Ретроспективне порівняльне дослідження хірургічного лікування пацієнтів із переломами задньої стінки кульшової западини
Вантажиться...
Дата
ORCID
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник/консультант
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Редакція журналу «Ортопедія, травматологія та протезування»
Анотація
Background: The development of the new minimally invasive and less traumatic approaches for the treatment of acetabular fractures is a priority direction of modern orthopaedics. Objective: to compare the results of surgical treatment of patients with fractures of the posterior acetabular wall by using KocherLangenbeck approach and a new minimally invasive approach. Material and methods: A retrospective comparative study of the results of treatment of 72 patients with the posterior acetabular wall fractures was conducted. A control group of 38 patients were treated with traditional Kocher-Langenbeck approach, the main group of 34 patients were treated with new minimally invasive surgical approach to the acetabulum. A complex assessment of the treatment results was performed with the evaluation of bioelectrical activity of the lower limbs muscles by electromyography, and evaluation the peripheral circulation by rheovasography, the functional state of the hip after surgical treatment was assessed according to Harris Hip Score, and the amount of postoperative complications within 8 and 12 months after surgical treatment was accounted. Results: The proposed minimally invasive approach has a less negative influence to the functional activity to the pelvic muscles (m. gluteus maximus and m.quadriceps femoris) than traditional Kocher-Langenbeck approach in one year after surgery. According to rheovasography data we noticed a faster recovery of peripheral circulation in patients of the main group compared to the control one. Functional state of the hip joint by Harris Hip score in 1 year after surgery averaged in the main group (86.6 ± 15.9) points and (65.2 ± 20.4) in the control group. Complications occurred in 50% in the main group against 71% in the control. Conclusion: the obtained data allowed us to recommend a new developed minimally invasive approach for the treatment of posterior acetabular wall fractures.
Разработка новых малоинвазивных и малотравматичных доступов для лечения переломов стенок вертлужной впадины является приоритетным направлением современной ортопедии.Цель: сравнить результаты хирургического лечения пациентов с переломами задней стенки вертлужной впадины при использовании доступа Кохера–Лангенбека и разработанного малотравматичного доступа.Методы: проведено ретроспективное сравнительное исследование результатов лечения 72 больных с переломами задней стенки вертлужной впадины. В контрольную группу вошли 38 человек, которых оперировали традиционным способом с использованием доступа Кохера–Лангенбека, в основную — 34 пациента, у которых применен разработанный малоинвазивный доступ. Комплексная оценка результатов лечения включала анализ биоэлектрической активности мышц (метод электромиографии), периферического кровообращения (реовазография), функционального состояния тазобедренного сустава пациента по шкале Harris через 8 и 12 мес., количества послеоперационных осложнений через год после хирургического вмешательства.Результаты: использование предложенного малоинвазивного доступа в меньшей степени нарушает функциональную активность мышц тазового пояса, а именно — большой ягодичной и прямой порции четырехглавой мышцы бедра, чем традиционный способ с использованием доступа Кохера–Лангенбека через год после операции. По данным реовазографии отмечена тенденция к более быстрому восстановлению периферического кровообращения у пациентов основной группы по сравнению с контрольной. Функциональное состояние тазобедренного сустава по шкале Harris через год после операции составило в среднем в основной группе (86,6 ± 15,9) балла против (65,2 ± 20,4) в контрольной, а количество осложнений — 50 % против 71 % соответственно.Выводы: полученные данные позволяют рекомендовать разработанный малоинвазивный доступ лечения повреждений задней стенки вертлужной впадины к широкому использованию.
Розроблення нових малоінвазивних і малотравматичних доступів для лікування переломів стінок кульшової западини є пріоритетним напрямом сучасної ортопедії.Мета: порівняти результати хірургічного лікування пацієнтів із переломами задньої стінки кульшової западини за умов використання доступу Кохера–Лангенбека і розробленого малотравматичного доступу.Методи: проведено ретроспективне порівняльне дослідження результатів лікування 72 хворих із переломами задньої стінки кульшової западини. До контрольної групи увійшли 38 осіб, яких оперували традиційним способом із використанням доступу Кохера–Лангенбека, в основну — 34 пацієнти, у яких застосований розроблений малоінвазивний доступ. Комплексне оцінювання результатів лікування включало аналіз біоелектричної активності м’язів (метод електроміографії), периферичного кровообігу (реовазографія), функціонального стану кульшового суглоба пацієнта за шкалою Harris через 8 і 12 міс., кількості післяопераційних ускладнень через рік після хірургічного втручання.Результати: використання запропонованого малоінвазивного доступу меншою мірою порушує функціональну активність м’язів тазового пояса, а саме — великого сідничного та прямої порції чотириголового м’яза стегна, ніж традиційний спосіб із використанням доступу Кохера–Лангенбека через рік після операції. За даними реовазографії виявлено тенденцію до швидшого відновлення периферичного кровообігу в пацієнтів основної групи порівняно з контрольною. Функціональний стан кульшового суглоба за шкалою Harris через рік після операції становив у середньому в основній групі (86,6 ± 15,9) балу проти (65,2 ± 20,4) у контрольній, а кількість ускладнень — 50 % проти 71 % відповідно.Висновки: отримані результати дають змогу рекомендувати розроблений малоінвазивний доступ лікування ушкоджень задньої стінки кульшової западини до широкого використання.
