Результати хірургічного лікування хворих старшої вікової групи з черезвертлюговими та міжвертлюговими переломами стегнової кістки

Abstract

Intertrochateric and trochanteric include 52 % out of all femo­ral fractures. More than 91 % of these fractures occur in peo­ple 65 years of age and older. Despite the variety of implants, the number of unsatisfactory treatment outcomes remains high. The fatal outcome due to these fractures is 12–19 % and in­creases with age.Objective: to evaluate the long-term results of metalloesteosynthesis and hip replacement in an improved method in elderly people with intertrochateric and trochanteric lfemoral fractures.Methods: 156 patients aged 61 to 94 years were examined. Joint replacement was performed in 51 patients (study group), metalloesteosynthesis with PFN, DHS, angular and LCP-plates — 105 (control). The Harris score was used to analyze long-term functional results.Results: satisfactory functional results of the treatment were obtained after the PFN and DHS — (75.13 ± 10.14) and (72.83 ± 17.36) respectively. When using angular and LCP plates, treatment was unsatis­factory — (55.71 ± 19.28) and (67.67 ± 19.73) points, respec­tively. In the group of total cement endoprosthesis, the results were evaluated as excellent — (93.0 ± 4.33) points; subtotal bipolar — good (86.53 ± 9.7) points; subtotal monopolar — satisfactory (78.23 ± 7.92) points. The total score of excellent and good results in patients in the study group was 76.47 %, the control group — 35.48 %, the poor — 5.88 % and 64.58 % respectively.Conclusion: hip joint replacement in patients over 61 years of age with intertrochateric and trochanteric fractures of the femur gives the best long-term functional results com­pared to the metalloesteosynthesis.Чрез- и межвертельные переломы среди повреждений бедренной кости составляют до 52 %. Более 91 % таких переломов возникают у людей 65 лет и старше. Несмотря на разнообразие фиксаторов, количество неудовлетворительных отдаленных результатов лечения остается высоким. Частота летальных исходов вследствие указанных переломов составляет 12–19 % и увеличивается с возрастом.Цель: оценить отдаленные результаты металлоостеосинтеза (МОС) и эндопротезирования тазобедренного сустава по усовершенствованной методике у людей старшей возрастной группы с чрез- и межвертельными переломами бедренной кости.Методы: обследовано 156 больных в возрасте от 61 до 94 лет. Эндопротезирование проведено 51 пациенту (группа исследования), МОС фиксаторами PFN, DHS, угловой и LCР- пластинами — 105 (контрольная). Для анализа отдаленных функциональных результатов использована шкала Харриса.Результаты: удовлетворительные функциональные результаты лечения получены после МОС фиксаторами PFN и DHS — (75,13 ± 10,14) и (72,83 ± 17,36) балла соответственно. При использовании угловой и LCР-пластин лечение оказалось неудовлетворительным — (55,71 ± 19,28) и (67,67 ± 19,73) балла соответственно. В группе тотального цементного эндопротезирования результаты оценены как отличные — (93,0 ± 4,33) балла; субтотального биполярного — хорошие (86,53 ± 9,7) балла; субтотального монополярного — удовлетворительные (78,23 ± 7,92) балла. Суммарная оценка отличных и хороших результатов у больных группы исследования составила 76,47 %, контрольной — 35,48 %; неудовлетворительных — 5,88 и 64,58 % соответственно.Вывод: эндопротезирование тазобедренного сустава у пациентов старше 61 года с чрез- и межвертельными переломами бедренной кости позволяет получить лучшие отдаленные функциональные результаты по сравнению с МОС.Через- і міжвертлюгові переломи серед ушкоджень стегнової кістки становлять до 52 %. Понад 91 % таких переломів виникають у людей 65 років і старше. Незважаючи на різноманітність фіксаторів, кількість незадовільних віддалених результатів лікування залишається високою. Частота летальних випадків унаслідок зазначених переломів становить 12–19 % і збільшується з віком.Мета: оцінити віддалені результати металоостеосинтезу (МОС) і ендопротезування кульшового суглоба за вдосконаленою методикою в людей старшої вікової групи з через- і міжвертлюговими переломами стегнової кістки.Методи: обстежено 156 хворих у віці від 61 до 94 років. Ендопротезування проведено 51 пацієнту (група дослідження), МОС фіксаторами PFN, DHS, кутовою та LCР- пластинами — 105 (контрольна). Для аналізу віддалених функціональних результатів використано шкалу Харріса.Результати: задовільні функціональні результати лікування отримані після МОС фіксаторами PFN і DHS — (75,13 ± 10,14) і (72,83 ± 17,36) бала відповідно. У разі використання кутової та LCР-пластин лікування виявилося незадовільним — (55,71 ± 19,28) і (67,67 ± 19,73) бала відповідно. У групі тотального цементного ендопротезування результати оцінені як відмінні — (93,0 ± 4,33) бала; субтотального біполярного — хороші (86,53 ± 9,7) бала; субтотального монополярного — задовільні (78,23 ± 7,92) бала. Сумарна оцінка відмінних і хороших результатів у хворих групи дослідження становила 76,47 %, контрольної — 35,48 %; незадовільних — 5,88 і 64,58 % відповідно.Висновок: ендопротезування кульшового суглоба в пацієнтів старших за 61 рік із через- і міжвертлюговими переломами стегнової кістки дає змогу отримати кращі віддалені функціональні результати порівняно з МОС.