Покрокове оволодіння ортопедом симулятивною навичкою остеосинтезу методом Peyton

Abstract

Obtaining of surgical skills in «Ideal Conditions» with simulation training can improve the results in practice both for beginners and experienced specialists. There are various methodological approaches to the gradual mastery of a certain skill. Methodology of Peyton provides four steps: demonstration, deconstruction, comprehension, performance. Objective: to determine the effectiveness of obtaining a simulation osteosynthesis skills by orthopedic physicians during training with Peyton method. Methods: we made a four-step Peyton’s simulated practical training of osteosynthesis with stable-functional extra-bone fixators LCP on dummies with isolated fragments of a complex intra-articular fracture. Physicians (35) were divided into two groups according to their experience. The initial level of theoretical knowledge was determined by standard tests. The effectiveness of mastering a skill was assessed by the developed six-point scale. Results: the initial level of theoretical knowledge averaged 27 % for cadet physicians and 13 % for residents. When teaching practical skills, the assimilation of material among traumatologists on step I is estimated at (23.3 ± 7.2) %, step II — (29.5 ± 5.5) %, III — (42.3 ± 8.6) %, IV — (46.2 ± 5.4) %. The indices of residents almost at the first and second steps were (25.3 ± 6.7) % and (35.5 ± 9.5) %, respectively. At the end of step ІІІ (comprehension), an improvement in the assimilation of the material was observed among residents — (51.1 ± 8.1) %, and among experienced physicians — (57.7 ± 6.3) % at step IV. Conclusions: Peyton’s four-step approach showed significant advantages in teaching of practical instrumental skills of complex osteosynthesis. The most significant to assimilate the material, step III should be considered — comprehension. Despite the advantages of Peyton method in teaching of practical skills, new methods of assimilation and modification of existing ones should be done.Освоение хирургических навыков в «идеальных условиях» симулятивного тренинга улучшает результаты применения их на практике и у начинающих, и у опытных специалистов. Существуют различные методологические подходы к поэтапному овладению определенного навыка. Методика Peyton предусматривает четыре шага: демонстрацию, деконструкцию, осознание и выполнение.Цель: определить эффективность овладения симулятивным навыком остеосинтеза врачами-ортопедами при обучении по методике Peyton.Методы: проведено четырехшаговое симулятивное обучение по методу Peyton практическому навыку остеосинтеза с использованием стабильно-функциональных накостных фиксаторов LCP на муляжах с выделенными фрагментами сложного внутрисуставного перелома. Врачей (35) разделили на две группы по стажу работы. Начальный уровень теоретических знаний определили по стандартным тестам. Эффективность усвоения навыка оценили по разработанной шестибалльной шкале.Результаты: начальный уровень теоретических знаний составлял в среднем 27 % для врачей-курсантов и 13 % для интернов. При обучении практическому навыку усвоение материала среди врачей-травматологов на шаге І оценено в (23,3 ± 7,2) %, шаге II — (29,5 ± 5,5) %, III — (42,3 ± 8,6) %, IV — (46,2 ± 5,4) %. Показатели врачей-интернов на І и ІІ шагах составили (25,3 ± 6,7) % и (35,5 ± 9,5) % соответственно. В конце шага ІІІ (осознание) наблюдали улучшение усвоения материала и среди врачей-интернов — (51,1 ± 8,1) %, и среди опытных специалистов — (57,7 ± 6,3) % на этапе IV.Выводы: четырехшаговый подход Peyton показал существенные преимущества в обучении практическому инструментальному навыку сложного остеосинтеза. Наиболее весомым для усвоения материала следует считать шаг III — осознание. Несмотря на преимущества использования метода Peyton в обучении практическим навыкам, следует создавать новые методы для усвоения материала и исследовать модификации существующих.Засвоєння хірургічних навичок в «ідеальних умовах» симулятивного тренінгу покращує результати застосування їх на практиці як у початківців, так і у досвідчених фахівців. Існують різні методологічні підходи до поетапного оволодіння певної навички. Методика Peyton передбачає чотири етапи: демонстрацію, деконструкцію, усвідомлення та виконання.Мета: визначити ефективність оволодіння симулятивною навичкою остеосинтезу лікарями-ортопедами за умов навчання за методикою Peyton. Методи: проведено чотирикрокове симулятивне навчання за методом Peyton практичній навичці остеосинтезу з використанням стабільно-функціональних накісткових фіксаторів LCP на муляжах із виділеними фрагментами складного внутрішньосуглобового перелому. Лікарів (35) розділили на дві групи за стажем роботи. Початковий рівень теоретичних знань визначили за стандартними тестами. Ефективність засвоєння досвіду оцінили за розробленою шестибальною шкалою.Результати: початковий рівень теоретичних знань становив у середньому 27 % для лікарів-курсантів і 13 % для інтернів. У процесі навчання практичній навичці засвоєння матеріалу серед лікарів-травматологів на кроці І оцінено в (23,3 ± 7,2) %, кроці II — (29,5 ± 5,5) %, III — (42,3 ± 8,6 ) %, IV — (46,2 ± 5,4) %. Показники лікарів-інтернів на І та ІІ етапах склали (25,3 ± 6,7) % і (35,5 ± 9,5) % відповідно. Наприкінці кроку ІІІ (усвідомлення) спостерігали поліпшення засвоєння матеріалу й серед лікарів-інтернів — (51,1 ± 8,1) %, і серед досвідчених фахівців — (57,7 ± 6,3) % на етапі IV. Висновки: чотирикроковий підхід Peyton показав суттєві переваги в навчанні практичній інструментальній навичці складного остеосинтезу. Найбільш вагомим для засвоєння матеріалу слід вважати крок III — усвідомлення. Незважаючи на переваги використання методу Peyton в навчанні практичним навичкам, слід створювати нові методи для засвоєння матеріалу та досліджувати модифікації наявних.