Аналіз характеру та тяжкості ушкоджень у пацієнтів із травматичними ураженнями плечового сплетення

Abstract

Brachial plexus lesions (BPL) is a severe, disabling pathology is mostly occur in young patients of working age. Often, BPL is combined with other injuries, which significantly aggravate the diagnosis, and therefore delay the start of treatment. Objective: to analyze the characteristics of injuries in patients with traumatic BPI, that has been surgically treated at our center. Methods: retrospective analysis of 237 patients was performed, study included only patients with traumatic brachial plexus injuries, that has been surgically treated at our center, from 2000 to 2019. All patients underwent a thorough anamnesis, orthopedic-neurological examination, radiography, ultrasound, CT, MRI, NCS, ENMG. Particular attention was paid to the etiology, anatomical localization of the lesion, and presence of associated lesions. Results: 84.4 % of patients with BPL had other injuries. In patients of the younger age group (up to 50 y. o.) among the causes of this injury prevailed motorcycle road-traffic accident with root lesions, while in patients after the age of 50 y. o. — fell with injury at the level of cords. Root avulsions are characterized by high energy trauma, while lesions of the brachial plexus cords result from low-energy trauma. Most characteristic of the preganglionic injuries of the brachial plexus were their combination with traumatic brain injury and chest injuries, while for the injury at the level of cords were humerus fractures. Retroclavicular injuries (injury at the devisions level) were characterized by both combination of closed traumatic brain injury and fractures of clavicle and humerus. Conclusions: Most common BPL occur in three critical zones: preganglionic — 36.3 %, subclavicular — 35.4 %, and retroclavicular — 20.3 %. Risk group of patients with BPL should include patients with polytrauma, patients who had injuries traffic accident, falling or significant upper extremity traction.Поражение плечевого сплетения (ПС) — тяжелая инвалидизирующая травма, характерная для молодых людей трудоспособного возраста. Нередко она сочетается с другими повреждениями, что значительно затрудняет диагностику и откладывает начало лечения.Цель: проанализировать повреждения у пациентов с травматическими повреждениями ПС, которые получили хирургическое лечение в нашем центре.Методы: проведен ретроспективный анализ 237 пострадавших с травматическими поражениями ПС, которые с 2000 по 2019 год получили хирургическое лечение. У всех пациентов проведен сбор анамнеза, ортопедо-неврологическое обследование, рентгенография, УЗИ, КТ, МРТ, электронейромиография. Особое внимание уделяли этиологии, анатомической локализации травмы, наличию сопутствующих повреждений.Результаты: у 84,4 % больных травма ПС сочеталась с другими. У пациентов младших возрастных групп (до 50 лет) среди причин указанного повреждения преобладало дорожно-транспортное происшествие (ДТП) на мотоцикле с травмой на уровне корешков, у пострадавших в возрасте после 50 лет — падение с поражением на уровне пучков. Для повреждения корешков ПС характерна высокоэнергетическая травма, а дефект пучков происходит вследствие низкоэнергетической. Установлено, что преганглионарные повреждения ПС часто сочетались с черепно-мозговой травмой и поражениями органов грудной полости, а повреждения на уровне пучков — с переломами плечевой кости. Заключичные повреждения (на уровне отделов ПС) встречались в комбинации и с закрытой черепно-мозговой травмой, и с переломами ключицы и плечевой кости.Выводы: чаще всего повреждение ПС происходит в трех критических зонах: преганглионарной — 36,3 %, подключичной — 35,4 %, заключичной — 20,3 %. В группу риска поражения ПС следует отнести пациентов с политравмой; пострадавших в результате ДТП, падения или значительной тракции верхней конечности.Ураження плечового сплетіння (ПС) — важка інвалідизуюча травма, характерна для молодих людей працездатного віку. Нерідко вона поєднується з іншими ушкодженнями, що значно ускладнює діагностику та відкладає початок лікування.Мета: проаналізувати ушкодження в пацієнтів із травматичними ушкодженнями ПС, які отримали хірургічне лікування в нашому центрі.Методи: проведено ретроспективний аналіз 237 постраждалих із травматичними ураженнями ПС, які з 2000 по 2019 рік отримали хірургічне лікування. У всіх пацієнтів проведено збір анамнезу, ортопедо-неврологічне обстеження, рентгенографію, УЗД, КТ, МРТ, електронейроміографію. Особливу увагу приділяли етіології, анатомічній локалізації травми, наявності супутніх ушкоджень.Результати: у 84,4 % хворих травма ПС поєднувалася з іншими. У молодших пацієнтів (до 50 років) серед причин зазначеного ушкодження переважала дорожньо-транспортна пригода (ДТП) на мотоциклі з травмою на рівні корінців, у постраждалих у віці після 50 років — падіння з ураженням на рівні пучків. Для ушкодження корінців ПС характерна високоенергетична травма, а дефект пучків відбувається внаслідок низькоенергетичної. Установлено, що прегангліонарні ушкодження ПС часто поєднувалися з черепно-мозковою травмою й ураженнями органів грудної порожнини, а ушкодження на рівні пучків — із переломами плечової кістки. Заключичні ушкодження (на рівні відділів ПС) траплялися в комбінації і з закритою черепно-мозковою травмою, і з переломами ключиці та плечової кістки.Висновки: найчастіше ушкодження ПС відбувається в трьох критичних зонах: прегангліонарних — 36,3 %, підключичній — 35,4 %, заключичній — 20,3 %. До групи ризику ураження ПС слід віднести пацієнтів із політравмою; які постраждали внаслідок ДТП, падіння або значною тракції верхньої кінцівки.