Характер та структура ушкоджень тазової ділянки в постраждалих із політравмою і нестабільним тазовим кільцем

Abstract

The goal: to investigate the nature and structure of the pelvic area injury (PAI) in casualties with severe concomitant injury and unstable pelvic ring. The methods: the medical records of 406 casualties (157 survivors, 249 dead) with an unstable pelvis injury in polytrauma were analyzed. The severity of the injury was assessed according to the integral scales ISS, PTS, ATS. The con­clusion forensic examinations were studied for the dead. Results: among different types of injury traffic accident (245; 60.3 %) and household injuries (136; 33.5 %) were predominated, from point of view of injury genesis — catatrauma (150; 36.9 %). Unstable pelvic injuries in polytrauma were diagnosed more than half of patients with PAI with a predominance of rotationally unstable fractures (type B) — 307 (75.6 %). Vertically unstable lesions (type C) were observed in 99 (24.4 %) cases. Concomitant acetabular fractures were observed in 11.8 % of patients, damage to the pelvic organs (PO) — in 24.1%. Among PO following ruptures were detected: bladder — 48 (11.8 %), urethra — 27 (6.7 %), rectum — 5 (1.2 %),uterus and ovarian — 3 (0.7 %), great vessels — 5 (1.2 %), sev­eral PO — 10 (2.5 %). The severity of the damage of the different anatomical regions (AR) according to the scales ISS, PTS, ATS in group of survivors and deaths did not differ significantly (p > 0.05),but from the point of view of general severity of injury the dif­ferences between the groups were significant (p < 0.05). Lethal outcome was recorded in 249 cases (61.3 %). The greatest number of casualties died at 1–3 days post-injury — 185 cases (74.3 %); 4–10-days — 42 cases (16.9 %), 10 days after trauma and more — 22 cases (8.8%). In 72 28.9 %) cases, the results of forensic medical examination did not match the final diagnosis of damage severity of pelvic ring injury. Conclusions: unstable pelvic injury (type B and C) in patients with polytrauma was identified in 51.9 %of cases, while rotationally unstable fractures (type B) — 2/3. Vertically unstable fracture (type C) increases the risk of death by almost two times. Crucial to survival prognosis in polytrauma has a number of damaged AR due to the development of mutual burdening syndrome.

Цель: исследовать характер и структуру повреждений тазовой области (ПТО) у пострадавших с тяжелой сочетанной травмой и нестабильным тазовым кольцом. Методы: проанализированы истории болезней 406 пострадавших (157 выживших, 249 умерших) с нестабильным повреждением таза при политравме. Тяжесть травмы оценивали по интегральным шкалам ISS, PTS, ATS. У умерших изучены заключения судебно-медицинских экспертиз. Результаты: по видам травматизма преобладали ДТП (245; 60,3 %) и бытовые травмы (136; 33,5 %), по травматогенезу — кататравма (150; 36,9 %). Нестабильные повреждения таза при политравме встречались более чем у 1/2 пострадавших с ПТО с преобладанием ротационно-нестабильных переломов (тип В) — 307 (75,6 %). Вертикально-нестабильные повреждения (тип С) отмечены в 99 (24,4 %) случаях. Сопутствующие переломы вертлужной впадины отмечены у 11,8 % больных, повреждения тазовых органов (ТО) — у 24,1 %. Среди ТО в 48 (11,8 %) случаях выявлены разрывы мочевого пузыря, в 27 (6,7 %) — уретры, в 5 (1,2 %) — прямой кишки, в 3 (0,7 %) — матки и яичников, в 5 (1,2 %) — магистральных сосудов, в 10 (2,5 %) — нескольких ТО. Тяжесть повреждений отдельных анатомических областей (АО) по шкалам ISS, PTS, ATS в группе выживших и умерших достоверно не отличалась (p > 0,05), а по общей тяжести травмы различия в группах были значимыми (p < 0,05). Летальных случаев зафиксировано 249 (61,3 %). Наибольшее количество пострадавших умерло в 1–3-и сутки после травмы — 185 (74,3 %), в 4–10-е — 42 (16,9 %), через 10 и более — 22 (8,8 %). В 72 (28,9 %) случаях заключения судебно-медицинской экспертизы не совпадали с заключительным диагнозом относительно тяжести повреждения тазового кольца.Выводы: нестабильные повреждения таза (тип В, С) у пострадавших с политравмой отмечены в 51,9 % случаев, при этом ротационно-нестабильные переломы (тип В) — в 2/3. Вертикально-нестабильный перелом (тип С) увеличивает риск летального исхода почти в два раза. Решающее значение для прогноза выживаемости при политравме имеет количество поврежденных АО из-за развития синдрома взаимного отягощения

Мета: дослідити характер і структуру ушкоджень тазової ділянки (УТД) у постраждалих з тяжкою поєднаною травмою і нестабільним тазових кільцем. Методи: проаналізовано історії хвороб 406 постраждалих (157 вижилих, 249 померлих) із нестабільним ушкодженням таза в разі політравми. Тяжкість травми оцінювали за інтегральними шкалами ISS, PTS, ATS. У померлих вивчені висновки судово-медичних експертиз.Результати: за видами травматизму переважали ДТП (245; 60,3 %) і побутові травми (136; 33,5 %), за травматоґенезом — кататравма (150; 36,9 %). Нестабільні ушкодження таза в разі політравми відмічені більш ніж у 1/2 постраждалих із УТД з переважанням ротаційно-нестабільних переломів (тип В) — 307 (75,6 %). Вертикально-нестабільні ушкодження (тип С) відзначені в 99 (24,4 %) випадках. Супутні переломи кульшової западини виявлені в 11,8 % хворих, ушкодження тазових органів (ТО) — у 24,1 %. Серед ТО в 48 (11,8 %) випадках виявлені розриви сечового міхура, у 27 (6,7 %) — уретри, в 5 (1,2 %) — прямої кишки, в 3 (0,7 %) — матки і яєчників, в 5 (1,2 %) — магістральних судин, в 10 (2,5 %) — кількох ТО. Тяжкість ушкоджень окремих анатомічних ділянок (АД) за шкалами ISS, PTS, ATS у групі вижилих і померлих достовірно не відрізнялася (p > 0,05), а за загальною тяжкістю травми відмінності в групах були значущими (p < 0,05). Летальних випадків зафіксовано 249 (61,3 %). Найбільша кількість потерпілих померли на 1–3-ю добу після травми — 185 (74,3 %), на 4–10-у — 42 (16,9 %), через 10 і більше — 22 (8,8 %). У 72 (28,9 %) випадках висновки судово-медичної експертизи не збігалися із заключним діагнозом щодо тяжкості ушкодження тазового кільця. Висновки: нестабільні ушкодження таза (тип В, С) у постраждалих із політравмою відзначені в 51,9 % випадків, при цьому ротаційно-нестабільні переломи (тип В) — у 2/3. Вертикально-нестабільний перелом (тип С) збільшує ризик летального результату майже у два рази. Вирішальне значення для прогнозування виживаності за умов політравми має кількість ушкоджених АД через розвиток синдрому взаємного обтяження.