Про методологію досліджень ендопротезування кульшового суглоба

Abstract

The quantity of complications after hip replacement still remains significant (8–15 %) despite the great amount of scientific working-out and huge clinical experience. Goal: to produce methodological supplies of the investigation of hip replacement for its further improvement. Results: maintaining of long-term stability of endoprothesis related to the choice of appropriate implant design, categorization of its criteria and prediction of implants influence on joint elements. Traditionally the technique of operation is chosen according to the stage of disease. In the case of joint replacement some contradiction appears: the endoprothesis’ with different design are used on the same stage of disease. The specialists face the same problem during the differential choice of implant and algorithmic selection. So, it’s quite obvious, that taking into consideration just the stage of disease reduces the value of attempt of full-scale analysis of the efficacy of long-term functioning of endoprothesis, and efficacy of algorithmic choice of implant. New methodological form should be put in the methodology of joint replacement, that significantly enlarge the possibilities of description of hip pathological changes within the frame of existing diseases’ classification. Lets call this form as «morphoimplantation group» that combine clustered morphological changes in joint elements of hip and clinical criteria in the frame of classification of pathological process, that determine the choice of implant element. The forming of morphoimplantation groups defines the type of implant module according to particular case. The combination of morphoimplantation groups within the frame of disease stage classification determines the variations of using of implant modules. Conclusion: the use of morphoimplantation group as a methodological approach to the choice hip endoprothesis design will help to systemize and algorithmize the choice of implant that will lead the prediction of endoprosthesis behavior on new level and provide its long-term functioning.

Несмотря на множество научных разработок и значительный клинический опыт, остается значительным (от 8 до 15 %) количество осложнений после эндопротезирования тазобедренного сустава. Цель: сформировать методологическое обеспечение исследований эндопротезирования тазобедренного сустава для его дальнейшего усовершенствования. Результаты: обеспечение длительной стабильности эндопротеза связано с выбором оптимальной конструкции имплантата, систематизацией его критериев и прогнозированием влияния имплантата на суставные элементы. Традиционно методику хирургического вмешательства выбирают в зависимости от стадии заболевания. В случае эндопротезирования возникает противоречие: на одной стадии заболевания используют различные конструкции эндопротезов. Во время дифференцированного выбора конструкции и алгоритмизации процесса отбора специалисты также сталкиваются с этой проблемой. Поэтому очевидно, что с учетом только стадийности заболевания сводятся на нет возможности полноценного анализа эффективности решения проблемы длительного функционирования эндопротеза, а также эффективности процесса алгоритмизации выбора конструкции. В методологию эндопротезирования должна быть введена новая методологическая форма, которая существенно расширит возможности описания проявлений патологических изменений тазобедренного сустава в пределах имеющихся классификаций заболеваний. Назовем эту форму «морфоимплантационная группа», которая является совокупностью сгруппированных морфологических изменений суставных элементов тазобедренного сустава и клинических критериев в пределах классификации патологического процесса, предопределяющих выбор элемента конструкции имплантата. Формирование морфоимплантационных групп определяет вид модуля эндопротеза для конкретного случая. Совокупность морфоимплантационных групп в пределах классификации стадии процесса определяет вариации применения модульных элементов эндопротеза. Выводы: применение морфоимплантационной группы как методологического подхода к выбору конструкции эндопротеза тазобедренного сустава поможет систематизировать и алгоритмизировать именно процесс выбора имплантата, что выведет на качественно новый уровень прогнозирование поведения эндопротеза для обеспечения длительного его функционирования.

Незважаючи на багато наукових розробок та значний клінічний досвід, залишається значною (від 8 до 15 %) кількість ускладнень після ендопротезувань кульшового суглоба. Мета: сформувати методологічне забезпечення досліджень ендопротезування кульшового суглоба для його подальшого удосконалення. Результати: забезпечення тривалої стабільності ендопротеза пов’язано з вибором оптимальної конструкції імплантата, систематизацією його критеріїв та прогнозуванням впливу імплантата на суглобові елементи. Традиційно методику хірургічного втручання обирають залежно від стадії захворювання. У разі ендопротезування виникає протиріччя: на одній стадії захворювання використовують різні конструкції ендопротезів. Під час диференційованого вибору конструкції та алгоритмізації процесу відбору фахівці також стикаються з цією проблемою. Тому очевидно, що з врахуванням тільки стадійності зводяться нанівець змоги повноцінного аналізу ефективності рішення проблеми тривалого функціонування ендопротеза, а також ефективності процесу алгоритмізації вибору конструкції. У методологію ендопротезування має бути введена нова методологічна форма, яка суттєво розширить можливості опису проявів патологічних змін кульшового суглоба в межах наявних класифікацій захворювань. Назвемо цю форму «морфоімплантаційна група», яка є сукупністю згрупованих морфологічних змін суглобових елементів кульшового суглоба та клінічних критеріїв у межах класифікації патологічного процесу, що зумовлюють вибір елемента конструкції імплантата. Формування морфоімплантаційних груп визначає вид модуля ендопротеза для конкретного випадку. Сукупність морфоімплантаційних груп у межах класифікації стадії процесу визначає варіації застосування модульних елементів ендопротеза.Висновки: застосування морфоімплантаційної групи як методологічного підходу до вибору конструкції ендопротеза кульшового суглоба допоможе систематизувати та алгоритмізувати саме процес вибору імплантата, що виведе на якісно новий рівень прогнозування поведінки ендопротеза для забезпечення тривалого його функціонування.