Особливості лікування переломів головки стегнової кістки

Abstract

In recent decades, the number of femoral head fractures (FHF) has been slowly increasing, which are due to an increase in the incidence of road traffic accidents and survival after high-energy injuries.Objective: to analyze the results of surgical and conservative treatment of the FHF and to prove treatment tactics of this injury.Methods: a retrospective analysis of the results of treatment of patients with the FHF from 2002 to 2017 was carried out. Before the operation X-ray and CT examinations of pelvic bones were made. Fractures were distributed according to the classification Pipkin: type I — 10 (25,6 %) patients, II — 7 (17.9 %), III — 1 (2.6 %), IV — 21 (53.8 %). Conservative treatment after elimination of dislocation was performed in 8 (20.5 %) patients: type Pipkin I — 6 (15.4 %); Pipkin II — 2 (5.1 %). Results: there were such complications as: heterotopic ossification in 1 (3.0 %) patients, aseptic necrosis of the femoral head — 7 (23.3 %), (2 — with fractures Pipkin II, 5 — Pipkin IV). In the period from 12 to 36 months after the injury, 32 (76.9 %) patients had got results of treatment according to the Thompson-Epstein scale: excellent — 9 (28.1 %), good — 10 (31.3 %), satisfactory — 5 (15.6 %), unsatisfactory — 8 (25.0 %).Conclusions: in the case of type-fractures of Pipkin I and II, better functional results were obtained compared with the more severe type of Pipkin IV fracture. Late open reduction of displaced fractures resulted in the development of aseptic femoral head necrosis in 66.7 % of cases. The choice of the method of treatment of the FHF depends on the type of fracture. In the case of fractures like Pipkin I conservative treatment has led to a high percentage of good results. Under conditions of Pipkin II type fractures, the best indexes were observed after open reduction and osteosynthesis of fragments, Pipkin III — hip joint replacement, Pipkin IV — osteosynthesis of acetabulum and FHF.В последние десятилетия постоянно возрастает количество переломов головки бедренной кости (ГБК), которые обусловлены повышением частоты дорожно-транспортных происшествий и выживаемости после высокоскоростных травм.Цель: проанализировать результаты хирургического и консервативного лечения переломов ГБК и обосновать тактику лечения этого повреждения.Методы: проведен ретроспективный анализ результатов лечения пациентов с переломами ГБК с 2002 по 2017 г. Перед операцией пострадавшим выполнена рентгенография и КТ костей таза. Переломы распределили по классификации Pipkin: тип I — 10 (25,6 %) человек, II — 7 (17,9 %), III — 1 (2,7 %), IV — 21 (53,8 %). Консервативное лечение после устранения вывиха выполнено 8 (20,5%) пациентам: тип Pipkin I — 6 (15,4 %); Pipkin II — 2 (5,1 %).Результаты: обнаружены осложнения, среди которых гетеротопическая оссификация — у 1 (3,0 %) пациента, асептический некроз ГБК — 7 (23,3 %); 2 — с переломами типа Pipkin II, 5 — Pipkin IV. В период от 12 до 36 мес. после травмы у 32 (76,9 %) полученых получены следующие результаты лечения по шкале Thompson-Epstein: отличные — 9 (28,1 %), хорошие — 10 (31,3 %), удовлетворительные — 5 (15,6 %), неудовлетворительные — 8 (25,0 %).Выводы: при переломах типов Pipkin I и II достигнуты лучшие функциональные результаты по сравнению с более тяжелым типом перелома Pipkin IV. Позднее открытое вправление невправленных переломовывихов привело к развитию асептического некроза ГБК в 66,7 % случаев. Выбор метода лечения переломов ГБК зависит от типа перелома. В случае переломов типа Pipkin I консервативное лечение привело к высокому проценту хороших результатов. При переломах типа Pipkin II лучшие показатели наблюдали после открытого вправления и остеосинтеза фрагментов, Pipkin III — эндопротезирования, Pipkin IV — остеосинтеза ГБК и перелома вертлужной впадины.Останніми десятиліттями невпинно зростає кількість переломів головки стегнової кістки (ГСК), які обумовлені підвищенням частоти дорожньо-транспортних пригод і виживаності після високошвидкісних травм.Мета: проаналізувати результати хірургічного та консервативного лікування переломів ГСК і обґрунтувати тактику лікування цього ушкодження.Методи: проведено ретроспективний аналіз результатів лікування пацієнтів із переломами ГСК з 2002 по 2017 р. Перед операцією постраждалим виконано рентгенографію і КТ кісток таза. Переломи розподілили за класифікацією Pipkin: тип I — 10 (25,6 %) осіб, II — 7 (17,9 %), III — 1 (2,7 %), IV — 21 (53,8 %). Консервативне лікування після усунення вивиху виконано 8 (20,5 %) пацієнтам: тип Pipkin I — 6 (15,4 %); Pipkin II — 2 (5,1 %).Результати: виявлено ускладнення, серед яких гетеротопічна осифікація — у 1 (3,0 %) пацієнта, асептичний некроз ГСК — 7 (23,3 %); 2 — з переломами типу Pipkin II, 5 — Pipkin IV. У період від 12 до 36 міс. після травми у 32 (76,9 %) пацієнтів отримані такі результати лікування за шкалою Thompson-Epstein: відмінні — 9 (28,1 %), хороші — 10 (31,3 %), задовільні — 5 (15,6 %), незадовільні — 8 (25,0 %).Висновки: у разі переломів типів Pipkin I і II досягнуто кращі функціональні результати порівняно з важчим типом перелому Pipkin IV. Пізнє відкрите вправлення невправлених переломовивихів призвело до розвитку асептичного некрозу ГСК в 66,7 % випадків. Вибір методу лікування переломів ГСК залежить від типу перелому. У разі переломів типу Pipkin I консервативне лікування привело до високого відсотка хороших результатів. За умов переломів типу Pipkin II кращі показники спостерігали після відкритого вправлення й остеосинтезу фрагментів, Pipkin III — ендопротезування, Pipkin IV — остеосинтезу ГСК і перелому кульшової западини.