2024, №2

Постійний URI для цієї колекції

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2157

Перегляд

Перегляд 2024, №2 за автором "Карпінська О.Д."

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Дослідження роботи м’язів, відповідальних за функціональність кульшового суглоба після ендопротезування з використанням латерального і переднього хірургічних доступів
    (2024-05-25) Бондаренко С.Є.; Середа Д.І.; Карпінська О.Д.
    Наведено м’язи, які можуть бути ушкоджені під час ендопротезування. Мета. Вивчити особливості роботи м’язів для забезпечення функції ходьби після ендопротезування кульшового суглоба залежно від хірургічного доступу. Методи. В основі моделювання лежить базова модель OpenSim Gate2392. Створено шість моделей, які передбачали стан м’язів нижньої кінцівки в нормі, за коксартрозу та через 6 і 12 міс. після операції з латеральним та переднім доступами. Результати. За латерального доступу через 6 міс. після операції м’язи-аддуктори, відповідальні за стабілізацію таза в одноопорній фазі кроку та під час перенесення стопи працюють недостатньо, у той час м’язи-згиначі стегна (у моделі прямий м’яз стегна) беруть на себе відповідальність за виконання кроку, але з перенапруженням. Навпаки, за переднього доступу спостерігаємо послаблення м’язів-згиначів, що призводить до перенапруження сідничних м’язів і м’язів-стабілізаторів стегна. Через 12 міс. сила м’язів нормалізується для більшості з них до 90–95 % від норми, спостерігаємно перевищення в 2–3 рази крутного моменту м’язів-згиначів та м’язів-стабілізаторів стегна. Виконання нормального кроку викликає перенапруження м’язів. За переднього доступу зазнає фаза перенесення стопи, тобто коли залучено більшість м’язів. Прямий м’яз стегна, який є найсильнішим серед м’язів, які розглянуті в роботі, бере на себе основну роботу переносу стопи. У разі можливого ушкодження прямого м’яза під час переднього доступу, навіть через рік спостерігається порушення його роботи — надмірне перенапруження і залучення в роботу резервів інших м’язів. Висновки. Математичне моделювання роботи м’язів, які можуть бути ушкодженими під час операції ендопротезування кульшового суглоба, умовні сили м’язів на 6 міс. після операції не здатні розвити необхідний крутний момент для здійснення нормального кроку. За сили м’язів, яка в моделі відповідала 12 міс., м’язи здатні виконати нормальну функцію незалежно від хірургічного доступу, але спостерігається їхнє перенапруження.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Порівняльний аналіз результатів лікування хворих з диспластичним та ідіопатичним коксартрозом
    (2024-03-28) Юрченко Д.О.; Климовицький Ф.В.; Гончарова Л.Д.; Тяжелов О.А.; Карпінська О.Д.
    Ендопротезування кульшового суглоба — надійний і швидкий спосіб позбавлення пацієнта болю, відновлення рухів у кульшовому суглобі та покращення опороздатності ураженої кінцівки, але питання наскільки це втручання ефективне в разі диспластичного або ідіопатичного коксартрозу, потребує подальшого вивчення. Мета. Дослідити й оцінити ефективність лікування пацієнтів із ідіопатичним чи диспластичним кокс­артрозом, та вплив ендопротезування на роботу м’язів тазового пояса. Методи. Проведений порівняльний аналіз лікування 121 пацієнта, яких розподілено на дві групи — із диспластичним коксартрозом (63 хворих) та з ідіопатичним (58 осіб). Вивчено функціональні результати лікування за даними шкали Харріса, показниками стабілографічних досліджень та оцінювання роботи м’язів тазового пояса, відповідальних за утримання горизонтальної рівноваги таза. Результати. Здебільшого, наслідки ендопротезування оцінено як хороші в обох групах. Водночас середні показники в групі пацієнтів із ідіопатичним коксартрозом достовірно кращі (t = 2,076; p = 0,001), ніж у групі з диспластичним. Але показники роботи мʼязів, які забезпечують горизонтальну рівновагу таза, у більшості випадків лишаються зниженими в строки 6–8 місяців після операції ендопротезування. Про це свідчать клінічні показники і дані статографічних досліджень. Висновки. Ендопротезування кульшового суглоба є ефективним методом лікування коксартрозу і дозволяє знач­но покращити як опорно-кінематичну функцію пацієнта, так і якість його життя. Результати лікування хворих на ідіопатичний коксартроз за показниками бальної шкали Харріса достовірно кращі, ніж пацієнтів, хворих на диспластичний коксартроз. Але показники роботи мʼязів тазового пояса, здебільшого, лишаються зниженими в строки 6–8 місяців після операції ендопротезування у хворих обох груп.