Концептуальна модель пато- і саногенезу артрозу крижово-клубового суглоба

Abstract

Objective. To develop a conceptual model of patho- and sanogene­sis of the sacroiliac joint (SIJ) osteoarthritis on base of the known data about the SIJ, the results of our own biomechanical studies of this joint, its ligaments and stabilizing muscles by finite element modelling, data of clinical verification of these results. Methods. The object of the model is the SIJ as a link, which connects the spine and pelvis. The proposed conceptual model is based on the M. Panjabi hypothesis of chronic lumbar pain in the case of partial dama­ge to ligaments, which leads to muscle dysfunction. Results. A new conceptual model of SIJ osteoarthritis was developed. In this model we tried to take into account the limitations of the existing SIJ stability hypotheses and models of the appearance of the pelvic girdle pain, SIJ dysfunction and SIJ arthrosis. The model is based on the results of our own research. It was proved, that patients with SIJ osteoarthritis have an asymmetry of the width of the joint slits, the inclination of the sacrum and pelvis, sacral rotation, hyperlordosis in the LV–SI segment. These factors lead to a shift of the horizontal axis of sacral rotational mobility relative to the pelvic bones. This horizontal axis shift leads to the instabili­ty of the SIJ on one side of the joint, and to the functional block on another side. The results of these functional changes were damage of the SIJ ligaments-stabilizers, dysfunction of the SIJ muscles-stabilizers, degenerative changes of SIJ elements and pain. The deve­loped model allows to explain the distortion of muscular response pattern in patients with improper SIJ biomechanics in conditions of SIJ osteoarthritis. The increase of the SIJ biomechanics changes enlarges the the muscle response pattern distortion. Conclusions. The developed conceptual model explains many clinical manifestations of the SIJ osteoarthritis and will help to understand better the mechanics of the pelvic girdle pain in such conditions, will improve the results of diagnosis and treatment.

Мета. На підставі відомих уявлень про крижово-клубовий суглоб (ККС), результатів власних біомеханічних досліджень методом скінченних елементів особливостей цього суглоба, його зв’язок і м’язів-стабілізаторів, їхньої клінічної верифікації розробити концептуальну модель пато- і саногенезу артрозу ККС. Методи. Об’єктом моделювання була система ККС як ланка, що з’єднує хребет і таз. За основу передбачуваної концептуальної моделі взято модель М. Panjabi виникнення хронічного поперекового болю в разі часткового ушкодження зв’язок, що призводить до порушення функції м’язів. Результати. Розроблено нову концептуальну модель розвитку артрозу ККС, в якій ми намагалися врахувати обмеження наявних моделей стабільності ККС і появу хребтово-тазового болю, виникнення дисфункції та розвитку артрозу ККС. Модель побудована за результатами власних досліджень. Доведено, що у хворих на артроз ККС є асиметрія ширини суглобових щілин, нахил крижів і таза, ротація крижів, гіперлордоз у хребтовому руховому сегменті LV–SІ. Це призводить до зсуву горизонтальної осі ротаційної рухомості крижів щодо тазових кісток і, відповідно, виникнення, з одного боку, нестабільності ККС, а з іншого, — функціонального блока. Унаслідок цього виникають ушкодження зв’язок-стабілізаторів ККС, біль і порушення функції м’язів-стабілізаторів суглоба і дегенеративні зміні в його елементах. Розроблена модель дає змогу пояснити зміну патерна м’язової відповіді в пацієнтів із порушенням біомеханіки ККС за умов артрозу. Чим більше змінюється біомеханіка ККС, тим більше спотворюється патерн м’язової відповіді. Висновки. Розроблена концептуальна модель пояснює багато клінічних проявів артрозу ККС і допоможе кращому розумінню механізму виникнення хребтово-тазового болю за таких умов, дозволить поліпшити результати діагностики та лікування.