Клінічне значення післятравматичних деформацій довгих кісток нижніх кінцівок

Abstract

The treatment of patients with long bones fractures, despite the development and improvement of treatment methods and fixing devices in certain cases can lead to unwanted results such as a formation of posttraumatic deformity — malunion. Objrctive. To provide modern approach regarding clinical significance and necessity of correction of secondary changes in moving segment that appeared as a result of formation of lower extremity malu­nion. Methods. The results of treatment of 196 patients were analyzed (89 men, 107 women; age from 19 to 76 years). All the patients had the malunion of the long bones of lower extremities and have been treated from 2004 to 2019 years. Analysis of special literature and own experience was performed to identify the effects of malunions. Results. It was shown that formed malunion lead to tangible shortening of injured extremity, joints overloading and muscle function violation. Malunions are compensated by the means of changing in movement arch and gait pattern. While it is noted that unphysiological load on joints, that predispose the development of degenerative changes, and muscle fatigue and pain are the results of muscle work to support inadequate position of the joints. Malunions on the level of femur and tibia became clinically significant on condition of severe restriction of extremi­ty function, thus its restoration is the goal of treatment. Diffe­rent cases of malunion development were considered: varus, valgus, antecurvatio, recurvatio, translation, torsion malalignment. Clinical examples are given. Conclusions. Clinical significance of different malunions depend upon their localization, presence and severity of secondary changes, status of injured extremity and physical condition of the patient, his or her individual demands. Secondary changes can play the role of compensation and spread on injured extremity, sacro-iliac joints, lumbar spine, contralate­ral extremity. The assessment of secondary changes of musculoskeletal system is mandatory for the patients with malunions during the planning of treatments measures. The indication for surgical correction should be defined with taking into considera­tion possible development of malunion complications in future.Лечение больных с переломами длинных костей конечностей, несмотря на развитие и совершенствование методик лечения и фиксирующих устройств, в некоторых случаях имеет нежелательные последствия в виде формирования посттравматических деформаций (ПД).Цель. Предоставить современный взгляд на клиническое значение и необходимость коррекции вторичных изменений в двигательном сегменте, которые возникли в результате формирования ПД костей нижних конечностей.Методы. Проанализированы результаты лечения 196 пациентов (89 мужчин, 107 женщин, возраст от 19 до 76 лет) с ПД длинных костей нижних конечностей, которые получили медицинскую помощь в период 2004–2019 гг. Для выяснения эффектов переломов, сросшихся с деформациями, проведен анализ специальной литературы и собственного клинического опыта.Результаты. Показано, что сформированные ПД вызывают ощутимое укорочение поврежденного сегмента, перегрузки суставов, нарушения работы мышц. ПД компенсируется путем изменения дуги движений в суставах и паттерна ходьбы, при этом суставы подвергаются нефизиологической нагрузке, что является предпосылкой развития дегенеративных изменений, а усталость мышц и боль возникают вследствие попыток поддерживать необычное положение суставов. Клинически значимыми ПД на уровне бедра и голени становятся в условиях значительного ограничения функции конечности, восстановление которой и является целью лечения. Рассмотрены случаи формирования ПД видов varus, valgus, antecurvatio, recurvatio, смещение по ширине и длине; ротационных. Приведены примеры из практики.Выводы. Клиническое значение ПД зависит от ее локализации, наличия и значимости вторичных изменений, состояния поврежденной конечности и пациента, его индивидуальных потребностей. Вторичные изменения могут иметь компенсаторный характер и распространяться на поврежденную конечность, поясничный отдел позвоночника, крестцово-подвздошные соединения и контралатеральную конечность. При планировании лечебных мероприятий у пациентов с ПД необходимо оценивать вторичные изменения в опорно-двигательной системе. Показания к выполнению хирургического вмешательства должны формулироваться с учетом развития возможных последствий деформаций в будущем.Лікування хворих із переломами довгих кісток кінцівок, не зважаючи на розвиток і вдосконалення методик лікування та фіксувальних пристроїв, у деяких випадках має небажані наслідки у вигляді формування післятравматичних деформацій (ПД). Мета. Надати сучасний погляд на клінічне значення та необхідність корекції вторинних змін у руховому сегменті, які виникли внаслідок формування ПД кісток нижніх кінцівок. Методи. Проаналізовано результати лікування 196 пацієнтів (89 чоловіків, 107 жінок, вік від 19 до 76 років) із ПД довгих кісток нижніх кінцівок, які отримали медичну допомогу в період 2004–2019 рр. Для з’ясування ефектів переломів, що зрослися з деформаціями, проведено аналіз спеціальної літератури та власного клінічного досвіду. Результати. Показано, що сформовані ПД спричинюють відчутне вкорочення ушкодженого сегмента, перевантаження суглобів, порушення роботи м’язів. ПД компенсується шляхом зміни дуги рухів у суглобах і патерну ходьби, при цьому суглоби підпадають під нефізіологічне навантаження, що є передумовою розвитку дегенеративних змін, а втома м’язів і біль є наслідком спроб підтримувати незвичне положення суглобів. Клінічно значущими ПД на рівні стегна та гомілки стають за умов значного обмеження функції кінцівки, відновлення якої й є метою лікування. Розглянуто випадки формування ПД видів varus, valgus, antecurvatio, recurvatio, зміщення по ширині та довжині; ротаційних. Наведено приклади з практики. Висновки. Клінічне значення ПД залежить від її локалізації, наявності та значущості вторинних змін, стану ушкодженої кінцівки та пацієнта, його індивідуальних потреб. Вторинні зміни можуть мати компенсаторний характер і поширюватися на ушкоджену кінцівку, поперековий відділ хребта, крижово-клубові з’єднання та контралатеральну кінцівку. Під час планування лікувальних заходів у пацієнтів із ПД необхідним є оцінювання вторинних змін в опорно-руховій системі. Показання до виконання хірургічного втручання мають формулюватися з урахуванням розвитку можливих наслідків деформацій у майбутньому.