Видання ДУ "ІПХС ім. М.І.Ситенка"
Постійний URI для цього фонду
Перегляд
Перегляд Видання ДУ "ІПХС ім. М.І.Ситенка" за назвою
Зараз показано 1 - 20 з 551
Результатів на сторінку
Варіанти сортування
Документ 115 років Державній установі «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України»(2022) Корж М.О.; Танькут В.О.; Голубєва І.В.; Рикун М.Д.Документ 2002 р №1 Повний номер(2002)Документ 2003 р. №1. Повний номер(Крокус, 2003)Документ 2008 р. №4. Повний номер.(Крокус, 2008)Документ 2009 р №4. Повний номер(Крокус, 2009)Документ 2009 р. №1. Повний номер.(Крокус, 2009)Документ 2009 р. №3. Повний номер.(Крокус, 2009)Документ 3D-друк під час планування хірургічних втручань із приводу позасуглобових деформацій нижніх кінцівок(2021) Романенко К.К.; Прозоровський Д.В.; Долуда Я.А.Під час лікування наслідків ушкоджень довгих кісток, зокрема, деформації, украй важливою запорукою отримання хороших функціональних результатів є адекватне планування лікувальних заходів. Використання 3D-моделювання в процесі передопераційного планування дає змогу повніше оцінити як деформацію, так і стан суглобів. Додаткові можливості для планування надає візуалізація ушкодженого сегмента за допомогою об’ємної моделі в реальному розмірі, виготовленої методом 3D-друку в масштабі 1:1. Мета. Проаналізувати можливості використання об’ємних моделей деформованого сегмента в масштабі 1:1 під час планування коригувальних операцій. Методи. Вивчено доцільність використання 3D-моделей, розроблених за результатами КТ-обстеження, у лікуванні 52 хворих із різними післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегна і гомілки, де під час первинної травми лінія перелому була поширена на ділянку суглоба. Клінічні результати оцінювали за класифікаціями SF-36 і AOFAS. Результати. Розрахунок 3D-моделей проводили переважно віртуально за допомогою стандартних комп’ютерних програм із 3D-реконструкцією, а технологію 3D-друку використано для 5 пацієнтів із найскладнішими випадками післятравматичних деформацій нижніх кінцівок. Динаміка функціональних результатів прооперованих хворих за SF-36 і AOFAS за 12 міс. була позитивною. Аналогічні результати досліджень демонструють зарубіжні колеги та вважають, що моделювання за допомогою 3D-друку здебільшого може сприяти розробленню безпечних, надійних і стандартизованих клінічних рішень для конкретного пацієнта. Висновки. Передопераційне використання 3D-друку на етапах планування хірургічного втручання дозволяє хірургу моделювати його етапи на фізичній моделі, усвідомити можливі технічні проблеми, адекватно вибрати конструкцію та інструментарій для її встановлення. Це сприяє скороченню часу операції, уникненню потенційних ускладнень і досягненню позитивних результатів функціонального лікування таких пацієнтів.Документ 50 лет научной, лечебной и организационно-методической деятельности Украинского научно-исследовательского института ортопедии и травматологии имени проф. М.И.Ситенко (1907-1957 г.г.)(Здоровье, 1964) Новаченко Н.П.У збірнику «50 років наукової, лікувальної та організаційно-методичної діяльності Українського науково-дослідного інститутуортопедії та травматології ім. проф. М. І. Ситенка» зібрані та систе-матизовані матеріали про історію інституту, його відділів і лабора-торій. Композиція книги така: у першому розділі «Короткий нарисісторії Українського науково-дослідного інституту ортопедіїта травматології ім. проф. М. І. Ситенка» викладається історія Ме-дико-механічного інституту, його реорганізація після Жовтневоїсоціалістичної революції, коли він став науково-дослідним інститутом ортопедіїта травматології. Решта розділів книги розширюють і деталізують дані про діяльність на-укового, організаційно-методичного та експериментального відділів,а також клініки, амбулаторії, лабораторій інституту.