Професійна діяльність лікарів ортопедів-травматологів в Україні в умовах війни: операційне навантаження, ресурсні обмеження, клінічна готовність і потреби в підтримці

Abstract

Objective. To assess the readiness of Ukraine’s orthopaedic and trauma community to manage mine- and blast-related injuries, the adequacy of material and logistical support, and the quality of interdisciplinary collaboration at the national level. Methods. The sample comprised 49 specialists in orthopaedics and/or traumatology who participated in the cross-sectional online survey ORTHO-MOBILITY & PROFESSIONALISM UA and were actively practising in Ukraine at the time of the survey. Of these, 47 were men (95.9 %) and two were women (4.1 %). Results. The findings revealed a predominant pattern of exceptionally high clinical activity: 44.9 % of respondents (n = 22) treated patients with blast, fragmentation, or gunshot injuries daily, while a further 20.4 % (n = 10) did so several times a week. Excessive physical and psychological strain was the most frequently reported challenge (63.3 %; n = 31). Logistical difficulties and problems with the supply of implants, consumables, and medications ranked second (51.0 %; n = 25), followed by shortages of specialised equipment. Psychological support for medical personnel was identified as a critical issue by 30.6 % of respondents (n = 15). Conclusions. The findings indicate that Ukrainian orthopaedic and trauma surgeons work under sustained conditions of exceptionally high clinical workload, substantial material and logistical shortages, and critical competency gaps in microsurgery. Their practice has undergone a fundamental transformation, as reflected in a near-universal increase in the use of external fixation. Taken together, these findings provide a coherent and internally consistent evidence base for developing practical recommendations.

Мета. Проаналізувати національний рівень травмотологічно-ортопедичної спільноти щодо готовності лікувати мінно-вибухові травми, матеріально-логістичного забезпечення та якості міждисциплінарної взаємодії. Методи. Вибірку отримано в межах крос-секційного онлайн-опитування ORTHO-MOBILITY & PROFESSIONALISM UA, яке склали 49 фахівців з ортопедії та/або травматології (чоловіки: n = 47 (95,9 %); жінки: n = 2 (4,1 %)), які на момент опитування активно працювали в Україні. Результати. Домінуючою виявилась картина максимальної операційної інтенсивності: 44,9 % респондентів ( n = 22) щодня надавали допомогу пацієнтам із вибуховими, осколковими або вогнепальними пораненнями, ще 20,4 % (n = 10) — кілька разів на тиждень. Найчастіше вибрана проблема — надмірне фізичне та психоемоційне навантаження (63,3 %; n = 31). На другому місці — проблеми з логістикою та постачанням імплантатів, витратних матеріалів і медикаментів (51,0 %; n = 2 5), на третьому — дефіцит спеціалізованого обладнання. Психологічна підтримка медичного персоналу була визнана критичною проблемою 3 0,6 % ( n = 15) респондентів. Висновки. Аналіз проведеного дослідження засвідчує, що українські лікарі ортопеди-травматологи функціонують в умовах стійкого максимального операційного навантаження, суттєвого матеріально-логістичного дефіциту, критичних прогалин компетентності в мікрохірургічних доменах і фундаментальної трансформації практики, відображеної в майже загальному зростанні застосування зовнішньої фіксації. Отримані дані конвергують в єдину внутрішньо узгоджену доказову базу для формування практичних рекомендацій.