Аналіз функціонального стану хребта за умов хірургічного лікування вибухових переломів грудного та поперекового відділів

Abstract

Burst fracture — is traumatic injury under the influence of high-energy axial compression which results multifragmentary vertebrae fracture with penetration of bone fragments into spine canal and paravertebral tissues.Objective: to analyze the magnitude of kyphotic deformity and indexes of sagittal spine balance after surgical treatment of burst fractures.Methods: retrospective study was made of 99 case histories. Criteria of inclusion were: incomplete burst (type А3.1) and incomplete split burst fracture (А3.2), complete burst fracture (type А3.3), vertebrae body with destruction (АВ) and rotation (АС). All patients were divided into 4 groups: I (17 patients) — transpedicular fixation with six screws; II (55) — posterior fixation with eight screws; III (22) — anterior-posterior combined spinal 360° fusion; IV (5) — tree column reconstruction from posterior approach.Results: fixation with six screws was used mostly in patients with type A3.1 fractures, it allowed us to correct kyphotic deformity in average 8.4º ± 6.5º and provide stable osteosynthesis. In patients of II group the magnitude of kyphotic deformity after trauma was 16.4º ± 6.9º, the average magnitude of its correction was 12.6º ± 7.0º. In the III group of patients this index was 18.3º ± 9.7º, and in the IV — 18.67º ± 2.08º.Conclusions: The choice of method of fixation depends on the morphology of injury. Totally surgical treatment of burst fractures can provide preservation of sagittal vertical axis. Usage of eight screws fixation and combined anterior and posterior spine 360° fusion is the most effective for deformity correction.Взрывной перелом позвоночника — это травматическое повреждение под воздействием высокоэнергетического осевого сжатия, в результате которого образуется многофрагментарный перелом тела позвонка с проникновением костных отломков в позвоночный канал и превертебральные ткани.Цель: проанализировать величины кифотической деформации и показателей сагиттального баланса позвоночника в результате лечения пациентов со взрывными переломами.Методы: проведен ретроспективный анализ 99 историй болезни. Критерии включения: неполный взрывной перелом (типа А3.1) и неполный взрывной с раскалыванием (А3.2), полный взрывной (А3.3), тела позвонка с деструкцией (АВ) и ротацией (АС). Всех больных распределили на 4 группы: I (17 человек) — шестивинтовая транспедикулярная фиксация; II (55) — задняя восьмивинтовая; III (22) — передне-задний комбинированный спондилодез на 360º; IV (5) — трехколонная реконструкция из заднего доступа.Результаты: метод шестивинтовой фиксации применен преимущественно у больных с переломом типа А3.1, что позволило выполнить коррекцию кифотической деформации в среднем на 8,4º ± 6,5º и обеспечить стабильный остеосинтез. У пациентов ІІ группы средняя величина кифотической деформации после травмы была 16,4º ± 6,9º, средняя величина ее коррекции составила 12,6º ± 7,0º. В III группе этот показатель равен 18,3º ± 9,7º, а в IV — 18,67º ± 2,08º.Выводы: выбор метода фиксации взрывных переломов зависит от морфологии повреждения. В целом, хирургическое лечение пациентов с переломами тел позвонков обеспечивает сохранение сагиттальной вертикальной оси. Использование восьмивинтовой фиксации и комбинированного передне-заднего спондилодеза на 360º наиболее эффективно для достижения коррекции деформации. Вибуховий перелом хребта — це травматичне ушкодження під впливом високоенергетичного осьового стиснення, у результаті якого утворюється багатофрагментарний перелом тіла хребця з проникненням кісткових відламків у хребтовий канал і превертебральні тканини.Мета: проаналізувати величини кіфотичної деформації та показників сагітального балансу хребта в результаті лікування пацієнтів із вибуховими переломами.Методи: проведено ретроспективний аналіз 99 історій хвороби. Критерії включення: неповний вибуховий перелом (типу А3.1) і неповний вибуховий із розколюванням (А3.2), повний вибуховий (А3.3), тіла хребця з деструкцією (АВ) і ротацією (АС). Усіх хворих розподілили на 4 групи: I (17 осіб) — шестигвинтова транспедикулярна фіксація; II (55) — задня восьмигвинтова; III (22) — передньо-задній комбінований спондилодез на 360º; IV (5) — триколонна реконструкція зі заднього доступу.Результати: метод шестигвинтової фіксації застосовано переважно у хворих із переломом типу А3.1, що дало змогу виконати корекцію кіфотичної деформації в середньому на 8,4º ± 6,5º і забезпечити стабільний остеосинтез. У пацієнтів ІІ групи середня величина кіфотичної деформації після травми була 16,4º ± 6,9º, середня величина її корекції склала 12,6º ± 7,0º. У III групі цей показник дорівнював 18,3º ± 9,7º, а в IV — 18,67º ± 2,08º.Висновки: вибір методу фіксації вибухових переломів залежить від морфології ушкодження. Загалом, хірургічне лікування пацієнтів із переломами тіл хребців забезпечує збереження сагітальної вертикальної осі. Використання восьмигвинтової фіксації та комбінованого передньо-заднього спондилодезу на 360º є найефективнішим для досягнення корекції деформації.