Документ Approaches to surgical treatment and antibacterial therapy in patients with chronic infection after war injuries(2023) Trampuz А.; Pidgaiska О.; Filipenko V.; Romanenko К.; Maruschack О.Інфекція внаслідок переломів після ортопедичного втручання, у випадках травмування під час бойових дій, є серйозним ускладненням. Поранення, отримані в таких умовах, часто супроводжуються важкими ураженнями м'яких тканин, зокрема значними ушкодженнями судин, нервів, сухожилок, мʼязів і великих кісткових дефектів. До більших ускладнень призводить наявність в інфекції патогенів, які є стійкими до основних груп антибіотиків, що робить ефективне лікування серйозною проблемою. Лікування пацієнтів із бойовими травмами й ознаками інфекції вимагає ретельного підходу і їхнього перебування в спеціалізованих ортопедо-травматологічних центрах. Підхід до лікування має ґрунтуватись на чітко визначеному алгоритмі, який включає відповідні хірургічні втручання поряд із системним та локалізованим призначенням антибіотиків. У випадках, коли хронічна інфекція проявляється після поранень, унаслідок бойових дій, і конкретні збудники остаточно не ідентифіковані, доцільно почати емпіричну терапію. Комбінація меропенему, колістину та ванкоміцину може бути відповідним вибором для початкового лікування. Згодом, коли мікроби-збудники виявлені, можна призначати цілеспрямоване лікування на основі антибіотикограми. Розглянуто основні патогени, які, зазвичай, зустрічаються під час пораненнь, і наведено ефективні схеми використання антибіотиків на основі конкретних мікроорганізмів. Одним з ефективних підходів до лікування важких військових поранень є супресивна антибіотикотерапія, яка підвищує перспективи успішного лікування. Комплексна стратегія, викладена нами, має на меті пом’якшити серйозні ризики, через інфекційні ускладнення, у контексті травми, спричиненої війною, і покращити результати та прогноз для пацієнтів. Ключові слова. Інфекція, антибіотикотерапія, бойова травма.Документ Biotechnological aspects of the working-out and manufacturing of living bone equivalent(2023) Zubov D.O.; Poliachenko Y.V.; Kostrub O.O.; Blonskyi R.I.; Magomedov O.M.; Dolgopolov O.V.; Zasadnyuk I.A.Мета. Вивчити біотехнологічні аспекти процесу виробництва тривимірного живого еквівалента кістки для відновлення кісткових дефектів критичного розміру. Методи. Для його виготовлення живого еквівалента кістки використовували девіталізовані ксеногенні кісткові каркаси (чіпси з демінералізованого кісткового матриксу) й аутологічний фібриновий гідрогель, попередньо засіяні аутологічними культивованими мультипотентними мезенхімальними стовбуровими/стромальними клітинами кісткового мозку (МСК-КМ). Контроль якості/ідентичності клітинних культур для еквіваленту включав: інфекційний скринінг донора та саме культури клітин (ІФА, ПЛР), проточну цитометрію (фенотип клітин), каріотипування (G-забарвлення), функціональні тести (КУОф-аналіз, аналіз диференціювання на мультипотентність). Результати. Культури МСК-КМ мали нормальний каріотип і відповідний для МСК фенотип, потенціал до відповідного мультипотентного диференціювання, доцільну частоту КУОф і не мали ознак старіння клітинної культури. Комбіноване фарбування FDA/PI показало рівномірне розподілення життєздатних клітин на демінералізованих кісткових чипсах. Висновки. Сучасний підхід із використанням методів регенеративної медицини до органозбережної трансплантації тривимірного живого еквівалента кістки потребує подальшої доклінічної та клінічної апробації, включаючи проведення ретельних досліджень щодо ефективності відновлення цілісності кістки, формування нової кісткової тканини в місці кісткового дефекту та порівняння тривалості реабілітаційного періоду з «золотим стандартом» традиційного лікування дефектів кісток. Ключові слова. Регенеративна медицина, дефекти кісток, живий еквівалент кістки, лікарські засоби на основі клітин людини, мультипотентні мезенхімальні стромальні/стовбурові клітини.