациентов.Мета: проаналізувати сучасні лабораторні маркери структурно-функціональних порушень м’язової тканини, які можуть відображати енергетичний обмін і ушкодження паравертебральних м’язів у разі фізіологічних і патологічних процесів. Розглянуто активність ферменту креатинфосфокінази як біохімічного маркера стану м’язів у нормі та за умов патології. Його активність у сироватці крові може підвищуватися залежно від ступеня і тривалості фізичного навантаження як у пацієнтів, які страждають м’язовими порушеннями, так і під час тренувань, тобто служити показником тренованості організму. Відзначено, що збільшення активності креатинфосфокінази під час оцінювання стану м’язів є сприятливою прогностичною ознакою. Автори також описали роль креатиніну для оцінювання функціональної активності м’язів. Проаналізовано його клініко-діагностичне значення як маркера стану порушень м’язової тканини за умов її патології. Підкреслено, що рівень екскреції креатиніну з сечею залежить від характеру харчування. Продемонстровано клініко-діагностичне значення активності аспарагінової амінотрансферази як показника деструкції м’язової тканини в разі міолізів і міопатій. Розглянуто активність лактатдегідрогенази як маркера м’язової дистрофії, що прогресує. Частина роботи присвячена міоглобіну як лабораторному маркеру стану м’язової тканини в разі травм скелетних м’язів, міозитів, міодистрофії, а також як критерію міолізу внаслідок хірургічних втручань на скелетних м’язах. Показано, що лактат може служити показником метаболізму м’язової тканини за умов навантажень і гіпоксії. Визначено напрям досліджень щодо широкого використання найінформативніших біохімічних маркерів для оцінювання стану паравертебральних м’язів у разі дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта з метою діагностики метаболічних порушень й ефективності консервативного та хірургічного лікування пацієнтів.