Разработка новых малоинвазивных и малотравматичных доступов для лечения переломов стенок вертлужной впадины является приоритетным направлением современной ортопедии.Цель: сравнить результаты хирургического лечения пациентов с переломами задней стенки вертлужной впадины при использовании доступа Кохера–Лангенбека и разработанного малотравматичного доступа.Методы: проведено ретроспективное сравнительное исследование результатов лечения 72 больных с переломами задней стенки вертлужной впадины. В контрольную группу вошли 38 человек, которых оперировали традиционным способом с использованием доступа Кохера–Лангенбека, в основную — 34 пациента, у которых применен разработанный малоинвазивный доступ. Комплексная оценка результатов лечения включала анализ биоэлектрической активности мышц (метод электромиографии), периферического кровообращения (реовазография), функционального состояния тазобедренного сустава пациента по шкале Harris через 8 и 12 мес., количества послеоперационных осложнений через год после хирургического вмешательства.Результаты: использование предложенного малоинвазивного доступа в меньшей степени нарушает функциональную активность мышц тазового пояса, а именно — большой ягодичной и прямой порции четырехглавой мышцы бедра, чем традиционный способ с использованием доступа Кохера–Лангенбека через год после операции. По данным реовазографии отмечена тенденция к более быстрому восстановлению периферического кровообращения у пациентов основной группы по сравнению с контрольной. Функциональное состояние тазобедренного сустава по шкале Harris через год после операции составило в среднем в основной группе (86,6 ± 15,9) балла против (65,2 ± 20,4) в контрольной, а количество осложнений — 50 % против 71 % соответственно.Выводы: полученные данные позволяют рекомендовать разработанный малоинвазивный доступ лечения повреждений задней стенки вертлужной впадины к широкому использованию.
Розроблення нових малоінвазивних і малотравматичних доступів для лікування переломів стінок кульшової западини є пріоритетним напрямом сучасної ортопедії.Мета: порівняти результати хірургічного лікування пацієнтів із переломами задньої стінки кульшової западини за умов використання доступу Кохера–Лангенбека і розробленого малотравматичного доступу.Методи: проведено ретроспективне порівняльне дослідження результатів лікування 72 хворих із переломами задньої стінки кульшової западини. До контрольної групи увійшли 38 осіб, яких оперували традиційним способом із використанням доступу Кохера–Лангенбека, в основну — 34 пацієнти, у яких застосований розроблений малоінвазивний доступ. Комплексне оцінювання результатів лікування включало аналіз біоелектричної активності м’язів (метод електроміографії), периферичного кровообігу (реовазографія), функціонального стану кульшового суглоба пацієнта за шкалою Harris через 8 і 12 міс., кількості післяопераційних ускладнень через рік після хірургічного втручання.Результати: використання запропонованого малоінвазивного доступу меншою мірою порушує функціональну активність м’язів тазового пояса, а саме — великого сідничного та прямої порції чотириголового м’яза стегна, ніж традиційний спосіб із використанням доступу Кохера–Лангенбека через рік після операції. За даними реовазографії виявлено тенденцію до швидшого відновлення периферичного кровообігу в пацієнтів основної групи порівняно з контрольною. Функціональний стан кульшового суглоба за шкалою Harris через рік після операції становив у середньому в основній групі (86,6 ± 15,9) балу проти (65,2 ± 20,4) у контрольній, а кількість ускладнень — 50 % проти 71 % відповідно.Висновки: отримані результати дають змогу рекомендувати розроблений малоінвазивний доступ лікування ушкоджень задньої стінки кульшової западини до широкого використання.
Опис
Бібліографічний опис
2, 24–32