Документ Comparative Characteristics of Patients Structure in the Orthopedics Department of a Clinical Hospital in a Region Remote from the Front Line during Peacetime and the First Year of a Full-Scale War in Ukraine(2024) Trutyak I.; Korolkov O.; Hnateiko N.; Ivashchenko V.; Trunkvalter V.Мета. Проаналізувати зміни в нозологічній структурі хворих, лікувальних технологіях, окреслити особливості хірургічних втручань травматологічного профілю цивільної клінічної лікарні у воєнний період та наголосити на потребах у відповідних знаннях і вміннях фахівців щодо лікування бойової травми та її наслідків. Методи. Проведено порівняльний аналіз клініко-нозологічної структури 2 475 цивільних пацієнтів ортопедо-травматологічного відділення, які лікувались протягом року перед війною та 3 838 осіб, госпіталізованих протягом року під час неї (цивільні — 83,1 %, тимчасово переселені — 7,7 і 9,2 % військових). Використано бібліосемантичний, медико-статистичний і клінічний методи аналізу. Результати. В активну фазу війни профільне відділення надає спеціалізовану допомогу як цивільному населенню, так і військовим. Це спричинило зміни в клініко-нозологічній структурі пацієнтів: збільшилось на 4,83 % відносне число госпіталізованих чоловіків і зменшилась кількість звернень в ургентному порядку. Попри збільшення сумарної кількості операцій на одного пацієнта, хірургічна активність зменшилась із 86 до 80 %, оскільки низка хворих були оперовані на попередніх етапах Інтенсифікація організації стаціонарного лікування, підготовки пацієнтів до подальшого етапу хірургічних втручань у реабілітаційному відділенні та роботи амбулаторної медицини знизило середній ліжко-день у відділенні на 12,3 %. Висновки. Отже під час війни в цивільній медичній клінічній установі змінилася структура пацієнтів ортопедо-травматологічного відділення: збільшилась кількість пацієнтів чоловічої статі з множинними і поєднаними ушкодженнями. Особливістю організації лікувального процесу є етапність спостереження поранених не лише на рівнях медичної евакуації, але і в клінічній лікарні. Інтенсифікація організаційної компоненти й амбулаторної ланки лікувального процесу дозволяє зменшити ліжко-день і забезпечити стаціонарним лікуванням більшу кількість пацієнтів. Ключові слова. Oртопедо-травматологічне відділення, клініко-нозологічна структура пацієнтів, організація лікувального процесу.Документ Comparative study between lateral shelf acetabuloplasty and combined procedure of lateral shelf acetabuloplasty with trochanteric epiphysiodesis in cases of Legg-Calves-Perthes disease — a retrospective study(2024-08-01) Pulin Bihari Das; Nihar Ranjan Mishra; Anantharama Krishnan Ganesh; Sarthak Mohanty; Rashmi Ranjan Dash; Sakti Prasad DasВажливим під час лікування хвороби Легга-Кальве-Пертеса (ХЛКП) є раннє виявлення захворювання, що дозволить зменшити ймовірність ускладнень. Пацієнти віком до 8 років зазвичай мають сприятливий прогноз і лікуються консервативно. Основною метою є досягнення сферичної та конгруентної головки стегнової кістки, щоб зменшити ймовірність подальшого її підвивиху та вторинного артриту стегна. Мета. Проаналізувати рентгенологічні та функціональні результати лікування дітей у разі ХЛКП. Методи. Проаналізовано 80 осіб (45 у групі A та 35 у B) у період з 2008 по 2018 р., 63 — хлопчики та 17 — дівчата. У дослідження ввійшли хворі, яким не допомогло консервативне лікування протягом 6 міс., а також із типом Caterall II і III. Визначено такі рентгенологічні параметри: