Хірургічне лікування уродженого кіфозу (огляд літератури)

Abstract

Congenital kyphosis is caused by vertebral formation or seg­mentation failures and the presence of active hemivertebrae, characterized by rapid progression and, as a rule, the development of major neurological complications. Various surgi­cal techniques congenital kyphosis are known. In our opinion, a further improvement in the results of treatment of this disease is impossible without analysis. Objective: based on analy­sis of the scientific literature on outcomes and complications of treatment of congenital kyphosis, identify the advantages and disadvantages of the existing methods of surgical treatment of this pathology. Methods: published in international scientific journals, scientific papers on treatment of congenital kyphosis. Search performed on servers Medline and PubMed. Results: of 795 articles identified 20 works selected, in which the follow­ing surgical methods are described: pedicle subtraction osteotomy, spinal decancellation, posterior vertebrectomy, antero­posterior vertebrectomy, in situ fusion. The largest correction was achieved in patients who underwent spinal vertebrectomy and decancellation or pedicle subtraction osteotomy. However, in these patients recorded the highest level of intra- and postoperative complications. Conclusions: currently, in the surgical treatment of congenital kyphosis, preference is given to vertebrectomy, decancellation and pedicular subtraction osteotomy. The main intra- and postoperative complications are: hemor­rhage, spinal cord injury, neurological deficit, pseudarthrosis, loss of correction achieved. A promising area of surgery of con­genital kyphosis is to develop technology that would achieve sufficient correction of the curvature in conjunction with mini­mizing complications and preserving spinal growth.Врожденный кифоз возникает вследствие нарушения формирования или сегментации позвонков и при наличии активного полупозвонка, характеризуется быстрым прогрессированием и, как правило, развитием значительных неврологических осложнений. Известны различные технологии хирургического лечения врожденного кифоза. На наш взгляд, дальнейшее улучшение результатов лечения данной патологии невозможно без их анализа. Цель: на основе анализа научной литературы, посвященной результатам и осложнениям лечения врожденного кифоза, выявить недостатки и преимущества существующих методов хирургического лечения этой патологии. Методы: публикации в научных международных журналах, научные работы, посвященные лечению врожденного кифоза. Поиск произведен на серверах Medline и PubMed. Результаты: из обнаруженных 795 статей отобрано 20 работ, в которых описаны следующие методы хирургического лечения: педикулярная субтракционная остеотомия, деканцелляция позвоночника, задняя вертебрэктомия, передне-задняя вертебрэктомия, аутоспондилодез in situ. Наибольшая коррекция достигнута у пациентов, которым выполняли вертебрэктомию, деканцелляцию позвоночника или педикулярную субтракционную остеотомию. Однако у этих больных зафиксирован наивысший уровень интра- и послеоперационных осложнений. Выводы: в настоящее время в хирургическом лечении врожденного кифоза предпочтение отдают вертебрэктомии, деканцелляции позвоночника или педикулярной субтракционной остеотомии. Основными интра- и послеоперационными осложнениями являются: кровопотеря, повреждение элементов спинного мозга, неврологический дефицит, псевдоартроз, потеря достигнутой коррекции. Перспективным направлением развития хирургии врожденной кифотической деформации является разработка технологии, которая позволит достичь достаточной коррекции искривления в сочетании с минимизацией осложнений и сохранением роста позвоночника.Уроджений кіфоз виникає через порушення формування або сегментації хребців і за наявності активного напівхребця, характеризується швидким прогресуванням і, зазвичай, розвитком значних неврологічних ускладнень. Відомі різні технології хірургічного лікування уродженого кіфозу. На нашу думку, подальше поліпшення результатів лікування цієї патології є неможливим без їх аналізу. Мета: на основі аналізу наукової літератури, що розглядає результати й ускладнення лікування уродженого кіфозу, потрібно виявити недоліки та переваги відомих методів хірургічного лікування цієї патології. Методи: публікації в наукових міжнародних журналах, наукові роботи, присвячені лікуванню уродженого кіфозу. Пошук проведений на серверах Medline і PubMed. Результати: із виявлених 795 статей відібрано 20 робіт, в яких описані такі методи хірургічного лікування: педікулярна субтракційна остеотомія, деканцеляція хребта, задня вертебректомія, передньо-задня вертебректомія, аутоспондилодез in situ. Найбільша корекція досягнута в пацієнтів, яким виконували вертебректомію, деканцеляцію хребта або педікулярну субтракційну остеотомію. Проте у цих хворих зафіксовано найвищий рівень інтра- і післяопераційних ускладнень.Висновки: нині в хірургічному лікуванні уродженого кіфозу перевагу віддають вертебректомії, деканцеляції хребта або педикулярній субтракційній остеотомії. Головними інтра- й післяопераційними ускладненнями є: крововтрата, ушкодження елементів спинного мозку, неврологічний дефіцит, псевдоартроз, утрата досягнутої корекції. Перспективним напрямом розвитку хірургії уродженої кіфотичної деформації є розроблення технології, яка дасть змогу досягти достатньої корекції викривлення в поєднанні з мінімізацією ускладнень і збереженням зростання хребта.