Диференційований підхід до вибору ацетабулярного компонента в разі ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз

Abstract

After the total hip arthroplasty in patients with dysplastic hip arthritis (DHA), the number of complications associated with implant instability, in particular, the acetabular component, remains high.Objective: to develop the concept of differentiated choice of acetabular component at different stages of process with national modular implants ORTEN.Methods: 322 patients with DHA (394 total hip arthroplasty) were examined. According to Crowe classification, DHA I degree was detected in 40 (12.4 %) cases, II — 142 (44.1 %), III — 126 (39 %), IV — 14 (4.4 %). A severe degree of DHA was defined in 282 (87.6 %) patients. Modular implants ORTEN were used in 361 (91.6 %) cases, Zimmer — in 24 (6.1 %), Stryker — in 9 (2.3 %).Results: in order to work out the concept of differentiated choice of acetabular component in patients with DHA, we evaluated the degree of deformation, depth of the acetabulum, the possibility to achieve the primary and secondary stability of the acetabular component. We designed and certified the modular implants ORTEN with screwed or press-fit acetabular component, or with cemented type of fixation. Non cemented acetabular component of small sizes are designed. Threaded projections of screwed acetabular component provide high stability of fixation in cases with segmental and central defects of acetabulum. Indications to apply at DHA — II, III and IV degrees, I — with concomitant osteoporosis. Acetabular component, with press-fit fixation were used in cases of DHA I and II degrees without significant segmental defects. Cement cups were used in patients with DHA with concomitant osteoporosis. Revision surgeries due to acetabular component instability in the period of 1–10 years were made in 18 (4.6 %) patients: with screwed acetabular component — 11 (3.4 %), with those that were press-fit — 7 (13.7 %).Conclusions: press-fit acetabular component, are better to use in the cases of DHA I and II degrees in the absence of large bone defects; screwed — in cases of osteopenia and osteoporosis, DHA II and III degrees, in cases of deepening of the acetabulum bottom and mediation of acetabular component.После эндопротезирования (ЭП) у больных диспластическим коксартрозом (ДК) частота осложнений, связанных с нестабильностью эндопротеза, в частности, ацетабулярного компонента (АК), остается высокой.Цель: разработать концепцию дифференцированного подхода к выбору конструкции АК с применением модульных отечественных эндопротезов ОРТЭН у больных с различной степенью ДК.Методы: обследовано 322 больных ДК (394 ЭП тазобедренного сустава). По классификации Crowe ДК I степени выявлен в 40 (12,4 %) случаях, II — 142 (44,1 %), III — 126 (39 %), IV — 14 (4,4 %). Тяжелая степень ДК отмечена у 282 (87,6 %) больных. В 361 (91,6 %) случае ЭП при ДК выполнено с применением модульных эндопротезов ОРТЭН, в 24 (6,1 %) — Zimmer, в 9 (2,3 %) — Stryker.Результаты: для разработки концепции дифференцированного выбора АК у больных ДК решали вопрос об оценке степени деформации, глубины вертлужной впадины (ВВ), обеспечении первичной и последующей стабильности АК. Разработан и сертифицирован модульный эндопротез системы ОРТЭН с АК, который завинчивают или запрессовывают, или цементного типа фиксации. Созданы безцементные АК малых размеров. Резьбовые выступы ввинчивающихся АК обеспечивают высокую стабильность фиксации в условиях сегментарных и центральных дефектов ВВ. Показания к применению — ДК II, III и IV степени, I — с сопутствующим остеопорозом. Запрессовываемые АК использованы при ДК I и II степени без значительных сегментарных дефектов. Цементные технологии эндопротезирования применены при ЭП больных ДК с сопутствующим остеопорозом. Ревизионные операции из-за нестабильности АК в период 1–10 лет выполнены у 18 (4,6 %) больных: с ввинчивающимися АК — 11 (3,4 %), запрессовываемыми — 7 (13,7 %).Выводы: запрессовываемые АК целесообразно использовать в случае ДК I и II степени при отсутствии больших дефектов кости, ввинчивающиеся — в условиях остеопении и остеопороза, ДК II и III степени, в случае углубления дна КЗ и медиализации позиции АК.Після ендопротезування (ЕП) хворих на диспластичний коксартроз (ДК) кількість ускладнень, пов’язаних із нестабільністю ендопротеза, зокрема, ацетабулярного компонента (АК), залишається високою.Мета: розробити концепцію диференційованого вибору конструкції АК із використанням вітчизняних модульних ендопротезів ОРТЕН у хворих на ДК різного ступеня.Методи: обстежено 322 хворих на ДК (394 ЕП кульшового суглоба). За класифікацією Crowe ДК I ступеня виявлено в 40 (12,4 %) випадках, II — 142 (44,1 %), III — 126 (39 %), IV — 14 (4,4 %). Тяжкий ступінь ДК визначено в 282 (87,6 %) пацієнтів. У 361 (91,6 %) випадку використано модульні ендопротези ОРТЕН, у 24 (6,1 %) — Zimmer, у 9 (2,3 %) — Stryker.Результати: для розроблення концепції диференційованого вибору АК у хворих на ДК вирішували питання щодо оцінювання ступеня деформації, глибини кульшової западини (КЗ), забезпечення первинної та подальшої стабільності АК. Розроблено та сертифіковано модульні ендопротези системи ОРТЕН із АК, який загвинчують або запресовують, або цементного типу фіксації. Створено безцементні АК малих розмірів. Різьбові виступи загвинчуваних АК забезпечують високу стабільність фіксації за умов сегментарних і центральних дефектів КЗ. Показання до застосування — ДК II, III та IV ступеня, I — із супутнім остеопорозом. АК, які запресовують, використані в разі ДК I та II ступеня без значних сегментарних дефектів. Цементні технології ендопротезування були вжиті за ЕП хворих на ДК із супутнім остеопорозом. Ревізійні операції через нестабільність АК у період 1–10 років виконані у 18 (4,6 %) хворих: із загвинчуваними АК — 11 (3,4 %), із такими, що запресовують — 7 (13,7 %).Висновки: АК, які запресовують, доцільно використовувати у разі ДК I та II ступеня за відсутності великих дефектів кістки; загвинчувані — за умов остеопенії та остеопорозу, ДК II та III ступеня, у разі поглиблення дна КЗ та медіалізації позиції АК.