Концептуальна стратегія резекцій таза за умов пухлин

Abstract

Pelvic resection is a technique that involves surgical resection of portions of the pelvic girdle. Hemipelvectomy is a pelvic re­section that salvages an ipsilateral limb. The main indication for these procedures is primary malignant tumors of the pelvis (mostly chondrosarcomas), but in rare cases they are indicated for metastatic lesions, infection, or trauma.Objective: the main purpose of this study was to analyze pelvic resection patients.Methods: the results of treatment of 239 patients (131 male and 108 female) with pelvic tumors who were undergoing surgeries procedures in the Sytenko Institute from 1963 till 2017 were evalu­eted. 186 patients were operated at modern era in 2004–2017. The most frequent nosologies were chondrosarcomas, osteo­chondromas and secondary metastatic lesions. The average age of patients was (37.2 ± 18.9) years (7–80). Preoperative planning is crucial to define the extent of the tumor, plan the surgical margins, and identify the location of the vital structures. Neces­sary imaging includes plain radiography, CT, and MRI. There were 38 patients with type I resection (by Enneking and Dunham classification), 132 — with II type and 69 — with III type resec­tion in our series.Results: reconstruction is dictated by the ex­tent of the resection and the remaining structures. Surgical tech­nique is dictated by histology of the tumor and location of the le­sion. Allograft and autograft pelvic reconstruction has been used for patients. The TESS and MSTS have been applied to assess function outcomes. Wound infection and flap necrosis, nonunion, nerve palsy and local recurrence of malignant tu­mors are the most common complications for hemipelvectomies and pelvic resections.Conclusions: a multidisciplinary team is required for treat bone tumor of a pelvis. Appropriate pre­operative counseling with the patient and family is paramount to explain the magnitude of the procedure, common complica­tions, and predicted functional loss.

Резекция костей таза предполагает удаление различных по объему и локализации участков тазового кольца. Изначально гемипельвэктомия включала сохранение ипсилатеральной с пораженной стороной таза конечности. Основными показаниями являются первичные злокачественные опухоли таза (чаще — хондросаркомы), иногда — метастатические поражения костей, инфекции и т. п.Цель: проанализировать результаты хирургического лечения пациентов с опухолями таза.Методы: оценены результаты лечения 239 пациентов (131 мужчина, 108 женщин) с опухолями таза, прооперированных за период 1963–2017 гг., 186 — за последние 13 лет. Средний возраст пациентов — (37,2 ± 18,9) лет (от 7 до 80). Наиболее частые нозологии: хондросаркома, остеохондрома, метастазы. Пациентам проведено комплексное обследование, в том числе гистологический анализ биопсийного материала, МРТ, КТ. Резекция I типа по классификации Enneking и Dunham произведена 38 больным, II — 132, III — 69.Результаты: план хирургического вмешательства определялся гистологическим характером опухоли и локализацией патологического очага. Замещение удаленных сегментов таза, как правило, было обусловлено объемом резекции и стабильностью оставшейся части тазового кольца. Использовали ауто- и аллотрансплантаты. Результаты хирургического лече­ния пациентов оценивали с помощью шкал TESS и MSTS. Среди осложнений лечения были глубокие инфекции, некрозы кожно-мышечных лоскутов, несращения костных трансплантатов, нейропатия нервов с парезом стопы, рецидивы опухоли.Выводы: для разработки общей схемы лечения необходим мультидисциплинарный подход с при­влечением необходимых смежных специалистов. Очень важным моментом перед проведением подобных операций является обязательное ознакомление пациента и его семьи с характером вмешательства, особенностями опухолево­го процесса, возможными осложнениями, прогнозируемой продолжительностью и качеством жизни после операции.

Резекція кісток таза передбачає видалення різних за обсягом і локалізацією ділянок тазового кільця. Спочатку геміпельвектомія включала збереження іпсілатеральної з ураженою стороною таза кінцівки. Основними показаннями є первинні злоякісні пухлини таза (частіше — хондросаркоми), іноді — метастатичні ураження кісток, інфекції тощо.Мета: проаналізувати результати хірургічного лікування пацієнтів із пухлинами таза.Методи: оцінені результати лікування 239 пацієнтів (131 чоловік, 108 жінок) із пухлинами таза, прооперованих за період 1963-2017 рр., 186 — за останні 13 років. Середній вік пацієнтів — (37,2 ± 18,9) року (від 7 до 80). Найчастіші нозології: хондросаркома, остеохондрома, метастази. Пацієнтам проведено комплексне обстеження, зокрема й гістологічний аналіз біопсійного матеріалу, МРТ, КТ. Резекцію I типу за класифікацією Enneking і Dunham проведено 38 хворим, II — 132, III — 69.Результати: план хірургічного втручання визначали за гістологічним характером пухлини і локалізацією патологічного вогнища. Заміщення видалених сегментів таза, зазвичай, було обумовлено обсягом резекції і стабільністю решти тазового кільця. Використовували авто- і алотрансплантати. Результати хірургічного лікування пацієнтів оцінювали за допомогою шкал TESS і MSTS. Серед ускладнень лікування були глибокі інфекції, некрози шкірно-м’язових клаптів, незрощення кісткових трансплантатів, нейропатія нервів із парезом стопи, рецидиви пухлини.Висновки: для розроблення загальної схеми лікування необхідний мультидисциплінарний підхід із залученням необхідних суміжних фахівців. Дуже важливим моментом перед проведенням подібних операцій є обов’язкове ознайомлення пацієнта і його сім’ї з характером втручання, особливостями пухлинного процесу, можливими ускладненнями, прогнозованою тривалістю та якістю життя після операції.