Клінічна важливість медіопателярної складки стегново-наколінкового зчленування (огляд літератури)

Abstract

The problem of diagnosis and treatment of the mediopatellar plica (MP) syndrome is urgent, since the pathology of this formation has not been studied sufficiently in adults, children and adolescents. MP syndrome causes pain in the anterior knee joint in 3.25–11 % of cases. The average frequency in adult population varies from 20 to 60 %. At arthroscopy intervention, the MP was detected in 14–100 % of patients, and 25–34 % of cases were found during autopsy of the dead bodies. At normal conditions the MP is thin, corneal and flexible. In the case of an in­flammatory process in the joint, it becomes swollen, thickened and affects the movement in the patella-femoral joint, determining changes in the cartilage of the knee and medial surface of the femur. In pathological MP, usually increases vascularization, it is noted hyalinization and signs of inflammation. Chronic cases of MP syndrome are characterized by fibro-cartilage metaplasia, progression of collagenosis and calcification. The most common is the classification by J. Sakakibara based on the size of the MP. Type A and B plicae are not always accompanied by symptoms; types C and D can be sandwiched between the medial growth and the knee and become thickened causing internal damage to the knee joint. The complexity of the diagnosis is due to the fact that clinical manifestations often mimic the symptoms of damage of the meniscus and ligaments. Pathology of MP is not different from the clinic of other knee injuries, except for the clear localization of pain, which is abruptly exacerbated during bending of the knee joint in the range from 150° to 110° and accompanied by a feeling of clicking. The most informative non-invasive methods of diagnosis of MP syndrome are ultrasound and MRI. For the treatment conservative and surgical methods are used. There are a small number of papers in which the authors describe the relationship between patello-femoral joint dysplasia and the presence of MP. In our opinion, the study of this issue is noteworthy. This will help to understand the causes of the syndrome, diagnosis and treatment tactics.

Проблема диагностики и лечения синдрома медиопателлярной складки (МС) является актуальной, поскольку патология этого образования изучена недостаточно как у взрослых, так и у детей и подростков. Синдром МС становится причиной боли в переднем отделе коленного сустава в 3,25–11 % случаев. Средняя частота его у взрослого населения составляет от 20 до 60 %. Во время выполнения артроскопии МС выявлены у 14–100 % пациентов, а при вскрытии тел умерших — в 25–34 % случаев. МС в нормальных условиях — тонкая, розовая и гибкая. В случае воспалительного процесса в суставе она становится отечной, утолщенной и влияет на движение в феморопателлярном сочленении, определяя изменения хряща надколенника и медиальной поверхности бедренной кости. В патологических МС, как правило, увеличивается васкуляризация, отмечается гиалинизация и признаки воспаления. Хронические случаи синдрома МС характеризуются фиброзно-хрящевой метаплазией, прогрессированием коллагеноза и кальцификацией. Самой распространенной является классификация по J. Sakakibara на основе размера МС. Складки типов А и В не всегда сопровождаются наличием симптомов, типов C и D могут быть зажаты между медиальным мыщелком и коленной чашечкой и становятся утолщенными, вызывая внутреннее повреждение коленного сустава. Сложность диагностики обусловлена тем, что клинические проявления нередко имитируют симптоматику повреждений менисков и связок. Нарушение МС не отличается по клинике от других повреждений коленного сустава, за исключением четкой локализации болевых ощущений, которые скачкообразно усиливаются во время сгибания коленного сустава в пределах от 150° до 110° и сопровождаются ощущением щелчка. Наиболее информативным неинвазивным методом диагностики синдрома МС является УЗИ и МРТ. Для его лечения используют консервативные и хирургические методы. Есть небольшое количество работ, в которых авторы описывают взаимосвязь дисплазии ФПС и наличия МС. Изучение этого вопроса, по нашему мнению, заслуживает внимания. Это поможет разобраться в причинах проявления синдрома, тактики диагностики и лечения.

Проблема діагностики та лікування синдрому медіопателярної складки (МС) є актуальною, оскільки патологія цього утворення вивчена недостатньо як у дорослих, так і в дітей та підлітків. Синдром МС стає причиною болю в передньому відділі колінного суглоба в 3,25–11 % випадків. Середня частота його в дорослого населення становить від 20 до 60 %. Під час виконання артроскопії МС виявлено у 14–100 % пацієнтів, а під час розтину тіл померлих — у 25–34 % випадків. МС за нормальних умов — тонка, рожева та гнучка. У разі запального процесу в суглобі вона стає набряклою, потовщеною та впливає на рух у стегново-наколінковому зчленуванні, визначаючи зміни хряща наколінка і медіальної поверхні стегнової кістки. У патологічних МС, зазвичай, збільшується васкуляризація, відзначається гіалінізація й ознаки запалення. Хронічні випадки синдрому МС характеризуються фіброзно-хрящовою метаплазією, прогресуванням колагенозу та кальцифікацією. Найпоширенішою є класифікація за J. Sakakibara на підставі розміру МС. Складки типів А й В не завжди супроводжуються наявністю симптомів, типів C і D можуть бути затиснуті між медіальним виростком і колінною чашечкою та стають потовщеними, спричиняючи внутрішнє ушкодження колінного суглоба. Складність діагностики обумовлена тим, що клінічні прояви нерідко імітують симптоматику ушкоджень менісків і зв’язок. Порушення МС не відрізняється за клінікою від інших ушкоджень колінного суглоба, за винятком чіткої локалізації больових відчуттів, які стрибкоподібно посилюються під час згинання колінного суглоба в межах від 150° до 110° і супроводжуються відчуттям клацання. Найінформативнішими неінвазивними методами діагностики синдрому МС є УЗД і МРТ. Для його лікування використовують консервативні та хірургічні методи. Є невелика кількість робіт, в яких автори описують взаємозвʼязок дисплазії ФПС і наявність МС. Вивчення цього питання, на нашу думку, заслуговує на увагу. Це допоможе розібратися в причинах прояву синдрома, тактики діагностики та лікування.