Формування заднього спондилодезу залежно від різної фізичної активності у тварин

Abstract

Structural violations in paravertebral muscles — spinal units stabilizators, are related to the risk factors for degenerative lumbar spane diseases. Experts pay attention to their condition after the surgical treatment — spinal fusion. However effect of muscle activity on the result of surgical treatment is not studied well. Subject: to evaluate results of posterior spinal fusion and lumbar transpedicular spinal fusion in rats depending on animals muscle activity. Methods: experiment is carried out in 20 laboratory rats (age 5 month, weight from 430 to 500 gr.) with were divided in to four groups, 5 animals in each, depending on the physical activity level. Animals swam before and after (I), before (II), after (III) the surgery and didn't swim (IV). Vertebral bodies of adjacent LІV, LV bodies fixed using author’s method with transpedicular instrumentation and bone autoplasty. After 3 month postoperatively bone fusion formation analyzed using clinical, radiographic and histological data. Significance of interrelations between quality signs (physical activity pattern and surgical results) evaluated on the basis of contingency tables.Results: bone fusion formation confirmed clinicaly and radiographically after 3 month postoperatively found in 60% (II group), 40% (III), 20% (IV) and 80% (I). It is observed histological signs of significant bone formation in spinous process, spreading into inter laminar spaces that joins vertebras between.Conclusion: it is found positive effect of physical stresses (swimming) on bone fusion formation (G = 0.671642, р = 0.013097). The best results achieved in the animals group who swim with high level of physical activity (swam before and after the surgery).

К факторам риска развития дегенеративных заболеваний поясничного отдела позвоночника относят нарушения структуры паравертебральных мышц — стабилизаторов позвоночных двигательных сегментов. Специалисты уделяют внимание их состоянию после хирургического лечения — спондилодеза. Однако влияние мышечной активности на результат хирургического лечения остается неизученным.Цель: после выполнения на поясничном отделе позвоночника крыс заднего спондилодеза с применением транспедикулярной конструкции оценить результаты хирургических вмешательств в зависимости от мышечной активности животных.Методы: эксперимент выполнен на 20 лабораторных крысах (возраст 5 мес., масса от 430 до 500 г), которых в зависимости от физической активности разделили на четыре группы по 5 животных: плавали до и после (I), до (II), после (III) хирургического вмешательства, не плавали (IV). Тела смежных LІV,LV позвонков фиксировали авторской транспедикулярной конструкцией и проводили аутокостную пластику. Через 3 мес. после операции формирование костного блока анализировали с помощью клинических, рентгенологических и гистологических методов. Значимость взаимосвязи между качественными признаками (режимом физических нагрузок и результатом операции) оценивали на основе анализа таблиц сопряженности.Результаты: клинически и рентгенологически через 3 мес. после операции отмечены признаки формирования спондилодеза у 60 % крыс (II группа), 40 % (III), 20 % (IV)и 80 % (I). У них гистологически наблюдали значительное разрастание костной ткани остистых отростков, которая распространялась в междужковые пространства и соединяла таким образом позвонки между собой.Выводы: установлено положительное влияние физических нагрузок (плавание) на формирование заднего спондилодеза (Г = 0,671642, р = 0,013097). Наилучшие результаты достигнуты в группе животных с повышенной мышечной активностью (плавали до и после операции).

До факторів ризику розвитку дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта відносять порушення структури паравертебральних м’язів — стабілізаторів хребтових рухових сегментів. Фахівці приділяють увагу їх стану після хірургічного лікування — спондилодезу. Однак вплив м’язової активності на результат хірургічного лікування залишається невивченим.Мета: після виконання на поперековому відділі хребта щурів заднього спондилодезу із застосуванням транспедикулярної конструкції оцінити результати хірургічних втручань залежно від м’язової активності тварин.Методи: експеримент виконано на 20 лабораторних щурах (вік 5 міс., маса від 430 до 500 г), яких залежно від фізичної активності розділили на чотири групи по 5 тварин: плавали до та після (I), до (II), після (III) хірургічного втручання, не плавали (IV). Тіла суміжних LІV, LV хребців фіксували авторською транспедикулярною конструкцією і проводили аутокісткову пластику. Через 3 міс. після операції формування кісткового блоку аналізували за допомогою клінічних, рентгенологічних та гістологічних методів. Значимість взаємозв’язку між якісними ознаками (режимом фізичних навантажень і результатом операції) оцінювали на підставі аналізу таблиць спряженості.Результати: клінічно і рентгенологічно через 3 міс. після операції виявлені ознаки формування спондилодезу в 60 % щурів (II група), 40 % (III), 20 % (IV) і 80 % (I). У них гістологічно спостерігали значне розростання кісткової тканини остистих відростків, яка поширювалася в міждужкові простори і з’єднувала таким чином хребці між собою.Висновки: встановлено позитивний вплив фізичних навантажень (плавання) на формування заднього спондилодезу (Г = 0,671642, р = 0,013097). Найкращі результати досягнуті в групі тварин з підвищеною м’язовою активністю (плавали до і після операції)