центральний крайовий кут, гострий кут, відстань між суглобовою щілиною, співвідношення висоти епіфіза, кульшової западини, суглобово-кульшовий проміжок. Результати. Здебільшого в пацієнтів обох груп діагностовано Catterall-III — 66,25 % та Catterall-II — 33,75 %. Відповідно до класифікації Stulberg, відмінний результат після лікування спостерігався в 22,2 % випадків групи А та 37,1 % групи B. Рентгенологічні та функціональні оцінки порівнювалися до операції та після неї до досягнення зрілості скелета, що показало значуще покращення в групі B. У 4 (8,8 %) осіб у групі А та у 3 (8,5 %) у групі В розвинулося незрощення та резорбція трансплантата. Висновки. Ацетабулопластика латеральної зони разом із епіфізіодезом вертлюга допомагає покращити ходу, уникнути підвивиху головки стегнової кістки та балансує конгруентність разом із фізіологічним ремоделюванням. Ми рекомендуємо цю комбіновану процедуру у випадках ХЛКП для протидії ускладненням раннього артриту та підвивиху головки стегнової кістки. Ключові слова. Хвороба Легга-Кальве-Пертеса, ацетабулопластика бічної зони, епіфізіодез вертела.Документ Comparison of the infrapatellar and subcutaneous adipose tissue biopsy material as a source of mesenchymal stromal cells for regenerative medicine in traumatology(2024-05-13) Avramenko Yu.M.; Maslennikov S.O.; Bondarenko S.A.; Golovakha M.L.Мета. Використання інфрапателярного жирового тіла, як джерела мезенхімальних стовбурових клітин демонструє незалежний від віку потенціал проліферації та диференціації. Крім того, виражений хондрогенний потенціал стовбурових клітин жирового тільця Гоффа робить їх перспективними кандидатами для дослідження та використання в різних методах регенеративної терапії. Методи.Проводили пряме імуногістохімічне дослідження серійних парафінових зрізів біопсійного матеріалу жирового тільця Гоффа та підшкірної жирової клітковини з використанням моноклональних антитіл. Мінімальні критерії, встановлені Міжнародним товариством клітинної терапії для забезпечення ідентичності мезенхімальних стовбурових клітин, використовують CD73 і CD105 як позитивні маркери та CD34, CD31, CD45 як негативні. Результати. За результатами гістологічних, імуногістохімічних, морфометричних та статистичних досліджень встановлено, що в біоптаті обох тканин відносна кількість клітин з імунопрофілем CD105+, CD73+, CD34–, CD31–, CD45– у стандартному полі зору (×200) була: 7,25 (5,42; 8,89) % та 11,11 (8,46; 13,45) %, статистично значущої різниці між групами не виявлено (p > 0,05). Висновок. Терапевтичний ефект мезенхімальних стовбурових клітин підшкірної жирової клітковини доведено, тому ідентифікація подібних клітин у біопсійному матеріалі та у відносно однаковій щільніості в тільці Гоффа робить його важливим джерелом стовбурових клітин жирового походження, які можна використовувати для регенерації та тканинної інженерії. Ключові слова. Стромальна васкулярна фракція, мезенхімальні стромальні клітини, остеогенез, хондрогенез.Документ Cуточный профиль артериального давления и ремоделирование миокарда у больных гипертонической болезнью II стадии(Крокус, 2009) Кузьминова Н.В.; Беловол А.Н.; Серкова В.К.Обстежено 110 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії в віці 35-60 років, середній вік 50,3±0,6 років. Тривалість захворювання склала в середньому 8,4±1,5 років. У 41 пацієнта не було ознак хронічної серцевої недостатності (ХСН), у 69 – діагностована ХСН I-II-A стадії. Встановлено, що з розвитком ХСН зменшується кількість пацієнтів з нормальним добовим профілем артеріального тиску (АТ) і спостерігається погіршення показників добового моніторингу АТ: ступеню нічного зниження як систолічного, так і діастолічного тиску і величини ранкового підйому систолічного АТ. Розвиток ХСН асоціювався з тенденцією до погіршення структурно-функціонального стану міокарду лівого шлуночку і збільшенням кількості пацієнтів з прогностично небезпечними типами ремоделювання міокарду, переважно концентричною гіпертрофією.