Підходи до хірургічного лікування та антибактеріальної терапії хворих на хронічну інфекцію після бойових поранень

Abstract

Fracture-related infection following orthopedic surgery, especially in cases of war-related trauma, represents a grave complication. The injuries sustained in war often entail severe damage to soft tissues, including significant impairment of vessels, nerves, tendons, muscles, and result in substantial bone defects. Complicating matters further, these infections often involve multidrug-resistant pathogens, making effective treatment a significant challenge. Optimal management of patients with combat-related trauma and signs of infection necessitates specialized care in dedicated centers. The approach to treatment should be guided by a well-defined algorithm that incorporates appropriate surgical interventions alongside systemic and localized antibiotic administration. In instances where chronic infection manifests after war-related injuries and specific causative agents are not definitively identified, initiating empiric therapy is advisable. A combination of meropenem, colistin, and vancomycin can be a suitable choice for initial treatment. Subsequently, once the causative microbes are identified, targeted treatment can be prescribed based on the susceptibility patterns. This article delves into the primary pathogens commonly found in war-related wounds and provides effective antibiotic regimens based on the specific microorganisms. One promising approach for managing severe war injuries is suppressive antibiotic therapy, which enhances the prospects of successful treatment. The comprehensive strategy outlinedhere aims to mitigate the serious risks posed by fracture-related infections in the context of war-induced trauma, ultimately improving patient outcomes and prognosis.Інфекція, пов’язана з переломом після ортопедичної операції, особливо у випадках травми, пов’язаної з війною, є серйозним ускладненням. Поранення, отримані на війні, часто супроводжуються важкими ураженнями м'яких тканин, у тому числі значними пошкодженнями судин, нервів, сухожилок, мʼязів і супроводжуються наявністю значних кісткових дефектів. Ще більше ускладнює ситуацію те, що ці інфекції часто включають патогени, що є стійкими до основних груп антибіотиків, що робить ефективне лікування серйозною проблемою. Лікування пацієнтів з бойовими травмами та ознаками інфекції вимагає ретельного підходу і лікування в спеціалізованих ортопедо-травматологічних центрах. Підхід до лікування має ґрунтуватися на чітко визначеному алгоритмі, який включає відповідні хірургічні втручання поряд із системним та локалізованим призначенням антибіотиків. У випадках, коли хронічна інфекція проявляється після поранень, внаслідок бойових дій і конкретні збудники остаточно не ідентифіковані, доцільно почати емпіричну терапію. Комбінація меропенему, колістину та ванкоміцину може бути відповідним вибором для початкового лікування. Згодом, коли мікроби-збудники виявлені, можна призначити цілеспрямоване лікування на основі антибіотикограми. У цій статті розглядаються основні патогени, які зазвичай зустрічаються при пораненнях, і наводяться ефективні схеми антибіотиків на основі конкретних мікроорганізмів. Одним з ефективних підходів до лікування важких військових поранень є супресивна антибіотикотерапія, яка підвищує перспективи успішного лікування. Комплексна стратегія, викладена тут, має на меті пом’якшити серйозні ризики, пов’язані з інфекційними ускладненнями, у контексті травми, спричиненої війною, і покращити результати та прогноз для пацієнтів.