Дослідження вторинних змін у тканинах хворих із післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегнової кістки та кісток гомілки

Abstract

One of complications after shaft fractures is formation of angular deformities. Clinical significance of axial infringement can influence on the leg function.Objective: to study the changes which occur in the tissues of injured segments, they have influence on the method of treatment in patients with posttraumatic extraarticular deformities of femur and tibia.Methods: we analyzed the results of treatment of 38 patients with posttraumatic extraarticular deformities of femur and tibia. All patients were examined with complex clinical, radiologic methods according to suggested plan. It included the analysis of general patient state and injured leg; X-rays with comparative evaluation of joints, localization and severity of deformity, state of regeneration process and bone state; ultrasound examination of soft tissues (ligaments, muscles); biomechanical studies.Results: all methods of examination are described. The most significant secondary changes of injured leg are pointed out: the magnitude, type and localization of deformity; regeneration process and bone state; arthritis changes in the joints; infringement of soft tissues; changes in podogramme.Conclusions: usage of suggested plan of examination of patients with extraarticular deformities of the tibia and femur allowed us to determine parameters of anamnesis, general and local status, secondary changes in soft tissues which have influence on the choice of method of treatment.Одним из осложнений лечения пациентов с диафизарными переломами костей нижней конечности является формирование выраженной угловой деформации. Клиническая значимость таких нарушений осевых взаимоотношений обусловлена степенью влияния их на функцию конечности в целом.Цель: изучить изменения в тканях поврежденных сегментов и конечности в целом, которые влияют на выбор лечебной тактики у пациентов с посттравматическими внесуставными деформациями бедренной кости и костей голени.Методы: проанализированы результаты лечения 38 пострадавших с посттравматическими внесуставными деформациями бедренной кости и костей голени. Всем больным проведено комплексное клинико-инструментально-лучевое обследование согласно предложенной схеме. Оно включало: анализ общего статуса пациента и состояния поврежденной конечности; рентгенографию со сравнительной оценкой суставов, выраженности и локализации деформации, состояния репаративного процесса и костной ткани; ультрасонографию мягкотканных структур (сухожилия и мышцы); биомеханические (статографические) исследования.Результаты: описаны методики проведения всех видов обследования. Указаны наиболее значимые вторичные изменения в поврежденной конечности: величина, вид и локализация деформации; состояние репаративного процесса и костной ткани; артрозные изменения в суставах; нарушение структуры и эхогенности мышечной ткани; изменение параметров статограммы.Выводы: использование предложенной схемы обследования больных с посттравматическими внесуставными деформациями бедра и голени позволяет выделить параметры анамнеза заболевания и общего/локального статуса, вторичных изменений в тканях поврежденной конечности, влияющие на выбор лечебной тактики.Одним з ускладнень лікування пацієнтів із діафізарними переломами кісток нижньої кінцівки є формування вираженої кутової деформації. Клінічна значущість таких порушень осьових взаємовідносин обумовлена ступенем впливу їх на функцію кінцівки загалом.Мета: вивчити зміни в тканинах ушкоджених сегментів і кінцівки загалом, які впливають на вибір лікувальної тактики в пацієнтів із післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегнової кістки та кісток гомілки.Методи: проаналізовано результати лікування 38 постраждалих із післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегнової кістки та кісток гомілки. Усім хворим проведено комплексне клініко-інструментально-променеве обстеження згідно зі запропонованою схемою. Воно містило: аналіз загального статусу пацієнта і стану ушкодженої кінцівки; рентгенографію з порівняльним оцінюванням суглобів, вираженості та локалізації деформації, стану репаративного процесу та кісткової тканини; ультрасонографію м’якотканинних структур (сухожилля та м’язи); біомеханічні (статографічні) дослідження.Результати: описані методики проведення всіх видів обстеження. Вказані найбільш значущі вторинні зміни в ушкодженій кінцівці: величина, вид і локалізація деформації; стан репаративного процесу та кісткової тканини; артрозних змін в суглобах; порушення структури й ехогенності м’язової тканини; зміна параметрів статограми.Висновки: використання запропонованої схеми обстеження хворих із післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегна та гомілки дає змогу виділити параметри анамнезу захворювання та загального/локального статусу, вторинних змін у тканинах ушкодженої кінцівки, які впливають на вибір лікувальної тактики.