Результати ендопротезування кульшового суглоба в людей старшої вікової групи в разі переломів стегнової кістки у вертлюговій ділянці

Abstract

Fractures of the femur in the trochanteric zone in elder peo­ple dramatically change the life stereotype. This disruption of adaptation mechanisms often leads to a rapid exacerbation of concomitant chronic diseases. Current trends are reduced to the early surgical treatment of patients with femoral fractures in the trochanteric zone, which is due to better prognostic re­sults for the health and life of patients. Objective: to investigate and analyze the long-term results of hip arthroplasty in people of the older age group with trochanteric and intertrochanteric femoral fractures. Methods: clinical and radiologic examination of 47 patients (40 women, 7 men, mean age (74.2 ± 5.1) years) was performed with total cement, monopolar or bipolar hip arthroplasty. The choice of method of treatment depended on the degree of compensation of concomitant diseases. Long- term results (at least 1 year) of surgical treatment were analyzed using the Harris score. Results: excellent and good re­sults were obtained in 39 patients (82.94 %), satisfactory ones — in 7 (14.94 %), unsatisfactory ones — in 1 (2.12 %). The best long-term results were obtained by us in cases of using single-pole bipolar implants. All patients, regardless of age and before the operational functional state, quickly enough (up to 1 month) restored the previous level of efficiency and motor activity. Con­clusions: hip arthroplasty in femur fractures in the trochanteric is the method of choice for eldery people, since it provides early mobilization of patients and rapid recovery of the activity level.

Переломы бедренной кости в вертельной области у людей старшей возрастной группы резко меняют их жизненный стереотип. Этот срыв адаптационных механизмов часто приводит к быстрому обострению сопутствующих хронических заболеваний. Современные тенденции сводятся к раннему хирургическому лечению больных с переломами бедренной кости в вертельной области, что обусловлено лучшими прогностическими результатами для их здоровья и жизни. Цель: исследовать и проанализировать отдаленные результаты эндопротезирования тазобедренного сустава у людей старшей возрастной группы с чрезвертельными и межвертельными переломами бедренной кости. Методы: проведено клиническое и рентгенологическое обследование 47 больных (40 женщин, 7 мужчин, средний возраст (74,2 ± 5,1) года), которым выполнено тотальное цементное, однополюсное монополярное или биполярное эн­допротезирование тазобедренного сустава. Выбор метода лечения зависел от степени компенсации сопутствующих заболеваний. Отдаленные результаты (не менее 1 года) хирургического лечения анализировали с помощью шкалы Харриса. Результаты: отличные и хорошие результаты получены у 39 больных (82,94 %), удовлетворительные — у 7 (14,94 %), неудовлетворительные — у 1 (2,12 %). Лучшие отдаленные результаты достигнуты в случаях использования однополюсных биполярных имплантатов. Все больные, независимо от возраста и дооперационного функционального состояния, достаточно быстро (до 1 мес.) восстановили прежний уровень работоспособности и двигательной активности. Выводы: эндопротезирование тазобедренного сустава при переломах бедренной кости в вертельной области является методом выбора для людей старшей возрастной группы, т. к. обеспечивает раннюю мобилизацию больных и быстрое восстановление двигательного стереотипа.

Переломи стегнової кістки у вертлюговій ділянці в людей старшої вікової групи різко змінюють їх життєвий стереотип. Цей зрив адаптаційних механізмів часто призводить до швидкого загострення супутніх хронічних захворювань. Сучасні тенденції зводяться до раннього хірургічного лікування хворих із переломами стегнової кістки у вертлюговій ділянці, що зумовлено найкращими прогностичними результатами для їхнього здоров’я і життя. Мета: дослідити і проаналізувати віддалені результати ендопротезування кульшового суглоба в людей старшої вікової групи із черезвертлюговими та міжвертлюговими переломами стегнової кістки. Методи: проведено клінічне та рентгенологічне обстеження 47 хворих (40 жінок, 7 чоловіків, середній вік (74,2 ± 5,1) року), яким виконано тотальне цементне, однополюсне монополярне або біполярне ендопротезування кульшового суглоба. Вибір методу лікування залежав від ступеня компенсації супутніх захворювань. Віддалені результати (не менше ніж 1 рік) хірургічного лікування аналізували за допомогою шкали Харріса. Результати: відмінні та добрі результати отримані в 39 хворих (82,94 %), задовільні — в 7 (14,94 %), незадовільні — в 1 (2,12 %). Кращі віддалені результати досягнуті у випадках використання однополюсних біполярних імплантатів. Усі хворі, незалежно від віку і доопераційного функціонального стану, досить швидко (до 1 міс.) відновили колишній рівень працездатності та рухової активності. Висновки: ендопротезування кульшового суглоба в разі переломів стегнової кістки у вертлюговій ділянці є методом вибору для людей старшої вікової групи, оскільки забезпечує ранню мобілізацію хворих і швидке відновлення рухового стереотипу.