Хірургічне лікування поранених із вогнепальними проникними ушкодженнями ліктьового суглоба

Abstract

Treatment of patients with gunshot penetrated wounds of elbow joint — is complicate problem. In case of combination of soft tissues and bone structure defeat in this area, the risk of complications increase, it can lead to negative results. Objective: to optimize the basic elements of surgical treatment of patients with gunshot penetrated polistructural wounds of elbow joint in order to get appropriate anatomic and functional result. Methods: we analyzed results of treatment of 31 patients with polistructural wounds of elbow joint. Patients were treated with the system ASES. During the first week after trauma 24 patients were hospitalized (the 1st group), in 1–6 months — 7 patients (the 2nd g roup). Results: in 2 4,4 % have got poli­structural wounds of elbow joint, among them 67,7 % — had the III–IV degree. In the 1st group reconstructive surgeries were made in early terms (in average in (21,0 ± 3,2) days). At the same time we made surgeries on the reason of severe intraarticular fractures, damages and soft tissues defects. We have got excellent (3 patients), good (11) and satisfactory (10) results. In the 2nd group infection complications were revealed such as sinus tracts, rough scars because of unvascularised types of grafts application in the elbow region, restriction or absence of joint movements. Reconstructive-plastic surgeries were made in (73,0 ± 6,5) days after trauma. We have got good (1 patient), satisfactory (4) and unsatisfactory (2) results. Conclusions: the key moment in the treatment of patients with polistructural penetrated wounds of elbow joint of the III–IV degree is soft tissues restoration. Expediently is to combine the stages of reconstructive surgeries.Лечение пациентов с огнестрельными повреждениями локтевого сустава — сложная проблема. В случае сочетания поражения костных и мягкотканных структур этой области возрастает опасность развития осложнений, что приводит к отрицательным результатам.Цель: оптимизировать основные элементы хирургического лечения пациентов с огнестрельными проникающими полиструктурными повреж­дениями локтевого сустава для обеспечения приемлемого анатомо-функционального результата.Методы: проанализированы показатели лечения 31 раненого с полиструк­турными огнестрельными проникающими повреждениями локтевого сустава с использованием системы ASES. В течение недели после травмы госпитализировано 24 человека (1-я группа), через 1–6 мес. — 7 (2-я группа).Результаты: у 24,4 % пациентов выявлены полиструктурные проникающие ранения локтевого сустава, из них у 67,7 % — III–IV степеней тяжести. У пострадавших 1-й группы реконструктивно-восстановительные вмешательства выполнены в ранние сроки (в среднем через (21,0 ± 3,2) сут). При этом одновременно проводили операции по поводу тяжелых внутрисуставных переломов, поврежденных структур и дефектов мягких тканей. Получены отличные (3 человека), хорошие (11) и удовлетворительные (10) результаты. У раненых 2-й группы выявлены инфекционные осложнения, свищи, грубые рубцы после применения неваскуляризированных видов пластики кожи в области локтевого сустава, ограничение или отсутствие движений. Восстановительно-пластические операции у этих пациентов проведены через (73,0 ± 6,5) сут после травмы. Получены хорошие (1 больной), удовлетворительные (4) и неудовлетворительные (2) результаты.Выводы: ключевым моментом лечения пациентов с полиструктурными проникающими травмами локтевого сустава III–IV степеней тяжести является восстановление дефектов мягких тканей. Целесообразно совмещать этапы реконструктивно-восстановительного лечения.Лікування пацієнтів із вогнепальними ушкодженнями ліктьового суглоба — складна проблема. У разі поєднання ураження кісткових і м’якотканинних структур цієї ділянки зростає небезпека розвитку ускладнень, що призводить до негативних результатів. Мета: оптимізувати основні елементи хірургічного лікування пацієнтів із вогнепальними проникними поліструктурними ушкодженнями ліктьового суглоба для забезпечення прийнятного анатомо-функціонального результату. Методи: проаналізовано показники лікування 31 пораненого з поліструктурними вогнепальними проникними ушкодженнями ліктьового суглоба з використанням системи ASES. Протягом тижня після травми госпіталізовано 24 людини (1-ша група), через 1–6 міс. — 7 (2-га група). Результати: у 24,4 % пацієнтів виявлено поліструктурні проникні поранення ліктьового суглоба, із них у 67,7 % — III–IV ступенів тяжкості. У постраждалих 1-ї групи реконструктивно-відновлювальні втручання виконані в ранні терміни (у середньому через (21,0 ± 3,2) доби). При цьому одночасно проводили операції з приводу важких внутрішньосуглобових переломів, ушкоджених структур і дефектів м’яких тканин. Отримано відмінні (3 людини), хороші (11) і задовільні (10) результати. У поранених 2-ї групи виявлено інфекційні ускладнення, свищі, грубі рубці після застосування неваскуляризованих видів пластики шкіри в ділянці ліктьового суглоба, обмеження або відсутність рухів. Відновно-пластичні операції в цих пацієнтів проведені через (73,0 ± 6,5) доби після травми. Отримано хороші (1 хворий), задовільні (4) і незадовільні (2) результати. Висновки: ключовим моментом лікування пацієнтів із поліструктурними проникними травмами ліктьового суглоба III–IV ступенів тяжкості є відновлення дефектів м’яких тканин. Доцільно поєднувати етапи реконструктивно-відновного лікування.