Дисертації

Постійний URI для цієї колекції

Перегляд

Останні подання

Зараз показано 1 - 15 з 15
  • Документ
    Закрытые переломы диафиза бедра
    (1914) Вегнер К.Ф.
    Протягом останніх трьох десятиліть, - тобто з часу введення асептики і блискучого розвитку порожнинної хірургії, що настав у зв'язку з нею. з часу введення асептики і блискучого розвитку порожнинної хірургії, що настав, у зв'язку з нею, - повсюдно в університетських клініках природним чином відтіснилося одне загальновідоме явище: лікування переломів у них поступово відходило на другий план, бо природно, що за величезного й різноманітного клінічного матеріалу і за цілком повної длi кожного клінічного припущення необхiдностi розширювати свою увагу на всю широку сферу діяльності клінічної та оперативної хірургії, переломи не тільки не могли привертати до себе надто великий інтерес, але нерідко траплялося й те, що переломи за простим первинним діагнозом відсилалися так, ніби вони на багато тижнів займали ліжко, яке можна було б продуктивно використати для набагато цікавіших випадків оперативної хірургії. Коли після закінчення такого терміну нарешті доводилося видаляти цю товсту, нерухому й непроникну гіпсову стіну, яку я стереотипно щоразу ставив між мною й переломом, коли я нарешті виймав кінцівку з її гіпсової труни, то зазвичай доводилося після цього впадати у велику помилку, а саме: констатоване вкорочення кінцівки, отриману в ній деформацію, утворену непереборну нерухомість і атрофію суглобів тощо. визнавати наслідком перелому, а не прямим наслідком мого гіпсування, Тим часом із введенням закону про страхування від нещасних випадків обставини різко змінилися: підвищилися вимоги стосовно лікування переломів, підвищився попит на такі способи лікування, які давали б найменший ступінь інвалідності, тобто приводячи до анатомічної втрати працездатності, тобто до анатомічної втрати працездатності, а не до втрати працездатності. тобто приводячи до анатомічно правильного дослідження, приводили-б у той самий час і до якомога повного відновлення функцій. Отже, стало зрозумілим, що лікувати переломи "як і раніше" вже не можна було. Це було в перших роках нового сторіччя. У той час треба було зовсім не читати медичних журналів для того, щоб не чути про ті чудові і для нас зовсім незрозумілі й загадкові результати, які досягалися в кельнській граж данській лікарні в Bardenheuera, який до всіх переломів застосовував принцип постійного витягування без усяких іммобілізувальних пов'язок. Однак застосування Bardenheuer'овських способів у заводській лікарні виявилося абсолютно неможливим. Для цього потрібна була спеціальна обстановка, навчений персонал, а насамперед - час, що спеціально цьому ділу присвячується. А цього заводська лікарня дати не могла. Цю задачу практично розв'язала Рада З'їзду гірничо-промисловців півдня Росії: засновано було в Харкові центральну лікарню (Медико-механічний Інститут) для гірничоробочих, які постраждали від нещасних випадків. У цій лікарні відразу ж удалося створити всю необхідну обстановку для того, щоб широко розвинути справу лікування переломів і присвятити їм усю ту увагу й усю ту турботу, без яких успiшне лікування переломів немислиме.** У такий спосіб нам стало можливим, поступово вдосконалюючись у техніці застосовуваних способів, домогтися постановки справи лікування переломів на ті фізіологічні основи, які становлять сутність вчення Zuppinger'а: рясний клінічний матеріал, що пройшов за 6 років через Медико-механічний інститут, змусив нас на практиці переконатися в тому, що лікування перелому тільки тоді ведеться правильно, коли об'єктом наших терапевтичних заходів є не тільки переламана кістка, а й уся мускулатура даної кінцівки. За ці 6 років через наші руки пройшло 93 випадки закритих переломів діафіза стегна. Мої висновки з короткого огляду поступового розвитку вчення про переломи з критичною оцінкою різних методів лікування їх, і результати зібраних мною практик за минулі 6 років спостережень у справі лікування діафіза стегна я і постараюся викласти в цій роботі...
  • Документ
    Ремоделирование костной ткани после гипотермии (экспериментальное исследование)
    (2014) Пошелок Д.М.
    Впервые на большом экспериментальном материале (202 белые лабораторные крысы) проведено комплексное исследование структурной организации костной ткани у крыс разного возраста после холодового воздействия, которое привело к гипотермическому состоянию организма (снижение температуры тела у 6- месячных крыс на 2,29 °С, а у старых животных – на 4,04 °С). На основе результатов исследований сделано теоретическое обобщение, а также решена актуальная научная медико-биологическая задача по раскрытию особенностей ремоделирования костной ткани в условиях общей легкой (по классификации J.S. Tuli, 2009) гипотермии. Комплексность исследования (изучение структурных и ультраструктурных изменений клеток и матрикса компактной и губчатой костной ткани животных разного возраста, определение морфометрических показателей, характеризующих ремоделирование костной ткани, а также определение минеральной плотности и микроэлементного состава кости) влияния гипотермии на костную ткань 6- и 24-месячного возраста и, особенно, на ее ремоделирование существенно отличает данную работу от имеющихся в литературе.
  • Документ
    Морфологічні особливості репаративного остеогенезу в умовах аліментарного дефіциту кальцію (експериментальне дослідження
    (2009-10-27) Нікольченко О.А.
    У дисертації представлені результати експериментального дослідження морфологічних особливостей будови кісткової тканини, репаративної регенерації кістки та прояву остеогенних властивостей клітин кісткового мозку лабораторних щурів на фоні модельованого аліментарного дефіциту кальцію. Утримання щурів з 1-місячного віку на низькокальцієвій (0,03 %) дієті впродовж 1, 5, 11 місяців призводить до виникнення структурних змін у кістковій тканині стегнової кістки, які пов’язані з посиленням процесів резорбції (остеокластичної, остеоцитарної, периканалікулярної, пазушної) та зменшенням відносної площі губчастої та компактної кістки. Темпи розвитку та ступінь прояву цих змін найбільш виражені у губчастій кістці самців після 5-місячного аліментарного дефіциту кальцію. Перебіг репаративного остеогенезу на фоні попереднього 5-місячного аліментарного дефіциту кальцію досліджували на моделі травматичного ушкодження дистального метафіза стегнової кістки (наскрізний дірчастий дефект d=1,3 мм), оцінюючи кістковий регенерат щоденно протягом 1-7 діб та через 14, 21, 28 діб після операції. У щурів дослідної групи на ранніх стадіях остеорепарації виявлено уповільнення темпу катаболізму продуктів запалення та процесу диференціювання клітин фібробластичного та остеобластичного диферонів, що пов’язано з низькою функціональною активністю макрофагів, а також меншою кількістю макрофагів, тканинних базофілів і фібробластів порівняно з контрольною групою. На подальших стадіях репаративного остеогенезу спостерігається затримка реорганізації тканин регенерату, більш пізнє формування остеоїду, кісткових трабекул та відновлення кортикальної кістки. Ектопічна трансплантація клітин кісткового мозку на носії з пористого гідроксилапатиту довела, що при низькому вмісті кальцію у раціоні харчування щурів (як донорів, так і реципієнтів) пригнічуються остеогенні властивості цих клітин, через що після 5-місячного аліментарного дефіциту кальцію ектопічно утворена кісткова тканина характеризується меншою площею та зрілістю порівняно з контролем, а після 11-місячного – вона не виявляється.
  • Документ
    Хирургическое лечение ложных суставов шейки бедренной кости
    (1998) Низар Яхья Мохаммад Хасан аль-Смади