Анатомо-функціональні особливості ушкоджень задньої схрещеної зв’язки (огляд літератури)

Abstract

Posterior crucial ligament injury is one of the worst damage of the knee joint, which in a short time results in complex disor­ders of joint biomechanics. Quite rapidly develops decompen­sated instability, arthritis progresses, due to the involvement in the pathological process meniscus, articular cartilage and other joint structures. Often the results are unsatisfactory treat­ment of patients with posterior crucial ligament injury relation­ships and a significant increase in disability due to late diagno­sis and inappropriate, untimely and inadequate continue treat­ment initiation. Objective: to generalize current understanding of the functional features anatomotopohrafic and and functional specifics of posterior crucial ligament injuries and methods for their detection. Methods: we conducted ianformation ana­lytic search for the purpose of scientific libraries in English, databases Pubmed, Medline, Cochrane Library and Russian editions in the period from 1991 to 2015. It is showed features of the structure, blood supply and innervation of posterior cru­cial ligament. The mechanisms of injury, damage, clinical findings and diagnostic measures for their detection. Conclusions: posterior crucial ligament injury usually remains unrecognized and therefore untreated. It can be mistakenly interpreted as an­terior instability and only a after the years crucial ligament in­jury detected when a patient complaining of pain in the femur or patella or secondary patellar instability in the knee joint. A wide variety of surgical techniques, using different types of trans­plantation, and often small number of short observation period after operation limiting the credibility of the results, requiring further study the problem.Повреждения задней крестообразной связки — одна из самых тяжелых травм связок коленного сустава, которая за короткий промежуток времени приводит к сложным нарушениям биомеханики сустава. Довольно быстро развивается декомпенсированная форма нестабильности, прогрессирует артроз, что связано с вовлечением в патологический процесс менисков, суставного хряща, других структур сустава. Чаще всего неудовлетворительные результаты лечения пациентов с повреждением задней крестообразной связки и значительное повышение инвалидности обусловлены поздней и неправильной диагностикой, несвоевременным началом и неадекватной тактикой лечения. Цель: обобщить современные представления об анатомо-топографических и функциональных особенностях повреждений задней крестообразной связки и способах их обнаружения. Методы: проведен информационно-аналитический поиск согласно цели работы в англоязычных научных библиотеках, базах PubMed, Medline, Кокрановской библиотеке и русскоязычных изданиях за период с 1991 по 2015 гг. Показаны особенности строения, кровоснабжение и иннервации задней крестообразной связки. Рассмотрены механизмы ее травмирования, клиническая картина повреждений и диагностические мероприятия по их обнаружению.Выводы: повреждение задней крестообразной связки обычно остается неустановленным и, соответственно, нелеченным. Его можно ошибочно трактовать как переднюю нестабильность и лишь спустя годы определить разрыв задней крестообразной связки, когда пациент обращается с жалобами на боль в области бедра и надколенника или с вторичной нестабильностью в коленном суставе. Большое разнообразие методов хирургического лечения, использование различных видов трансплантатов, незначительное количество и нередко кратковременный период наблюдений после операции ограничивают убедительность полученных результатов, что требует дальнейшего изучения проблемы.Ушкодження задньої схрещеної зв’язки — одна з найважчих травм зв’язок колінного суглоба, яка за короткий проміжок часу призводить до складних порушень біомеханіки суглоба. Досить швидко розвивається декомпенсована форма нестабільності, прогресує артроз, що пов’язано зі залученням до патологічного процесу менісків, суглобового хряща, інших структур суглоба. Найчастіше незадовільні результати лікування пацієнтів із ушкодженням задньої схрещеної зв’язки та значне підвищення інвалідності зумовлені пізньою та неправильною діагностикою, несвоєчасним початком і неадекватною тактикою лікування. Мета: узагальнити сучасні уявлення про анатомо-топографічні та функціональні особливості ушкоджень задньої схрещеної зв’язки і способи їх виявлення. Методи: проведено інформаційно-аналітичний пошук відповідно до мети роботи в англомовних наукових бібліотеках, базах PubMed, Medline, Кокранівській бібліотеці та російськомовних виданнях за період із 1991 по 2015 рр. Показано особливості будови, кровопостачання та іннервації задньої схрещеної зв’язки. Розглянуто механізми її травмування, клінічну картину ушкоджень та діагностичні заходи щодо їхнього виявлення. Висновки: ушкодження задньої схрещеної зв’язки зазвичай залишається невстановленим і, відповідно, нелікованим. Його можна помилково трактувати як передню нестабільність і лише через роки визначити розрив задньої схрещеної зв’язки, коли пацієнт звертається зі скаргами на біль у ділянці стегна та наколінка або з вторинною нестабільністю в колінному суглобі. Велика розмаїтість методів хірургічного лікування, використання різних видів трансплантатів, незначна кількість і нерідко короткочасний період спостережень після операції обмежують переконливість отриманих результатів, що вимагає подальшого вивчення проблеми.