Порівняльний аналіз результатів декомпресивних і декомпресивно-стабілізувальних хірургічних втручань у разі гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта в діючих військових

Abstract

Decompressional and decompressional-stabilizing surgical interventions for lumbar intervertebral disc herniations have been widely studied and described in literature, primarily based on civil patient cohorts. However, outcomes obtained from the civilian population cannot be directly extrapolated to active service personnel due to differences in the nature and intensity of physical exertion-specifically regular axial loading, carrying heavy tactical gear, and the imperative for early restoration of functional capacity. Objective. To conduct a comparative analysis of the outcomes of decompressional versus decompressional-stabilizing surgical procedures for lumbar intervertebral disc herniations among military personnel and to establish optimal surgical tactics taking professional physical burdens into account. Methods. Treatment outcomes of 661 active-duty service members with lumbar disc herniations who underwent primary or revision decompressional or decompressional-stabilizing interventions were analyzed. Clinical, neurological, radiological, MRI, and functional variables were evaluated, including Visual Analog Scale (VAS) and Oswestry Disability Index (ODI). Results. Decompressional-stabilizing interventions resulted in a significantly lower recurrence rate (0.9 % vs. 18 %) and superior control over segmental stability. Conclusions. Active military personnel represent a distinct clinical subset with an elevated risk of progressive lumbar degenerative changes due to severe axial loads. Microdiscectomy provides effective decompression; however, it is associated with a higher recurrence rate (18 %) compared to decompressional-stabilizing surgeries (0.9 %). Surgical strategy must be personalized based on morphometric, biomechanical spine parameters, and expected functional exertion.

Декомпресивні та декомпресивно-стабілізувальні хірургічні втручання в разі гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта (ПВХ) широко вивчені та описані в літературі, переважно на матеріалах цивільних пацієнтів. Проте результати, отримані в цивільній популяції, не можуть бути безпосередньо перенесені на діючих військових через відмінності в характері й інтенсивності фізичних навантажень, зокрема регулярні осьові навантаження, носіння спорядження та необхідність раннього відновлення функціональної активності. Мета. Провести порівняльний аналіз результатів декомпресивних і декомпресивно-стабілізувальних втручань у разі гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу військових і визначити оптимальну тактику з урахуванням професійних навантажень. Методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 661 військових із грижами міжхребцевих дисків ПВХ, яким виконано первинні і ревізійні декомпресивні та декомпресивно-стабілізувальні хірургічні втручання. Оцінювали клінічні, неврологічні, рентгенологічні, МРТ- та функціональні показники, зокрема VAS і ODI. Результати. Декомпресивно-стабілізувальні втручання мали нижчу частоту рецидивів (0,9 проти 18 %) і кращий контроль сегментарної стабільності. Висновки. Діючі військові є специфічною клінічною групою з підвищеним ризиком прогресування дегенеративних змін ПВХ унаслідок значних осьових навантажень. Мікродискектомія забезпечує ефективну декомпресію, але характеризується вищою частотою рецидивів (18 %) порівняно з декомпресивно-стабілізувальними втручаннями (0,9 %). Хірургічна тактика має бути індивідуальною з урахуванням морфометричних і біомеханічних характеристик хребта й прогнозованого функціональногонавантаження.