Дослідження розподілу напружень в елементах грудинно-реберного комплексу та металевих пластинах у разі малоінвазивної корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss

Abstract

Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) за виражених форм потребує хірургічної корекції. Методом вибору є операція за Nuss та її модифікації. Мета. Вивчити зміни, які відбуваються в напружено-деформованому стані моделі грудної клітки та фіксатора за різних методик його проведення під час малоінвазивної корекції ЛДГК за Nuss. Матеріал і методи. Моделювали 4 схеми корекції ЛДГК: 1 — вирівнювання однією загрудинною пластиною з поперечними стабілізаторами, точка входу та виходу фіксатора розташована парастернально на рівні кістково-хрящового переходу, фіксатор по бокам грудної клітки закінчується на рівні передньої пахвової лінії; 2 — загрудинна пластина з поперечними стабілізаторами, точка входу та виходу розташована на рівні передньої пахвової лінії, фіксатор закінчується на рівні середньої пахвової лінії; 3 — використання подвійної пластини з поперечними планками, які зʼєднують пластини за допомогою гвинтів із медіальним проведенням; 4 — подвійна пластина з поперечними планками, які зʼєднують пластини за допомогою гвинтів із латеральним проведенням. Моделі навантажували розподіленою силою 100 Н, прикладеною до грудини. Результати. Під час використання схем корекції ЛДГК максимальний рівень напружень виникає в металевих пластинах, бо саме вони тримають на собі основні навантаження від грудини, яка намагається повернутись у початкове положення після корекції. Та ж сама причина викликає найвищий рівень напружень серед елементів скелета саме в грудині. Висновки. За умов використання будь-якої схеми корекції ЛДГК максимальний рівень напружень виникає в металевих пластинах, грудині, п’ятих і шостих ребрах, які безпосередньо контактують із пластинами. Застосування довгих пластин із латеральними точками проведення веде до невеликого зниження величин напружень у всіх елементах моделі. Фіксатор за зразком «Міст» дозволяє значно знизити рівень напружень, як у самих пластинах, так і в елементах скелета за рахунок збільшення площі їхнього контакту.