Документ Denying total hip arthroplasty in smokers, patients with alcohol abuse or in patients with human immunodeficiency viruses. Why?(2021) Bondarenko S.Ye.; Kjærsgaard-Andersen P.; Maltseva V.Е.; Badnaoui A.A.Тотальне ендопротезування кульшового суглоба (ТЕКС) є однією з найуспішніших хірургічних процедур у світі, їхня кількість зростає кожен рік. Проте успіх ТЕКС багато в чому залежить від відсутності післяопераційних ускладнень. Серед чинників ризику, які впливають на їхнє виникнення, — куріння, зловживання алкоголем, наркоманія, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), ожиріння, анемія, цукровий діабет, неправильне харчування, ревматоїдний артрит, серцево-судинні захворювання, ниркова недостатність і діаліз, депресія та тривога. Із них у поданій роботі розглянуті ВІЛ, куріння та зловживання алкоголем. Установлено, що в курців регенерація кісток сповільнюється через порушення кісткового метаболізму й уповільнення відновлення судин. Зловживання алкоголем впливає на імунітет людини, пригнічуючи клітини Т-хелпери, також порушується згортання крові. Надмірне вживання алкоголю збільшує ризик госпітальних, загальних медичних і пов’язаних із хірургічним втручанням ускладнень. Куріння може збільшити ризик септичних ускладнень після ТЕКС (інфекція нижніх дихальних шляхів, сепсис, інфекція сечовивідних шляхів), інфаркту міокарда, асептичного розхитування імплантатів. Післяопераційна смертність також вища в курців порівняно з некурцями. За ВІЛ збільшується ламкість кісток, частота серцево-судинних захворювань, зменшується кількість клітин CD4+ у крові, унаслідок чого підвищується ризик перипротезної інфекції та ревізійних втручань. Усі три чинники збільшують тривалість перебування пацієнта в лікарні після ТЕКС. Сьогодні розроблено рекомендації щодо профілактичних заходів для зменшення ризику післяопераційних ускладнень після первинного ТЕКС. Згідно з ними, відмова від куріння та вживання алкоголю за 4 тижні до операції значно знизить ризик післяопераційних ускладнень. ВІЛ-позитивним пацієнтам до ТЕКС слід призначати антиретровірусну терапію та оцінити вірусне навантаження. Передопераційні заходи можуть зменшити ризик ускладнень у разі запланованої операції ТЕКС. Ключові слова. ВІЛ, алкоголізм, куріння, тотальне ендопротезування кульшового суглоба, післяопераційні ускладнення.Документ Does the type and length of nail affect the stability of fixation of subtrochanteric fractures under low displacement forces?(2024-10-30) Ortaç Güran; Batuhan GencerПід час лікування субтрохантерних переломів, через складні біомеханічні властивості та зміщувальні м’язові сили, суперечки виникають майже під час всіх різновидів лікування. Мета. Вивчити біомеханічні властивості трьох різних інтрамедулярних цвяхів, щоб визначити найнадійніший метод фіксації за субмеханічних зворотних косих переломів стегнової кістки. Методи. Остеотомію виконували відповідно до моделі перелому сегмента 31А3 (міжвертлюговий зворотний косий) на 24 синтетичних моделях стегнової кістки. Після анатомічної редукції кожну групу фіксували окремою системою імплантатів: A-PFN (довжиною 220 мм), A-PFN (довжиною 280 мм) та цефаломедулярним цвяхом (довжиною 360 мм). Аналіз усіх моделей проводили в умовах як одноразового, так і циклічного навантаження, а також вивчали лінії переломів і загальне зміщення стегнової кістки. Результати. Не виявлено достовірної різниці між групами щодо зміщення лінії перелому (p > 0,05), але була достовірна різниця в загальному зміщенні стегнової кістки між групами