Эффект расширения костных каналов после реконструкции передней крестообразной святки

Abstract

One of the complications after anterior cruciate ligament reconstruction is widening of bone canals after surgery, it can lead to slow integration of the graft with bone, promotion of secondary instability and revision reconstruction of anterior cruciate ligament. In order to fix the graft in the femoral and tibia bones endobuttons and interferent screws are widely used.Objective: to evaluate the widening of bone canals after anterior cruciate ligament reconstruction due to computer tomography.Methods: there were 44 patients, who were divided into: group A (24) — technique «all inside» with fixing of semitendinosus graft with short cortical endobutton in the femur and tibia; group B (20) — fixing of semitendinosus and gracilis graft with interferent screws (transportal technique). The rehabilitation protocol was the same for both groups. The mid term for computer tomography study was 10 months after surgery.Results: in group A the average widening of bone canal diameter in the femur was 15 % in the entrance, 12 % in the middle part as to the primary size. In group B — 10 and 7 % respectively. The diameter of the tibia canal enlarged in average: in group A 19 % in the entrance, 15 % in the middle part; in group B — 15 and 11 % respectively. According to clinical study there was not significant difference between groups.Conclusions: in the group where we used cortical fixators the widening of the canals was larger than in those where we used interferent screws, but the difference was not significant, only 5 % for femoral side and 4 % for tibia canals. X-ray signs of canal widening did not influence on clinical or objective results of anterior cruciate ligament reconstruction.Одним из осложнений после восстановления передней крестообразной связки (ПКС) является расширение костных каналов в послеоперационном периоде, которое может привести к замедленной интеграции трансплантата с костной тканью, развитию вторичной нестабильности и ревизионной реконструкции ПКС. Чаще всего для закрепления трансплантата в бедренной и большеберцовой костях используют пуговичные подвесные фиксаторы (Endobutton) и интерферирующие винты.Цель: оценить расширение костных каналов после реконструкции ПКС на основании компьютерной томографии (КТ).Методы: исследовано 44 пациента: группа А (24) — техника «все внутри» с закреплением трансплантата из сухожилия полусухожильной мышцы кортикальными пуговичными фиксаторами на бедренной и большеберцовой костях; группа Б (20) — фиксация трансплантата из сухожилия полусухожильной и нежной мышц интерферентными винтами (транспортальная техника). Протокол реабилитации был единым для всех пациентов. Средний срок КТ-обследования составлял 10 мес. после операции.Результаты: в группе А среднее увеличение диаметра костного канала в бедренной кости от начальной величины на входе в канал равно 15 %, в средней части — 12 %; в группе Б — 10 и 7 % соответственно. Диаметр канала в большеберцовой кости в среднем увеличился: в группе А на входе в канал на 19 %, в средней части — на 15 %; в группе Б — на 15 и 11 % соответственно. По результатам клинического обследования достоверной разницы между группами пациентов не выявлено.Выводы: в группе, где использовали кортикальные фиксаторы, расширение каналов оказалось большим, чем в случае применения интерферентных винтов, но разница этого увеличения между группами незначительная — всего 5 % для бедренного и 4 % для большеберцового каналов. Рентгенологические показатели расширения костных каналов не влияли на клинические субъективные и объективные результаты реконструкции ПКС.Одним із ускладнень після відновлення передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ) є розширення кісткових каналів у післяопераційному періоді, яке може призвести до уповільненої інтеграції трансплантата з кістковою тканиною, розвитку вторинної нестабільності та ревізійної реконструкції ПСЗ. Найчастіше для закріплення трансплантата в стегновій і великогомілковій кістках використовують гудзикові підвісні фіксатори (Endobutton) та інтерферентні гвинти.Мета: оцінити розширення кісткових каналів після реконструкції ПСЗ на підставі комп’ютерної томографії (КТ).Методи: досліджено 44 пацієнти: група А (24) — техніка «усе всередині» з закріпленням трансплантата з сухожилку напівсухожильного м’яза кортикальними гудзиковими фіксаторами на стегновій і великогомілковій кістках; група Б (20) — фіксація трансплантата з сухожилку напівсухожильного та ніжного м’язів інтерферентними гвинтами (транспортальна техніка). Протокол реабілітації був єдиним для всіх пацієнтів. Середній термін КТ-обстеження становив 10 міс. після операції.Результати: у групі А середнє збільшення діаметра кісткового каналу в стегновій кістці від початкової величини на вході в канал дорівнювало 15 %, у середній частині — 12 %; у групі Б — 10 і 7 % відповідно. Діаметр каналу у великогомілковій кістці в середньому збільшився: у групі А на вході в канал на 19 %, у середній частині — на 15 %; у групі Б — на 15 і 11 % відповідно. За результатами клінічного обстеження достовірної різниці між групами пацієнтів не виявлено.Висновки: у групі, де використовували кортикальні фіксатори розширення каналів виявилося більшим, ніж у випадку застосування інтерферентних гвинтів, але різниця цього збільшення між групами незначна — лише 5 % для стегнового та 4 % для великогомілкового каналів. Рентгенологічні показники розширення кісткових каналів не впливали на клінічні суб’єктивні й об’єктивні результати реконструкції ПСЗ.