як за одноразового, так і циклічного навантаження (p < 0,001 і p = 0,004, відповідно). Постфактум аналіз показав, що розбіжності між порівнюваними групами були між A-PFN (довжиною 220 мм) та двома іншими методами фіксації. Висновки. Адекватну і подібну стабільність можна отримати як з короткими, так і довгими цвяхами в анатомічно зменшеній моделі зворотного косого субтрохантерного перелому, що свідчить про те, що анатомічна редукція є більш важливою, ніж вибір імплантата за субтрохантерних однолінійних переломів. Хоча довший імплантат не впливає на зміщення лінії перелому, він відбивається на загальному зміщенні стегнової кістки і створює більш жорстку стегнову фіксацію. Ключові слова. Субтрохантерні переломи, проксимальний стегновий цвях, цефаломедулярний цвях, довжина цвяха, зміщення лінії перелому, стабільність.Документ Effect of magnesium deficiency on bone health(2023) Dedukh N.V.; Grygorieva N.V.; Musienko A.S.Мета. Hа підставі аналізу сучасних джерел літератури систематизувати інформацію щодо впливу дефіциту магнію на метаболізм кісткової тканини, розвиток остеопорозу, регенерацію кістки та розглянути його як чинник ризику перелому. Методи. Систематичний огляд ґрунтується на аналізі джерел літератури з PubMed, Scopus, Web of Science, Cochrane Library, Google, Google Scholar та RLNS. Пошук проведено за ключовими словами: магній, дефіцит, магній і вплив на кісткову тканину, магній і остеопороз, магній і переломи, магній і регенерація кістки. Результати. Магній є одним із ключових елементів у метаболічних і регуляторних процесах організму. Його вплив на кісткову тканину має прямий і опосередкований характер. Пряма дія магнію на гени, які беруть участь у остеогенезі, супроводжується проліферацією мезенхімальних стовбурових клітин та остеобластів, а його дефіцит призводить до зниження їхньої кількості й апоптозу. В умовах дефіциту магнію підвищується чисельність і активність остеокластів, посилюється резорбція кістки, розвивається остеопенія та остеопороз, що може відбуватися непрямим шляхом: через зниження рівня вітаміну D, підвищення біосинтезу паратиреоїдного гормону, посилення оксидативного стресу та біосинтезу прозапальних цитокінів. Дефіцит магнію розглядають як чинник ризику виникнення перелому. Він має велике значення для регенерації кістки, впливаючи різними шляхами: стимулює проліферацію та диференціацію мезенхімальних стовбурових клітин та остеобластів, клітин окістя, підвищує рух остеобластів до зони травматичного ушкодження кістки, активує сигнальні шляхи. На ранній стадії регенерації магній позитивно впливає на макрофаги, його особливістю є інгібування трансформації макрофагів М2 у М1 на тканинно-специфічній стадії регенерації. Одним із механізмів, який стимулюють регенерацію, може бути вплив магнію на аксони, вивільнення та підвищення поліпептиду-α, повʼязаного з геном кальцитоніну (CGRP). Висновки. Оскільки гіпомагнезія є потенційно модифікованим чинником, це відкриває перспективи підтримки здоровʼя кісток і потребує подальших досліджень у цьому напряму. Ключові слова. Магнійзалежні порушення кісткової тканини, остеопороз, переломи, регенерація кістки.Документ Group antibodies as factors specifically influencing erythrocytes sedimentation rate(2022) Korzh M.O.; Leontyeva F.S.; Dunayeva I.P.; Povelichenko O.D.; Dielievska V.Yu.Використання методу визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) визнано для моніторингу запального процесу, при цьому досліджено роль прозапальних білків у підвищенні ШОЕ. Мета. Оцінити роль групових антитіл у специфічному підвищенні ШОЕ. Методи. Для дослідження використовували еритроцити з антикоагулянтом ЕДТА. ШОЕ вимірювали після контакту еритроцитів з фізіологічним розчином (негативний контроль), стандартними антитілами анти-А і анти-В класу IgM, поліклональними сироватками анти-А, анти-В, анти-А, В (дослід), а також сироваткою крові групи АВ у співвідношенні 1 : 3: 0,2 мл еритроцитів і 0,6 мл фізіологічного розчину або сироватки. Результати оцінювали через одну та 12 год інкубації за кімнатної температури та 4 °C. Результати. Контакт антитіл IgM анти-А у розведенні 1 : 30 з еритроцитами А призводив до підвищення ШОЕ (від (3,25 ± 0,50) до (83,7 ± 1,60)) мм/год (p < 0,001) з наявністю червоного осаду. Контакт еритроцитів з поліклональною цитратною плазмою (або сироваткою) у співвідношенні 1 : 2 призводив до аналогічного підвищення ШОЕ зі специфічним зв’язуванням. Анти-А, В сироватка підвищувала ШОЕ у А еритроцитів (до (53,00 ± 2,64) мм/год) (p < 0,001) з наявністю червоного осаду, а анти-В сироватка не мала такого ефекту: ШОЕ — (5,25 ± 0,50) мм/год (p > 0,05). Сироватка крові, поглинена відповідними еритроцитами, показала знижені значення ШОЕ. Після абсорбції анти-А-антитіл А-еритроцитами сироватка крові втратила здатність специфічно підвищувати ШОЕ у А еритроцитів. Висновки. Групові антитіла здатні специфiчно підвищувати ШОЕ. Винайдена властивість може бути зменшена методом специфічної абсорбції сироваток. Лікарі можуть розглядати роль групових аутоімунних антитіл у підвищенні ШОЕ у пацієнтів. Для нормалізації цього показника може бути корисною терапія, спрямована на регуляцію аутоімунної гуморальної активації та специфічну абсорбцію. Ключові слова. Еритроцити, седиментація, підвищення, сироватка, антитіла.Документ Lumbar Discectomy with Canal Decompression by Destandau Endospine system(2024) Santosh Kumar Sahu; Dattatreya KarГрижа міжхребцевого диска попереку є поширеним захворюванням. Виникає сильний біль у ділянці сідниці та в нозі, який зникає протягом 6 тижнів за умов консервативного лікування. Наразі існує декілька хірургічних методик лікування гриж поперекового диска, починаючи від ламінектомії до мікродискектомії. Основні переваги ендоскопічної дискектомії включають: косметичну привабливість, мінімально інвазивний характер, кращу візуалізацію, менший термін госпіталізації та більш швидке одужання. Мета. Розглянуто спостереження за пацієнтами з дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта за допомогою системи Дестандау. Автори діляться досвідом техніки хірургічного втручання та результатами черезшкірної ендоскопічної дискектомії за системою Дестандау під час лікування 51 пацієнта з грижею диска та стенозом каналу поперекового відділу хребта. Основні переваги ендоспічної системи Дестандау — це невеликий розріз шкіри та мінімальне ушкодження м’яких тканин. Це малоінвазивне втручання, яке застосовують через розріз шкіри 1,5–2 см завдовжки. Із метою забезпечення точності й безпеки пацієнта як перед операцією, так під час неї застосовується рентгенівське обладнання. Під контролем ендоскопа видаляють грижу міжхребцевого диска, вільні фрагменти диска та звільняють затиснений нерв. Таким чином досягають швидкого відновлення під час післяопераційної реабілітації. Висновки. Ендоскопічна система може бути використаною для лікування всіх видів гриж міжхребцевих дисків і супутнього стенозу каналу. Це відносно безпечна процедура за умови правильного передопераційного планування та досвіченої команди лікарів. Більшість поперекових патологій, які є не повʼязані з нестабільністю, можуть бути успішно вирішені за її допомогою. Дві основні переваги ендоспинальної системи Дестандау включать малоінвазивну хірургію з мінімальним ятрогенним ушкодженням і відмінній ефективності. У разі її успішного застосування, процес відновлення значно скорочується, без будь-яких обмежень для повернення до повсякденного життя. Ключові слова. Дестандау, ендоскопія, хребет, поперековий відділ.